4. Шляхи аналізу літературних творів. Врахування методичної доцільності під час вибору шляху аналізу (проаналізувати за схемою роман Камю «Сторонній»).
Обираючи шлях аналізу конкретного твору, необхідно враховувати такі чинники
особливості тексту (його обсяг, зміст, виховну спрямованість тощо),
наскільки глибоко й різнобічно учні відчули та зрозуміли твір,
рівень залучення літературознавчого матеріалу,
якість перекладу
Зупинимося докладніше на традиційних шляхах аналізу художнього твору в школі
ШЛЯХ АНАЛІЗУ «УСЛІД ЗА АВТОРОМ»
Використовуючи аналіз «услід за автором», учитель на етапі підготовки до уроку прочитує текст, ділить його на логічно завершені змістові частини та складає до кожної з них систему запитань, спрямовану на аналіз твору в єдності форми та змісту. Якщо твір невеликий за обсягом, кожна частина зачитується у класі, після чого проводиться аналіз методом евристичної бесіди. Якщо твір великий за обсягом, то на уроці аналізуються частини, які містять ключові епізоди, інші прочитуються вдома, а в класі аналізуються через систему запитань, підготовлених учителем.
Отже, тема, ідейно-художня вартість, образи та інші компоненти, що становлять цілісність естетичної структури твору, осмислюються учнями з огляду на розвиток сюжету, що, безперечно, потребує уважного, вдумливого читання, глибокого розуміння прочитаного, а це, у свою чергу, сприяє формуванню навичок відчуття стилю автора, його мови, поетики художнього твору в цілому. Переваги такого шляху аналізу (за В. Маранцманом) полягають у природності порядку розбору, який повторює на складнішій основі процес читання, стеження за розвитком думки автора, а також емоційність, що виникає під час співпереживання у класі та розгляд твору у взаємодії форми і змісту.
Далі читатимуть учні. Знаючи, яка робота чекає на них після прочитання кожної частини, вони дедалі уважніше вдивляються в текст і таким чином крок за кроком досліджують його. Композиція, розкриття теми, ідейно-художня вартісність, образи повісті — всі компоненти, що становлять цілісність її естетичної структури, осмислюються учнями з огляду на розвиток сюжету.
Якщо учні деякі частини тексту читають вдома, то вчитель готує систему запитань, за якими ці частини досліджуються на уроці.
Аналіз «услід за автором» використовується і під час вивчення інших родів і жанрів літератури.
ПООБРАЗНИЙ ШЛЯХ АНАЛІЗУ
Як свідчить досвід, у шкільній практиці частіше використовується пообразний шлях аналізу літературного твору. Це зрозуміло, бо в центрі кожного художнього твору є образ або образи людей, тварин, речей чи інших істот, створених фантазією автора.
Саме цей шлях аналізу сприяє утвердженню погляду на літературу як людинознавство. Однак можна погодитися і з наріканнями, викликаними традиційним пообразним аналізом, оскільки він здебільшого зводився до поділу на позитивних та негативних героїв, і навіть цей поділ був чітко визначений у підручниках та методичних посібниках.
Пообразний аналіз, який здійснюється методично грамотно, допомагає сповна реалізувати навчальну, розвивальну та виховну мету під час вивчення того чи того художнього твору. Він потребує сумлінної попередньої підготовки вчителя, а саме:
— теоретично визначити й усвідомити, що таке «пообразний шлях аналізу»;
переконатися в доцільності його використання для опрацювання конкретного художнього твору;
провести підготовчу роботу для проведення цього аналізу;
вивчити всі можливості та обрати для себе найефективніші (враховуючи особисті уподобання, підготовленість, особливості твору тощо) методи та прийоми його реалізації;
з'ясувати особливості та значення саме цього — пообразного — шляху вивчення літературного твору.
Розглянемо докладніше всі згадані вище позиції.
1. Теоретичне визначення «пообразного шляху аналізу» базується на розумінні поняття художній образ. Аналіз цього поняття є складовою будь-якого шляху аналізу. Проте коли обирається саме пообразний шлях, система художніх образів стає тією домінантою, за допомогою якої у єдності форми і змісту розглядаються всі інші компоненти аналізу.
Аналізуючи художній образ, учень має не лише пізнавати його, насолоджуватися ним, а й учитися думати, визначати прекрасне і прагнути до нього у відчуттях та вчинках.
Образ оповідача у прозовому творі розглядаємо як образ автора, носія авторської мови, тобто не пов'язаного з мовою будь-якого персонажа.
Вічні образи, за названим уже довідником, — це «ті визначні художні образи, які, виникнувши за певних історичних обставин, мають велике загальнолюдське значення, продовжують зберігати пізнавальну, виховну й естетичну силу».
Теоретично визначивши предмет та суб'єкт пообразного шляху аналізу, вчитель має переконатися в доцільності та раціональності його використання для конкретного твору, що вивчається. Для цього потрібно скласти систему художніх образів твору. Якщо це зробити неважко (письменник створив яскраві багатогранні характери, які впливають на духовне виховання особистості: через складну систему художніх образів можна розглядати всі інші компоненти аналізу в єдності форми і змісту), то саме звернення до пообразного шляху аналізу буде найефективнішим.
Серед видів підготовчої роботи для застосування пообразного шляху аналізу можна назвати евристичну бесіду, тести, вибіркове читання, анкетування тощо.
ПРОБЛЕМНО-ТЕМАТИЧНИЙ ШЛЯХ АНАЛІЗУ
У шкільній практиці використовується разом з іншими проблемно-тематичний шлях аналізу літературного тексту.
Готуючись до реалізації проблемно-тематичного шляху аналізу, необхідно з'ясувати лексичне значення слів та словосполучень: проблема, проблемне запитання, проблемне завдання, проблемна ситуація. Без усвідомлення цього не буде зрозумілим ланцюжок методичної роботи вчителя:
— від визначення проблем до проблемних запитань;
від проблемних запитань до проблемної ситуації;
— від проблемної ситуації до проблемних завдань;
від проблемних завдань до пошукової роботи, спрямованої на виявлення напрямів розв'язання визначених проблем.
Формулюючи проблемні запитання, важливо подбати, щоб вони були зрозумілі учням, відповідали їхнім віковим особливостям, викликали зацікавленість, спонукали до пошукової роботи, мали чітко виражену перспективність, можливість виходу на інші, важливіші питання, що охоплюють більший обсяг літературного матеріалу.
Розглянемо послідовність реалізації вчителем проблемно- тематичного аналізу твору. Найперше необхідно:
переконатися в доцільності вибору саме такого шляху аналізу. Чи справді у творі проблема чи ряд проблем (головних і другорядних) є його основою, логічним центром;
запропонувати учням уважно прочитати твір і спробувати визначити його проблеми (соціальні, філософські, політичні, морально-етичні тощо), з'ясувати їхній характер;
на уроці (разом з учнями) чітко сформулювати проблеми і вирішити, які з них найважливіші з погляду автора твору;
визначити проблеми, які розглядатимуться учнями в класі, а які — самостійно вдома, встановити послідовність дослідження;
дібрати матеріал з художнього тексту для розгляду кожної проблеми;
дібрати та запропонувати учням матеріал з підручника, додаткової літератури (літературознавчої, методичної, художньої, мемуарної, епістолярної тощо);
провести проблемно-тематичний аналіз у такій послідовності:
визначити тему художнього твору з метою її розкриття;
оголосити вже означені проблеми;
розпочати пошук авторського способу розв'язання проблем.
У цій роботі залучаються всі компоненти художнього твору, які сприяють визначенню напрямів розв'язання проблеми твору, оцінці вартісності його форми й змісту, розумінню твору в цілому.
КОМБІНОВАНИЙ ШЛЯХ АНАЛІЗУ
Цей шлях аналізу передбачає використання двох чи більше варіантів послідовностей під час дослідження літературно- художнього твору, яких саме — визначає учитель.
Застосовуючи будь-який відомий шлях аналізу художнього твору світової літератури, вчитель розглядає генетичні зв'язки (між різними літературними явищами, пов'язаними своїм походженням: теми, сюжети, мотиви; роди, жанри, жанрові різновиди; складові літературного твору або літературного процесу) або ж контактні (між письменниками, школами, течіями, літературами) з використанням прийому порівняння.
Аналіз твору