Тема10. Особливості кризового консультування у соціально-педагогічній діяльності.

1. Поняття кризового консультування. 2. Особливості соціально-психологічного консультування депресивних клієнтів. 3. Особливості консультативної роботи з клієнтами, що мають суїцидальні наміри або вчинили суїцидальну спробу. 4. Особливості консультування клієнтів, що понесли втрату. 5. Особливості консультування клієнтів, що опинилися в об’єктивно важких умовах (хвороба, стан після фізичних травм).

1.Поняття кризового консультування.

До фахівців соціальної сфери часто звертаються клієнти у стані глибокої кризи і ситуація вимагає оперативного втручання. Криза – ситуація або подія, коли людина стикається з перешкодою на шляху здійснення важливих життєвих цілей, і цю перешкоду не можна деякий час подолати за допомогою звичайних методів розв’язання проблем. Кризову ситуацію можна розглядати як різкий крутий перелом в обставинах чи звичній обстановці. Кризовою можна назвати фруструючу ситуацію, яка супроводжується негативними переживаннями: розчаруванням, роздратуванням, тривогою, відчаєм і т.і. Кризу можуть спричинити різні явища: народження і смерть члена сім’ї, раптова хвороба, інвалідизація, старіння знаходження нових цінностей.

Криза позначається на загальному стані людини чи цілої сім’ї. Наприклад, сім’я, яка переживає кризу і не може з нею впоратися, перестає виконувати властиві для неї функції, зокрема функцію соціалізації дітей, матеріальної та морально-психологічної допомоги.

Розвиток кризи, як правило, проходить такі етапи:

1. В житті індивіда (сім’ї, групи, спільноти) виникає стресова ситуація, травмуючи подія, що порушує нормальний життєвий цикл і звичайний стан балансу з навколишнім середовищем. Така подія може бути одиничним катастрофічним випадком або серією невеликих невдач, які мають кумулятивний ефект.

2. Опинившись у кризовій ситуації людина намагається вийти з неї, використовуючи звичні способи розв’язання проблем. Як правило вони є безрезультатними, тому виникає потреба у мобілізації не лише внутрішніх, а й зовнішніх джерел, використання нестандартних способів розв’язання проблеми.

Невдачі у подоланні проблеми (ухилення від її вирішення або переформулювання) спричиняють погіршення становища і напруження зростає до крайньої межі.

3. У цей момент якийсь чинник може стати «останньою» краплею, що приводить індивіда у стан інтенсивної кризи, яка супроводжується дезорганізацією і припиненням опору.

4. Криза може завершитись на будь-якій із стадій, коли загроза зникає, або знайдено спосіб розв’язання проблеми; настає період поступового відновлення аж до досягнення стану рівноваги.

Можливість протистояти стресовим ситуаціям може бути зменшено через такі чинники:

- проблеми є надзвичайно значущими, чисельними, незвичними;

- форми поведінки членів родини є неприйнятними або дезадаптивними;

- хтось із членів родини має соматичні або психічні порушення;

- слабке здоров’я, виснаження, перевтома;

- деструктивний стиль мислення («я на це нездатний», «мені це не під силу», «мені ніколи не щастить»), страх ризику змін, прихована суїцидальна настанова у когось із членів сім’ї;

- відчуття самотності; - втрата мети, віри.

На можливості подолання критичних, кризових ситуацій суттєво впливає попередній досвід. Якщо раніше проблеми не розв’язувалися повністю, то це обмежує адаптивні можливості людини. Криза може стати постійною, коли події, що викликають кризовий стан, повторюються постійно, і людина чи сім’я вичерпує внутрішні ресурси опору. У такому випадку людина чи сім’я часто входить у стан адаптації (квазіадаптації) до кризи – стан, коли важливі потреби не задовольняються, стає для людини (сім’ї) не задовольняються. У цьому випадку фахівець-консультант повинен порушити баланс і вивести людину (сім’ю) із звичного стану, щоб досягти поліпшення ситуації.

Кризове консультування – консультування, спрямоване на полегшення вираження афекту, тобто сильної негативної емоції; налагодження спілкування; досягнення розуміння клієнтом його проблем і відчуттів; демонстрацію турботи та емпатії, підвищення самооцінки; підтримку поведінки, спрямовану на подолання проблеми. Кризове консультування можливе тільки за умови вивчення особливостей клієнта як особистості і часто – його сім’ї. Консультант повинен зважати на історію життя сім’ї, цінності, правила, уявлення і відносини з навколишнім світом.

Для успішного вирішення проблеми консультант повинен керуватися такими принципами:

- співпраця з іншими фахівцями і службами;- активність дій, своєчасність та ефективність;

- зосередженість на головному напрямі розв’язання проблеми.

Техніки кризового консультування:

- надання інформації та інструкцій; - визначення можливої підтримки з боку інших людей;

- використання малюнків, буклетів та інших засобів комунікації;

- вербалізація емоційних станів; - використання рефлексії як засобу відповіді;

- допомога клієнтові у визначенні можливих дій і стратегій поведінки;

- надання достатнього часу; - визнання проблеми такою, що не має розв’язання.