Психологія підліткового віку.
План.
1. Соціальна ситуація розвитку.
2. Криза підліткового віку.
3. Центральні новоутворення віку.
4. Розвиток вищих психічних функцій у підлітковому віці.
5. Провідна діяльність підлітків.
6. Розвиток особистості підлітків.
7. Педагогічно занедбані (важкі) підлітки.
1. Соціальна ситуація розвитку.
Межі підліткового віку достатньо невизначені (від 9-11 до 14-15 років). Одні діти вступають в підлітковий вік раніше, інші пізніше.
Підлітковий вік «починається» із зміни соціальної ситуації розвитку. В психології цей період називають перехідним, важким, критичним віком.
Цей вік досліджували багато видатних психологів. Вперше описав психологічні особливості підліткового віку С. Холл. Він вказував на суперечність поведінки підлітка (наприклад, інтенсивне спілкування змінюється замкнутістю, упевненість в собі переходить в невпевненість і сумніви в собі, тощо). Вперше Холл ввів в психологію уявлення про підлітковий вік як кризовий період розвитку. Кризові, негативні явища підліткового віку він пов'язував з перехідністю, проміжним положенням даного періоду в онтогенезі. Він виходив з уявлення про біологічну обумовленість процесів розвитку в підлітковому віці.
Отже, підлітковий вік характеризується бурхливими змінами в анатомії та фізіології підлітка: збільшується маса тіла, інтенсивно росте скелет (швидше, ніж м'язи), розвивається серцево-судинна система; відбувається статеве дозрівання. В ході перебудови організму підлітка може виникнути почуття тривоги, підвищена збудливість, депресія. Багато хто починає відчувати себе незграбним, невдалим, з'являються стурбованість зовнішнім виглядом, низьким (хлопчики), або високим (дівчатка) зростом. Разом з тим в психології визнано, що анатомо-фізіологічні зміни в організмі підлітка не можуть розглядатися як пряма причина його психологічного розвитку. Ці зміни мають опосередковане значення, заломлюються через соціальні уявлення про розвиток, через культурні традиції дорослішання, через відношення інших до підлітка і порівняння себе з іншими.
2. Криза підліткового віку.
Підлітковий вік є за сутністю кризовим, оскільки для цього існують як зовнішні, так і внутрішні (біологічні і психологічні) передумови.
Зовнішні передумови. Зміна характеру учбової діяльності:
- багатопредметність, змістом учбового матеріалу є теоретичні основи наук, пропоновані до засвоєння абстракції, викликають якісно нове пізнавальне відношення до знань;
- немає єдності вимог: скільки вчителів, стільки різних оцінок навколишньої дійсності, поведінки дитини, її діяльності, поглядів, відносин, якостей особистості. Звідси - необхідність власної позицій, емансипації від безпосереднього впливу дорослих; введення суспільно-корисної праці в шкільне навчання. У підлітка з'являється усвідомлення себе як учасника суспільно-трудовій діяльності; пред'являються нові вимоги в сім'ї (допомога по господарству, з підлітком починають радитися); підліток починає інтенсивно рефлексувати (самооцінка якостей зовнішності, вчинків, позитивних та негативних якостей) себе.
Внутрішні передумови. В цей період відбувається бурхливе фізичне зростання і статеве дозрівання (з'являються нові гормони в крові, відбувається вплив на центральну нервову систему, відбувається бурхливе зростання тканин і систем організму). Виражена нерівномірність дозрівання різних органічних систем в цей період призводить до підвищеної стомлюваності, збудливості, роздратованості, негативізму.
З точки зору внутрішніх психологічних передумов головною є проблема інтересу і їх розвиток в перехідному віці (Л.С. Виготський)
Л.С. Виготський виділяє декілька груп інтересів підлітка по домінантах;
- «егоцентрична» - інтерес до власної особистості;
- «домінанта віддалі» - установка на великі масштаби;
- «домінанта зусилля»- потяг до вольової напруги, до опору (впертість, протест);
- «домінанта романтики» - прагнення до ризику, героїзму,( до невідомого [18. З. 293].