6.8. Екологізація виробництва і „зелені” технології

З метою подолання екологічної кризи в країні потрібно здійснити екологізацію виробництва. Екологізація виробництва – це поступове розширення дії екологічних пріоритетів у виробничій діяльності, підвищення екологічної освіченості й свідомості управлінського персоналу, поступо­ве проникнення екологічних нововведень у виробництво, екологічна мо­дернізація виробництва.

Екологізація виробництва може здійснюватися різними шляхами: впровадженням раціонального природокористування (заощадження природних ресурсів, економія витрат сировини, палива, енергії тощо) та проникненням екологічних нововведень у промисловість (виробництво продукції тривалого і багаторазового використання, споживання відновних природних ресурсів замість невідновних, комплексне перероблення сировини та утилізація відходів виробництва і споживання, мінімізація розсіюваних і невідновних відходів, використання нетрадиційних джерел енергії тощо).

Одним із основних шляхів екологізації промисловості є вдосконален­ня і модернізація технології виробництва, в тому числі уловлювання ви­кидів, комплексне перероблення стічних вод і відходів та використання продуктів перероблення як вторинної сировини, тобто перетворення забруднювальних речовин на корисні продукти. Другий напрям екологізації виробництва полягає в очищенні викидів і стоків від забруднення і третій — це виробництво обладнання та устаткування для здійснення екологічно безпечних („зелених”) технологій. Очікують, що останній напрям, пов'язаний з виробництвом устаткування для „зелених” технологій, набуватиме дедалі більших масштабів у промисловості розвинених країн.

П итання для самоконтролю

1. Від яких чинників залежить ефективність проектування технологій?

2. Як поділяються шкода, заподіяна забрудненням довкілля?

3. Види платежів за природні ресурси.

4. Що таке екологічний збиток?

5. Охарактеризуйте екологічний менеджмент?

6. Що таке екологічний маркетинг?

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Балабеков О.С., Балтабаев Л.Ш. Очистка газов в химической промышленности. – Москва. – Химия, 1991. – 251 с.

2. Родионов А.И., Клушин В.Н., Торочешников Н.С. Техника защиты окружающей среды. – М.: Химия, 1989.– 511 с.

3. Тислин И. Поведение химических загрязнителей в окружающей среде.– М.: Мир, 1982.– 273 с.

4. Мусил Я., Новакова О., Кунц К. Современная биохимия в схемах. Москва: Мир, 1984. – 214 с.

6. Стольберг Ф.В. Экология города. – Киев: Либра, 2000. – 462 с.

7. Запольський А.К. Фізико-хімічні основи технології очищення стічних вод. – Київ. – Лібра, – 552 с.

8. Лисочкина Т.В., Некрасова Т.П. Экономические основы экологии: Учеб. пособие: Специальная література, 1997. – 304 с.

9. Злобін Ю. А. Основи екології: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. К.: Лібра. 1998. – 248 с.

10. Корсак К.В., Плахотник О. В. Основи екології: Навч. посіб. – К.: МАУП, 1998. – 228 с

11. Кучерявий В. П. Екологія. – Л.: Світ, 2000. – 500 с.

12. Бачинськнй Г. О., Беренда Н. В., Бондаренко В. Д. та ін. Основи соціоекології: Навч. посіб./ За ред. Г.О. Бачинського. – К.: Вища школа, 1995. – 238 с.

13. Основні напрямки державної політики в галузі охорони навколишнього природ­ного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38–39. – С. 248–298.

14. Перцик Е. Н. Среда человека: предвидимое будущее. – М.: Мысль, 1990.– 365 с.

15. Гончаров В.М., Пащенко Т.В., Харьковський Б.Т. та ін. Промислова екологія і її економічний аспект. – К.:Техніка, 1996. – 160 с.

16. Степанчук В. В. Основи екології.– Буков. фін.-екон. ін-т. Чернівці, 1998. – 343с.