3. Обладнання, інструменти, матеріали.

1. Розривна машина.

2. Маятниковий копер.

3. Штангенциркуль, лінійка, шліф папір.

4. Набір зразків.

5. Личні напилки, транспортир.

6. Лупа із збільшенням до 10 крат.

4. Методичні вказівки по підготовці до заняття.

При підготовці до заняття студентам необхідно ознайомитися в літературі з методикою механічних випробувань властивостей зварних з’єднань, причинами їх виникнення і способами усунення дефектів, а також методикою визначення показників механічних властивостей. Будову і роботу обладнання вивчити по наявним в лабораторії інструкціях з технічної експлуатації відповідного обладнання.

5. Порядок виконання роботи.

1. Одержати в керівника роботи необхідні зразки і інструменти.

2. Заміряти товщину, ширину і робочу довжину зразків.

3. Помістити зразок у випробувальній машині.

4. Провести випробування.

5. Визначити необхідні показники механічних властивостей.

6. Результати випробувань і обчислень занести в таблицю 5.1.

7. Провести випробування слідуючих зразків в тому ж порядку.

8. Привести в порядок робоче місце.

9. Зробити висновки про якість зварного з’єднання.

10. Захистити звіт по роботі.

Таблиця 5.1.

№ п/п	Матеріал зразка і вид зварювання	Розміри зразка, мм			Площа січення зразка, мм	Макс. Зусилля при розриві зразка	Тимчасовий опір розриву, МПа	Кут згину зразка	Ударна в’язкість	Виявлені дефекти	Примітка
		товщина	ширина	довжина
1		11	16	340		121*103				немає

6. Контрольні питання.

1. Які види механічних випробувань ви знаєте?

2. В яких випадках проводяться механічні випробування зварних з’єднань?

3. В чому сутність того чи іншого методу механічних випробувань?

4. Назвіть показники механічних властивостей.

5. Які дефекти зварних з’єднань Ви знаєте?

6. Які причини виникнення дефектів в зварних швах?

7. Які інші методи контролю якості зварних з’єднань Ви знаєте?

8. Як усунути виявлені недопустимі дефекти або виправити забракований стик?

Література.

1. Герезин В. Л., Суворов К. Ф. «Сварка трубопроводов и конструкций» -М.: Недра, 1983.

2. Справочник по специальным работам. Под редакцией В. Д. Тарана. – М.: Стройиздат, 1974.

3. ГОСТ 6996 – 84 «Методы определения механических свойства шва и сварочного соединения».

Висновок.

В даній лабораторній роботі ми вивчили прилади і механізми, за допомогою яких визначають механічні властивості зварних з’єднань (розривна машина - розтяг), а також мікроскопи різної кратності і реактиви для визначення корозій металу. Набули практичних навиків по визначенню механічних властивостей дослідних зразків.

Лабораторна робота № 9 Основні вимоги безпеки праці при підготовці зварювальних матеріалів.

Електричний струм проходячи через тіло людини, зумовлює термічну, електролітичну та біологічну дію.

Термічна дія струму проявляється через опіки окремих ділянок тіла, нагрівання до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, котрі знаходяться на шляху струму, що спричиняє в них суттєві функціональні розлади.

Електролітична дія струму характеризується розкладом органічної рідини, в тому числі і крові, що супроводжується значними порушеннями їх фізико – хімічного складу.

Біологічна дія струму проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через порушення внутрішніх біологічних процесів, що відбуваються в організмі і котрі тісно пов’язані з його життєвими функціями.

Опір тіла людини змінюється в широких межах, в залежності від стану шкіри і центральної нервової системи. Із збільшенням величини і часу протікання струму, опір зменшується. При сухій непошкодженій шкірі опір може досягати 10 – 100 кОм. При розрахунках опір тіла людини приймаємо рівним 1000 Ом.

Безпечність експлуатації при нормальному режимі роботи електрообладнання забезпечуємось наступними захисними заходами і засобами:

• використання ізоляції;

• забезпечення недосяжності неізольованих струмопровідних частин;

• автоматичне вимкнення;

• заземлення і занулення електроустановок;

• індивідуальний захист та ін.

Електрична ізоляція – це шар діелектрика або конструкція, що виконана з діелектрика, котрим вкривається поверхня струмоведучих частин, або котрим струмоведучі частини відділяються одна від одної. Ізоляція запобігає протіканню струмів через неї завдяки великому опору.

Заземлення – це навмисне електричне з’єднання із землею або з її еквівалентом металевих елементів електрообладнання, які можуть випадково бути під напругою.

Заземлення буває: захисним, робочим, блискавковідвідним.

Робоче заземлення – навмисне з’єднання із землею окремих точок електричної мережі (нейтральної точко фазного відводу) для забезпечення дії електроустановки в нормальних або аварійних умовах роботи.

Заземлення блискавкозахисту – навмисне з’єднання із землею блискавко приймачів і розрядників з метою відведення від них струму блискавки в землю.

Захисне заземлення – навмисне електричне з’єднання із землею або з її еквівалентом металевих частин обладнання, що не знаходиться під напругою, але можуть опинитись під напругою, внаслідок порушення ізоляції електроустановки в результаті аварії або поломки.

Заземлювальний пристрій – це сукупність конструктивно об’єднаних заземлювальних провідників та заземлювачів.

Заземлюючі пристрої бувають двох типів: виносні або зосереджені і розподільні.

Виносні (зосереджені) заземлюючі пристрої характеризуються тим, що заземлювач його винесений за межі майданчика, на якому розміщено обладнання, що заземлюється або зосереджені на деякій частині цього майданчика. Таке заземлення застосовується в місцях з високим питомим опором землі.

Заземлювач – це сукупність з’єднаних провідників, що перебувають в контакті з землею або з її еквівалентом.

Розрізняють заземлювачі штучні, призначені виключно для заземлення і природні – металеві предмети, котрі знаходяться в землі і використовуються для інших цілей.

Для штучних заземлювачів найбільш часто застосовують вертикальні і горизонтальні електроди, а також інші види заземлювачів. Вони можуть використовуватись як одиночні, так і об’єднані в групи.

Заземлювальний провідник – це провідник, котрий з’єднує заземлювальні об’єкти з заземлювачем. Якщо заземлювальний провідник має два або більше відгалужень, то він називається магістраллю заземлення.

Перша медична допомога – це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження здоров’я потерпілих здійснюваних немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілим (самодопомога). Найважливіше положення надання першої допомоги – її терміновість. Чим швидше вона надана, тим більше сподівань що потерпілий залишиться живим.

Послідовність наданню першої допомоги:

• усунути вплив на організм ушкоджуючи факторів, котрі загрожують здоров’ю та життю потерпілих, оцінити стан потерпілого;

• визначити характер та важкість травми, найбільшу загрозу життю потерпілого і послідовність заходів щодо його рятування;

• виконати необхідні заходи по рятуванню потерпілих в послідовності терміновості (відновити прохідність дихальних шляхів, здійснити штучне дихання, провести зовнішній масаж серця;

• підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;

• викликати швидку медичну допомогу або вжити заходів щодо транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.

Рисунок 1. Схема електричного вертикального заземлення.

Рисунок 2. Схема горизонтального заземлення.

Таблиця 8.1.

ГДК речовини в повітрі

Речовини	ГДК, мг/м3
Марганець	0,03
Хром і його сполуки	0,5
Свинець і його сполуки	0,5
Оксид вуглецю	20,0
Фтористий кальцій	5,0
Оксид азоту	0,3
Аміак	0,02
Ацетон	0,2
Бензин	0,3
Оксид цинку	0,005
Фенол	0,005
Оксид сірки	0,02
Фосфорний водень	0,01
Неотруйний водень	1000

73