3. Рівні безробіття:

, (99)

де – рівень безробіття – є звичайним показником, що розраховується за стандартами міжнародної організації праці як процентне відношення загального числа безробітних встановленого віку до чисельності економічно активного населення цього віку , тобто до суми зайнятих та безробітних .

, (100)

, (101)

Показник рівня довготривалого безробіття розраховується як процентне відношення числа безробітних усіх або тільки зареєстрованих у службі зайнятості, які не працювали продовж 3-х місяців і більше ( або ) до:

- економічно активного населення ( );

- працездатного населення працездатного віку ( ).

– розширений показник рівня безробіття, що розраховується як процентне відношення суми чисельності безробітних та зневірених ( ) до суми чисельності економічно активного населення та зневірених осіб:

, (102)

– показник безробіття, що характеризує загальний дефіцит попиту на працю – розраховується як співвідношення суми чисельності безробітних , зневірених та вимушено неповністю зайнятих осіб ( ) до суми чисельності економічно активного населення та зневірених осіб:

, (103)

Джерела інформації про ринок праці, зайнятість та безробіття населення:

1. Звітність зі статистики праці (термінова, місячна);

2. Звітність центрів зайнятості про працевлаштування і зайнятість населення (щомісячна, щоквартальна);

3. Вибіркові обстеження населення з питань економічної активності.

3. Під кваліфікованою робочою силою розуміють фахівця, що має диплом про вищу освіту одного із чотирьох рівнів: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

Розвиток суспільства впливає на два елементи ринку праці кваліфікованої робочої сили: на попит – чим більш розвинене-культурно, технічно, науково, економічно – суспільство, тим більша його потреба в кваліфікованій робочій силі, і на пропозицію – бо, за розвитку мережі закладів вищої освіти зі здобуттям диплома про вищу освіту їх випускники вважають себе кваліфікованою робочою силою.

Система збору, нагромадження, обробки та аналізу інформації включає такі блоки:

1. Науково-обгрунтована система показників відтворення спеціалістів та методологія їх розрахунку;

2. Система галузевих та регіональних моделей відтворення спеціалістів;

3. Методологія наукової організації спостереження за окремими стадіями процесів відтворення спеціалістів.

Для першої підсистеми показників – розраховують показники заміщення посад фахівцями (фактичний рівень) і потребу у фахівцях (прогнозні розрахунки).

Якісний показник потреби в кадрах фахівців, який характеризує кваліфікований склад потреби, повинен спиратися на нормативний показник спеціалістомісткості, який є одним з різновидів показника трудомісткості:

Кількість посад, що має бути заміщена фахівцями, за

___кожною з функцій, яка ними виконується___________

= Техніко-економічний показник діяльності підприємства

що характеризує функцію, виконувану фахівцями.

Основні показники, що використовує статистика для побудови моделі:

Результативні:

1. чисельність основних категорій фахівців з вищою освітою, робота яких на підприємстві забезпечує виробництво продукції:

– інженерів;

– інженерів-економістів

2. структура чисельності фахівців:

– частка всіх фахівців із вищою освітою щодо загальної чисельності виробничого персоналу;

- частка інженерів щодо чисельності фахівців з вищою освітою;

– частка інженерів-економістів щодо чисельності фахівців з вищою освітою.

Факторні:

Абсолютні, які відображають розмір ефекту:

– обсяг виготовленої продукції;

– розмір ОВФ;

– чисельність виробничого потенціалу;

– чисельність робітників.

Відносні, що характеризують технічний рівень виробництва:

1 – коефіцієнт механізації праці;

2 – вік обладнання;

3 - фондоозброєність;

4 – виробіток;

5 – фондовіддача.

Слід зазначити, що прогнозування потреби у фахівцях – це комплексне, наково-обгрунтоване передбачення розвитку, встановлення очікуваної чисельності фахівців, їх професійної структури за регіонами, підприємствами чи сферами діяльності.