3 Порядки симулякрів:

1. Барокова підробка;

2. Індустріальна копія;

3. Образ відсутньої реальності.

Бодріяр називає симулякром війну в Перській затоці, боротьбу з тероризмом (ніхто не знає точно, чи дійсно є війна з тероризмом, однак це питання вивчають, досліджують).

Різома – кореневище, що не має центру. Метафора постмодернізму, емблематична фігура постмодернізму, яка використовується для опису процесів і явищ. Титерпепі – це різома.

Ознаки різоми:

1. Зв’язки;

2. Гетерогенність (неоднорідність);

3. Відсутність переваги певної точки;

4. Несуттєвий розрив.

Соціальна теорія постмодернізму

Культура як система знаків: Мова володіє носієм, визначає його способи мислення і життєдіяльності, вона є вмістилищем значень, незалежно від фактів. Відмова від референційної мови (посилання на реальність)

Світ як текст: потрібна реконструкція, щоб зрозуміти цей світ. З’являються потреби епістеми. Епістема завжди внутрішньо підкорена структурі владних відносин, легітимізує владу, не може бути об’єктивною чи нейтральною. Звідси, оскільки знання відокремлюються від об’єкта, виходить теорія гіперреальності – емансипація кодів від референтів.

Смерть суб’єкта: оскільки нічого не існує поза текстом, теоретичний антигуманізм, новий «суб’єкт» постмодернізму може бути осмислений як калейдоскоп фрагментів ідентичності, прив’язаний до локально-історичних та культурних обставин.

Децентрація: структура заперечується. Ц заперечення можливості існування цілісної універсальної системи знання, знання є фрагментними. На перше місце виходить занепад метанаративів, ерозія великих нарацій, відмова від поняття історичного прогресу, від форм історичного розвитку.

Постмодерна чуттєвість: розчарування в ідеалах раціоналізму, бачення світу як фрагментарного, де центрованого, невпорядкованого, позбавленого причинно-наслідкових зв’язків і ціннісних орієнтирів.

Зразки постмодерного мистецтва:

1. Хепенінг;

2. Флуксус;

3. Перфоменс.

Епістемологія (теорія знання) постмодернізму

Елементи:

1. де фундаменталізм – необґрунтованість пізнання, незв’язність пізнання з реальністю;

2. відсутність привілейованого знання, істинної інтерпретації – істина розуміє закон текстуально;

3. фрагментарність – знання розуміється не як єдина система;

4. конструктивізм – світ складається з соціо-лінгвістичних конструкцій.

Зігмунд Бауман – досліджував постмодернізм соціології

Ознаки постмодерної соціології:

1. увага до локального, конкретно-історичного контексту;

2. події завжди до кінця не детерміновані, констатація відкритості знання про світ, акцент на культурі, етніфікація культурної ідентичності;

3. увага до процесів соціального конструювання реальності (зокрема до лінгвістичних аспектів).

Наслідок постмодерного світогляду:

1. вихід країн за межі периферійної самосвідомості, усвідомлення власного досвіду як самодостатності;

2. результат – фрагментований розірваний індивід, його орієнтація має контекстуальний, а не універсальний характер, його «Я» розмивається, розчленовується.

Лекція 10: прогнозування і значення технологій.

Філософські підходи до розуміння техніки:

1. вузький – інженерно-технічний ракурс;

2. широкий підхід – будь-які штучні знаряддя і засоби діяльності;

3. філософський – всі вміння, напрямки людської діяльності.

Б. Франклін: людина – це tool making animal.

Філософські концепції технології:

1. ідеалістична – є так зване четверте царство техніки, до якого людина наближається, тобто всі технологічні рішення існують в окремій сфері (царстві);

2. Гайдеггер – технологія відчужує людину від її істинного буття;

3. техніка – зустріч людської душі зі світлом.

Проблемні питання взаємодії техніки зі суспільством:

1. техніка – знаряддя людини чи людина стає функціональною?

2. техніка є доброю чи злою? Можливо, вона індиферентна?

Вплив технології на суспільство

1. зміна цінностей під впливом технологій – від вічного до швидкоплинного;

2. основна жертва – мораль. Людина розглядає інших не як індивідів, а як об’єкти. Е. Фром «Мистецтво любові» - потрібно розглядати людину як індивіда. «Бути чи мати».

3. втрачається можливість колективних дій;

4. втрати свободи конструювання власної реальності;

5. перевага швидких рішень в усіх сферах і з’являється страх і любов до техніки;

6. насильство як форма життя, переплутують реальність і фантазію;

7. поширення матеріалістичного світогляду;

8. перенесення натуралістських підходів в гуманітарну та соціальну сферу.

«Ідіократія» - фільм.

Технологічні концепції суспільства:

1. техніцистичний підхід – будується на основі позитивістського підходу – все має базуватися на емпіричному знанні;

Дедукція – це логіка, логічний висновок.

Індукція – щось на щось поширюється без всіх висновків (напр., цей папірець жовтий, значить всі папірці жовті)

2. технологічна сингулярність. за min пром. часу відбувається величезне збільшення кількості техн. нововведень.

Сингулярність - прогнозована точка в майбутньому, коли еволюція людського розуму в результаті розвитку техніки пришвидшиться до такого рівня, що призведе до розуму, зі значно більшою швидкодією і новим мисленням.

а) свідомість машин;

б) машинно-людський інтерфейс;

в) технологічне покращення людського потенціалу.

Захід запобігання сингулярності – обмеження можливості технологічних механізмів.

Три закони робототехніки Азімова:

1. робот не може завдати шкоди людині або допустити, щоб така шкода була завдана;

2. робот має виконувати накази людини, якщо це не суперечить 1 пункту;

3. роот має дбати про себе, якщо це не суперечить 1 і 2 пунктам.

3. трансгуманізм – інтелектуальний і культурний рух, який підтримує використання тенологій для удосконалення людськи здібносте. Позначають себе таким знаком: >H або H+.

Ідеолог: Ферейдун Есфендіарі (перейменував себе в FM-2030) – “Are you transhumant?”

Критика трансгуманізму: етична (він не моральний) та практична (він нереальний).

Головні позиції критики: недосяжність, зарозумілість, зневага до плоті, спрощення людської особистості, дегуманізація, загроза існуванню (аргумент термінатора).

Нанотехнології – оперує технологіями, меншими за нанометри.

Річард Фейнеман – вперше почав говорити про нанотехнології. Ерік Дрекслер – «Машини сотворення», говорить про сірий слиз – сценарій закінчення світу в наслідок розвитку нанотехнологій. Роберт Фрейтас – концепція екофагії – нанороботи пожеруть один одного.

Можливості нанотехнологій:

1. нанотрубки – можливість створення космічного моста;

2. бронежилет

3. наномедицина.

Біотехнології.

Прогнозування розвитку технологій

Методи:

1. загальні: формалізовані й інтуїтивні;

2. спеціальні: аналіз науково-технічної літератури та аналіз патентних тенденцій.

Форсайт – дії, спрямовані на:

1. мислення (осмислення майбутнього, довгострокові тренди, координація дій, куди вкладати кошти);

2. обговорення (залучення всіх стейкхолдерів = зацікавлених осіб, груп впливу);

3. окреслення майбутнього (формулювання стратегій майбутнього і формування бажаного образу майбутнього).

Етапи форсайту:

1. формування об’єкта;

2. формування суттєвих умов (якісний зміст, кількісне вираження);

3. формування парти-сфери (пошук, залученя стейкхолдерів, експертів, вибір методів, збір матеріалів);

4. альтернативи майбутнього;

5. планування і виконання (цілі форсайт у світі);

6. вибір пріоритетних напрямків фінансування;

7. визначити;

8. створення нових мереж і зв’язків;

9. поглиблення уявлень і знань про майбутнє;

10. залучння до дебатів нових учасників;

11. вдосконалення процесу розробки політики.

Трикутник форсайту:

Ромб форсайту:

Лекція 11: Суспільний вплив технологій у концепції М.Маклюена

«Галактика Гуттенберга» 1962

«Розуміння медіа» 1964

1451 – друкарський верстат (Гуттенберг)

1452 – серійна книжка

Етапи розвитку цивілізації:

1. до письменний;

2. письменний і друкований;

3. електрична епоха (кінець 19 ст.)

Значення письма і друку (фінікійський алфавіт – перший фонетичний алфавіт):

1. знищує пам’ять;

2. зміна фокусування погляду;

3. пасивне сприйняття;

4. споживацька роль;

5. домінація одного органу чуття (сучасна цивілізація прагне вісі органи чуття звести до одного – візуального);

6. раціональність, логіка, емпіричний досвід, прикладне знання – однотипне, гомогенне виводить на перше місце, має складатися в одну систему;

7. важлива методика викладання;

8. лінійний порядок;

9. все, що не переходить в 3D простір, втрата моралі і релігія, які не перетворюються у візуальне, втрата значення в науці;

10. розділення на відрізки і шкали;

11. цінність матеріального комфорту;

12. зміна організації навчального процесу (педагогічна мнемотехніка, П’єр Раму, 16 ст.):

• знаходження зкономірносте;

• класифікація і систематизація;

• зубріння, розбивка на частини;

• схеми.

Класична мнемотехніка (Давня Греція):

• перетворення в образи;

• сполучення образів і асоціацій.

13. розмежування на читача й автора (пасивна і активна роль);

14. розділило думку і дію, логічний світ слуху від нейтрального світу ока;

15. розколота людина, усередненість, всі однакові, людина як об’єкт, а не як суб’єкт, дописемна людина – центр буз периферії;

16. простота і завершеність.

«Розуміння медіа»

Електрична епоха (Global village)

1. засіб комунікації – повідомлення (посередник);

2. змістом життя є мова, змістом мови є невербальне мислення;

3. Інтернет – розширення свідомості;

4. Технологічний засіб чинить вплив на суспільство, зміст засобу є не такий важливий як сам засіб;

5. Змістом засобу комунікації є інший засіб;

6. всі технічні винаходи є розширенням людини.

Гарячі й холодні засоби комунікації:

Гарячі розширюють чуття до високої визначеності і наповнення даних (радіо, кіно, фотографія). Пасивна роль людини, залишається мало простору для заповнення, тому аудиторія майже не бере участі.

Холодні – низький рівень заповнення, високий рівень участі аудиторії, добудова відсутнього (телефон, телебачення, комікс).

Письмові засоби комунікації руйнують феодальну ієрархію.

Розширення людини:

• усне слово (емоційне включення, не є розширенням візуального, материнська мова, несе в собі світобачення, цінності);

• фонетичний алфавіт несе розкол в досвіді, дарує око замість вуха, повне розділення видимого і слухового світу;

• число – засіб фрагментації, детрайбалізації, відокремлення індивіда від групи в просторі (приватність), в мисленні (точка зору), в роботі (спеціалізаці), розширення дотику;

• одяг – розширення шкіри, житло-колективне розширення шкіри, в писемну епоху – квадратне, стандартне, малорухомого спеціаліста;

• гроші – розширення ватання, це метафора, вони є зберігачами праці;

• розділення праці і відпочинку, окремі спеціальності, це створило індустріальне суспільство;

• в письмових культура праця спеціалізована, праця – це спеціальність, гроші – спосіб переводу, гроші потрібні до мас.

Лекці 12: Сучасний стан і суспільне значення науки

Наука - форма духовної діяльності людини спрямована на виробництво і систематизацію знань про закономірності природи суспільства і сам процес пізнання.

Позитивістка наука - на засадах позитивізму.

Ознаки: 1) об'єктивність; 2) системність; 3) практична спрямованість; 4) доказовість і 5) обґрунтованість

Оцінка ролі і можливостей науки

Сцієнтизм - наука найвища цінність, еталон культури, головний чинник суспільного прогресу

Антисцієнтизм - наука найбільше зло

Постсцієнтизм- переосмислення ролі науки, вона є не само достатня, спрощує і систематизує світ. Наука втрачає свою роль як джерело всіх знань просвіт.

Позитивізм

Етапи еволюції позитивізму (ідеалізація природничо-наукового пізнання)

1. Класичний позитивізм.

Ознаки: визнання спеціально наукового знання як єдиного форму знання; проголошення традиційних філософських питань (про свідомість, буття)   беззмістовною метафізикою;

три рівні світогляду (1. релігійний; 2. метафізичний чи філософський; 3. науковий )

2. Психологічний або емпіріокритицизм - потрібно враховувати вплив суб'єкта і методів на результат

3. Неопозитивізм - чинники які впливають в процесі дослідження, дослідження чинників які впливають на процес пізнання. Семантичний позитивізм - перехід до розуміння реальності як сукупності значень

4. Постпозитивізм - пошук відповідей на питання про шляхи виникнення наукової теорії.

Теоретичний плюралізм - відмова від розмежування науки і філософії

Критика дегуманізації науки

ІІ. Теорія наукових революція

Томас Кун (засновник теорія наукових революція) - праця "структура наукових революція" 1962 р.

Наука розвивається стрибкоподібно, шляхом наукових революцій

Будь-який критерій має значення тільки в межах парадигми. Наукова революція епістемологічна зміна парадигми. Рушійною силою розвитку науки є люди

Парадигма (дисциплінарна матриця) – сукупність знань, методів і цінностей, що беззастережно поділяються членами наукового співтовариства; обумовлює спектр значимих наукових проблем і можливі способи їхнього розв’язання, одночасно ігноруючи ті факти і теорії, які з нею не узгоджуються (час виступає в ролі сили переконання, а носії старого переконання природно помирають)

с труктура дисциплінарної матриці

символічні узагальнення            метафізичні компоненти           цінності

символічні узагальнення - формальний апарат і мова характерна для наукової дисципліни.

метафізичні компоненти - визначають найбільш фундаментальні. теоретичні і методологічні принципи світорозуміння

цінності - задають панівні ідеали і норми побудови і обґрунтування наукового знання

ХІД НАУКОВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ за Т. Куном

Нормальна наука

кожне нове відкриття пояснюється з позиції панівної теорії

Екстраординарна наука

криза в науці. поява аномалій - непояснювальних фактів, поява альтернативних теорій, існування багатьох взаємно суперечливих наукових шкіл

Наукова революція

формування нової наукової парадигми (дисциплінарно матриці)

Приклади зміни парадигми науки в історії

Зміна космології Птоломея на космологію Коперніка

Перехід від класичної фізики Ньютона до зв'язаний механічний світогляд

Прийняття теорії тектонічних плит

Зміна парадигми в різних контекстах - радикальна зміна особистих переконань, комплексних систем, організацій

ТРИ ЕТАПИ РОЗВИТКУ НАУКИ

1. Класична 17-19 ст. (класичний позитивізм)

Усунення зі сфери знання усього що відноситься до методів засобів суб'єкта пізнання (дзеркальне відображення дійсності, божественний погляд на світ) Ідеал на науки знання відображення реальності. Знання узагальнення досвіду. Знання всебічно обґрунтовані. Ціль знання пошук істини

Наукове знання та беззмістовна метафізика

Об’єктивність науки, дегуманізація науки

Раціоналізація нераціонального

Виключення особистої свободи, суб’єктивності, формалізовані методи

2. Некласична наука (Постпозитивізм)  кін.19 перша половина 20 ст

Знання залежне від засобів пізнання. Побудова безвідносна до досвіду концептуальних схем які направляють розуміння емпіричних даних. Абсолютна точність і строгість неможливі. Неможливість божественного погляду.

Наука+філософія, теоретичний плюралізм

Пов’язаність з ціннісно-цільовими структурами

Панівне становище нераціонального (Томас Кун)

Свобода думки і творча уява + раціональність, особлива роль інтуїтивних методів

2.1 Посткласична - знання залежить не тільки від засобів, а від ціннsсно-цільових структур. Об'єкт науки складна система здатна до само організації. Інтеграція і міждисциплінарні дослідження Використання гуманітарних методик у природничих науках. Зміна поглядів на взаємовідносини людини і природи

Схема отримання нового наукового знання (Новіков А.М.)

                              

ІІІ

Інтуїція (лат. “пильно дивитися”) – здатність безпосереднього осягнення істини

Стадії вирішення задачі в науці

1. підготовка (постановка проблеми)

2. дозрівання рішень (виношування)

3. натхнення (народження рішення, інтуїтивне прояснення)

4. перевірка рішення

Характерні риси наукової інтуїції:

1. принципова неможливість одержання результату шляхом прямого, логічного висновку;

2. принципова неможливість одержання результату шляхом чуттєвого пізнання;

3. впевненість в абсолютній істинності результату;

4. несподіваність і безпосередня очевидність результату;

5. неусвідомленість механізму творчого акту, шляхів і методів

Ознаки інтуїтивного знання - інтуїтивність знання є, багатозначність, немає доказів, замінює ще не сформоване знання, передбачає шляхи дослідження. може бути помилковою, але евристично і дидактично плідною.

---- Образ майбутнього

Інтуїція у футурології – конструювання образу майбутнього

- джерело особистої геніальності художника, науковця, футуролога;

- основна ціль – дистанціювання від реальності сьогодення і наближення до іншої реальності;

- ідеал майбутнього – інобуття;

- образ майбутнього – прорив за горизонт очевидності;

- футурологія як поле оформлення образів майбутнього є розвитком суб’єктності людства, його історичної свідомості

Фред Полак - завдання футурології прорватися за горизонт очевидності

"Образ майбутнього" 1973 р

Говорить що сучасне суспільство втратило багатство метафізичних основ

Футурологія як розвиток суб'єктності людства його історична свідомість

Образ майбутнього

• складне динамічне і суперечливе утворення

• відображає співвідношення ідеального і реального

• залежить від культурного контексту і може трансформуватися в ідеологію

• містить інтуїтивні елементи

• відірваність від культури збіднює уявлення про майбутнє

• намагання сформувати образу майбутнього в рамках окремого елемента культури є мало ефективне

• намагання раціоналізувати образ майбутнього може призвести до його стереотипності і сприяє консервації теперішніх поглядів і переконань