16.Структура методики аналізу фін. Стану п-ва.

У найбільш загальному вигляді фінансовий стан можна визначити як здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю підприємства фінансовими ресурсами, раціональністю їх розміщення та ефективністю використання у процесі розширеного відтворення, а також станом його фінансових взаємовідносин і здатністю відповідати за своїми зобов'язаннями.

Для оцінки фінансового стану використовують систему показників, які розраховують на певну дату або за відповідний період на основі звітності підприємств та інших джерел інформації. Можна окреслити декілька груп фінансових показників залежно від того, що вони характеризують:

а) показники майнового стану;б) показники фінансової стійкості;в) показники ліквідності і платоспроможності;г) показники грошових потоків;д) показники рентабельності.

Кожна з цих груп містить свою систему показників, які використовуються в аналізі.

Фінансовий стан підприємства є наслідком взаємодії всіх елементів системи його фінансових відносин і визначається всією сукупністю виробничо-господарських чинників. Тому в процесі аналізу фінансового стану вивчають взаємозв'язок фінансових показників з такими показниками господарської діяльності торговельного підприємства, як: обсяг роздрібного чи гуртового товарообороту, реалізації продукції (робіт, послуг), а також з показниками ефективності використання матеріальних ресурсів, праці, матеріально-технічної бази та ін.

У процесі аналізу фінансового стану вивчають фактори, які впливають на нього, виявляють напрями його зміцнення. За результатами аналізу фінансовий стан може бути оцінений як стійкий, нестійкий або кризовий.

Фінансовий стан торговельного підприємства вважається стійким за наявності таких основних умов:а) власний капітал є в обсязі, не меншому від його потреби, й використовується за призначенням;

б) достатньою є сума власного капіталу в матеріальних оборотних активах і насамперед в оплаті товарів;в) розрахунки за зобов'язаннями перед банками, бюджетом, постачальниками, іншими кредиторами здійснюються своєчасно і без перебоїв.Якщо ці умови в комплексі не дотримуються, підприємство має або буде мати в найближчому майбутньому фінансові труднощі, а його фінансовий стан нестійкий. А це найчастіше буває тоді, коли не витримуються чотири основні передумови фінансової стійкості підприємств:

-виконання плану товарообороту чи реалізації продукції (робіт, послуг);- прискорення оборотності оборотних активів;- забезпечення необхідного рівня прибутовості;- збереження і примноження власного оборотного капіталу.

Однак і за дотримання цих передумов у підприємств можуть виникати фінансові труднощі і не платежі, якщо вони допускають різні форми "заморожування" коштів: наявність неустановленого вчасно устаткування; затягування термінів капітального будівництва; утворення значних наднормативних запасів товарів чи інших видів матеріальних оборотних активів, а також запасів неходових товарів; зростання дебіторської заборгованості та наявність інших іммобілізованих коштів з обороту, пов'язаних із порушенням фінансової дисципліни.

Кризовим фінансовий стан підприємства вважається тоді, коли воно має критичну неплатоспроможність, яка є ознакою потенційного банкрутства.

На попередження таких ситуацій і їх усунення в процесі фінансового менеджменту спрямований внутрішній аналіз фінансового стану підприємств. У цьому полягає його роль і основне призначення.

Структура методики аналізу фін стану скл з 2-х частин:

1. блоки завдань, що є спільними як для вн так і для зовн. ан. (заг. Оцінка фін стану, оц. Фін стійкості за абсолютними і відносними показниками, ан ліквідності і платоспроможності, ан грош потоків, ан рентабельності і ділової активноті);

2. Блоки завдань для вн аналізу (ан стану оборот активів, ан обсягу і структури джерел формування оборот. активів, ан витрат,доходів і фін результатів,