41. Використання три і п’яти факторних моделей рентабельності власного капіталу у фінансовому аналізі.

Застосування методу розширення факторних систем дає можливість поглибити аналіз рентабельності капіталу підприємства. Якщо у 2факторну модель підставити розширене значення отримаємо три факторну модель рентабельності власного капіталу. Крвк = Квк*Коск*Крр

Рентабельність власного капіталу безпосередньо залежить від зміни рентабельності реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), оборотності сукупного капіталу і коефіцієнта(мультиплікатора) власного капіталу (співвідношення сукупного і власного капіталу). Підставивши у три факторну модель рентабельності власного капіталу значення коефіцієнта оборотності сукупного капіталу отримаємо 5факторну модель цього показника, яка виходить за межі системи Дюпона:

Крвк = Квк*Кукс*Кзп* Коск*Крр

Переконатись у математичній правильності моделі можна, підставивши в неї значення кожного з коефіцієнтів, внесених у модель. При цьому необхідно зауважити, що показники Крвк і Крр розраховують на основі даних за звітний період, а тому всі інші коефіцієнти, внесені в модель повинні розраховуватись за середніми значеннями вихідних показників, визначених за формулами простої середньої та середньої хронологічної. Розрахунок впливу факторів на рентабельність власного капіталу за 5факторною моделлю як і за попередніми моделями проводять одним із прийомів прямого детермінованого факторного аналізу здебільшого способом абсолютних різниць, який потребує меншого обсягу розрахунків.

42. Аналіз валового прибутку п-ва. Валовий прибуток — загальна сума прибутку отримана підприємством від підприємницької діяльності. Визначається як різниця між чистим доходом і собівартістю цієї продукції. Валовий прибуток складається з таких статей: 1. Виручка від продажів.2. За вирахуванням змінної частини собівартості реалізованої продукції. 3. Валовий прибуток виробника.4. За вирахуванням змінних торгових та адміністративних витрат. 5. Валовий прибуток.6. За вирахуванням постійних витрат.7. Чистий прибуток. Основним показником, який характеризує валовий прибуток, є коефіцієнт валового прибутку, який визначається за формулою: Валовий прибуток  100 / Обсяг реалізованої продукції Цей показник визначає ступінь, на який підприємство може збільшити прибуток шляхом зниження накладних витрат. Зміна коефіцієнта валового прибутку може бути результатом таких причин:Збільшення або зменшення обсягу продажів. Збільшення або зменшення собівартості реалізованої продукції (наприклад, в результаті збільшення торгових знижок, інфляції, економії матеріалів та інше). Підвищення або зниження цін збуту (наприклад, в результаті інфляції, конкуренції, підвищення чи зниження знижок та інше).Зміна класифікації витрат (незіставлюваність).Після аналізу загальної суми валового прибутку необхідно ознайомитися з порядком визначення валового прибутку на одиницю продукції. Валова виручка від реалізації одиниці продукції розраховується шляхом помноження продажної ціни продукції на кількість реалізованих одиниць. При збільшенні обсягу реалізації продукції на одиницю виручка збільшується на однакову чи постійну суму, а змінні витрати збільшуються на постійну величину. Таким чином, різниця між продажною ціною та змінними витратами на кожну одиницю продукції також повинна бути постійною величиною. Ця різниця між продажною ціною та змінними затратами і є валовим прибутком на одиницю продукції.

43. Факторний аналіз чистого прибутку п-ва. Основна частина прибутку формується як різниця між виручкою від реалізації продукції та витратами на її виробництво. Якщо власні витрати на виробництво більші, ніж грошові надходження, підприємство отримує збитки. Факторний аналіз прибутку – це методика комплексного системного вивчення та виміру впливу факторів на величину результативного показника, а саме прибутку підприємства. Фактори, які впливають на величину прибутку від реалізації продукції або надання послуг, є такими:1. Зміна обсягу реалізації — збільшення обсягів продажу рентабельної продукції веде до збільшення суми прибутку, а нерентабельної — навпаки до її змен шення; 2. Зміна асортименту продукції — якщо збільшується частка рентабельної продукції в загальному обсязі реалізації, то і прибуток, відповідго, зростає;3. Зміна собівартості продукції — її зростання є причиною зменшення прибутку, а зменшення собівартості — навпаки збільшує прибуток;4. Зміна ціни реалізації — при збільшенні цін сума прибутку зростає, якщо ціна зменшується, то зменшується і прибуток;5. Чисельність та склад персоналу — кількість працівників, достатня для повноцінного обслуговування технологічного процесу, забезпечує зростання прибутку, також велике значення має і кваліфікація працівників; 6. Економічне стимулювання працівників — вплив цього фактору можна оцінити через показники оплати праці та її продуктивність. Що ефективнішим є стимулювання персоналу, то кращою буде їх праця, і як наслідок — більшими випуск продукції та прибуток;7. Продуктивність праці — її зростання, за інших однакових умов, спричиняє збільшення величини прибутку; 8. Стан матеріально-технічної бази підприємства — сучасні засоби праці підвищують її продуктивність, а отже, і прибуток;9. Фондовіддача — збільшення фондовіддачі збільшує випуск продукції на 1 грн вкладених грошей, це також веде до росту прибутку. Отже, за результатами факторного аналізу можна оцінити якість прибутку та можливі джерела його збільшення. Якість прибутку від основної діяльності вважається високою, якщо її збільшення зумовлене зростанням обсягу продажів, зниженням собівартості продукції. Низька якість прибутку характеризується зростанням обсягів реалізації за рахунок росту цін на продукцію без збільшення фізичного обсягу продажів і зниження витрат на гривню продукції.Збільшення прибутку можливе за рахунок: нарощення обсягів виробництва і реалізації товарів; здійснення заходів щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників; зменшення витрат на виробництво продукції; кваліфікованого здійснення цінової політики; грамотної побудови ділових відносин з постачальниками, посередниками, покупцями; покращення системи маркетингу на підприємстві; удосконалення продукції з середнім рівнем рентабельності, а низькорентабельну зняти з виробництва; постійного проведення наукових досліджень аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів.