25.Матричний баланс покриття активів та методика його складання

Для узагальнення результатів аналізу обсягу і структури джерел фінансування оборотних активів складають аналітичний матричний баланс.

Методика його складання і вико­ристання в аналізі фінансового стану торговельного підприємства широко висвітлена у працях О. Р. Кміцікевич. Однак вона не знайшла широкого застосування в умовах адміністративно-командної економіки. Матрична модель є зручною для аналізу стану фінансування ак­тивів підприємства, оскільки в ній наочно поєднуються різнорідні, але взаємопов’язані економічні явища—активи і джерела їх фі­нансування. Розрахунок показників аналітичного матричного бала­нсу можна формалізувати, що створить передумови для розроблен­ня програми його складання на ПЕОМ у комплексі з автомати­зацією інших обліково-аналітичних робіт. Матричний баланс покриття активів складають за даними бухгал­терського балансу підприємства на початок і кінець звітного періоду у такій послідовності. Спочатку формують матричну таблицю відповід­но до розмірності бухгалтерського балансу конкретного підприємства і заповнюють її підсумки. На перетині підсумків останньої графи і останнього рядка матричної таблиці вказують суму валюти балансу. Потім вказують суми джерел фінансування на перетині з відповідними рядками статей активу, які вони покривають. Загальний принцип заповнення таблиці аналітичного матричного балансу торговельного підприємства полягає у тому, що спочатку в ньому заповнюють дві позиції, — у присудку графу «Власний капі­тал», а у підметі — статтю «Товарні запаси». Після цього підлягають заповненню всі інші позиції матричної таблиці, виходячи з логіки еко­номічного взаємозв’язку розділів і статей активу і пасиву балансу. При цьому дотримуються розглянутого вище порядку розрахунку суми ВОК та його участі у фінансуванні ЗМОА,а також розрахунку інших основних джерел покриття запасів.

Матричний баланс, по суті, є «рентгенівським знімком» стану джерел фінансування активів підприємства на початок і кінець зві­тного періоду. Він дає можливість всебічно оцінити зміни, що від­булися в обсязі і структурі джерел фінансування активів підприєм­ства з позицій їх впливу на фінансовий стан підприємства.

На підприємствах, які щомісячно завершують цикл облікових робіт з використанням бухгалтерських комп’ютерних програм, аналітичні матричні баланси покриття активів доцільно складати щомісячно. Це дає можливість фінансовим менеджерам оператив­ніше відстежувати тенденції змін у фінансовому стані підприємст­ва, давати оцінку обґрунтованості обраної політики щодо фінансу­вання оборотних активів.(приклад матричного балансу на ст.330 книжка Гринів Б.В.).

29. Використання платіжних календарів для оцінки платоспроможності підприємства на перспективу.

Платіжний календар — це система управління грошовими потоками (надходженнями і виплатами) підприємства..

Важливою функцією фінансової служби підприємства є конт­роль за надходженням коштів і виконанням платіжних зобов’язань з метою забезпечення повсякденної платіжної готовності. Для цьо­го на поточних рахунках підприємства і в касі коштів має бути не менше і не більше, ніж потрібно для поточних платежів. Виконан­ню цього завдання, крім усього іншого, сприяє використання в оперативному аналізі і контролі поточної платоспроможності під­приємства платіжних календарів, які складають на під­ставі оперативно-календарних планів, даних аналітичного бухгал­терського обліку і первинних документів.

Залежно від стану поточної платоспроможності такі платіжні календарі фінансова служба підприємства може складати щоденно, або на 5, 10, 15 днів, один місяць. В них, з одного боку, показують­ся наявні і очікувані платіжні засоби, а з іншого — платіжні зо­бов’язання на майбутній розрахунковий період.

При складанні платіжного календаря враховується рівень мобі­льності платіжних засобів і першочерговість платежів. Тому споча­тку беруться у розрахунок найбільш мобільні засоби (кошти та їх еквіваленти) і першочергові платежі (розрахунки з оплати праці, страхування, з бюджетом, з постачальниками і підрядниками та і.).

Виручка на розрахунковий період визначається множенням планового одноденного обороту з реалізації товарів на кількість днів у розрахунковому періоді. Можливі надходження від оплати дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги визначають за даними документів на відвантаження продукції, товарів, тари, а також зобов’язань покупців за куплені товари у кредит, термін оплати яких наступає у розрахунковому періоді. До складу платіж­них засобів належать також суми банківських кредитів, що мають бути отримані згідно з кредитними договорами, та інші можливі надходження коштів у цьому періоді.

Першочергові та інші наступні платежі визначають на підставі даних аналітичного обліку поточних зобов’язань і первинних до­кументів. Суму короткострокових кредитів, що підлягає погашен­ню у розрахунковому періоді, визначають на основі передбачених кредитним договором сум і термінів платежів.

Коефіцієнт перспективної платоспроможності на розрахунковий період визначають як відношення загальної суми платіжних засо­бів, які можливо мобілізувати, до зобов’язань з поточних платежів. Якщо значення цього показника >1, то вважається, що підприємст­во у найближчій перспективі буде платоспроможним за умови, що дотримуватимуться передбачені оперативно-календарними плана­ми обсяги товарообороту, реалізації продукції і надходжень від по­гашення інших видів дебіторської заборгованості.