Існує декілька підходів до визначення нерівності(стратифікації)

1.Функціоналістський підхід (Парсонс, Девіс,Мур)

В основі лежить ідея, що деякі види діяльності суспільство вважає більш важливими в порівнянні з іншими, тому люди, які виконують ті соц.функції повинні бути більш кваліфікованими і отримувати вищу винагороду.

2.Марксисти(засновники конфліктного підходу)

Вважають, що в основі нерівності лежать відносини власності та характер, ступінь і формула володіння нею.

3.Конфліктний підхід М.Вебера

Виділяє крім економічного такі критерії:

-соц.престиж і належність до певних політичних партій.

4.Ідея багатомірної класифікації Сорокіна.

Сорокін(амер.соціолог)-вважав, що неможливо дати єдину сукупність критеріїв належності до будь-якої страти і бачив у суспільстві з групи диференційованих ознак:

1)Першу утворюють характеристики, якими люди володіють від народження(етнічна належність, родинні зв’язки, статеві особливості).

2)Включає ознаки пов’язані з набутим соц..статусом і виконанням відповідної ролі(різні види професійно-трудової діяльності)

3)Утворюють елементи володіння(власність, матеріальні і духовні цінності, привілегії, можливість керувати людьми та ін.)

Соц.стратифікація-природна і соц.нерівність між людьми, яка проявляється в їх соц..житті і має ієрархічний характер:вона підтримується і регулюється різними інституціональними механізмами, постійно відтворюється і модифікується, що є умовою впорядкованого існування будь-якого суспільства та джерелом його розвитку.

Слід розрізняти поняття соц..нерівність і соц..несправедливість.

4 Типи соц..Стратифікації:

• Рабство-це економічна, соціальна і юридична форма закріпачення людей, що граничить з повним безправ’ям і крайнім ступенем нерівності.

• Каста-соц.група, членству в якій людина зобов’язана виключно своєму народженню.

• Стани-соц.групи, що володіють закріпленими звичаями або юридичними законами і передаваними по спадку правами іобов’язками.

• Класи-велика група людей що володіє або не володіє засобами виробництва, яка займає певне місце в поділі праці.

Соц.мобільність-це перехід чи переміщення індивіда з однієї соц.позиції в іншу.

В суспільстві відбувається постійне горизонтальне і вертикальне переміщення індивідів та соц..груп.

Горизонтальна соц..мобільність-це перехід чи переміщення з однієї соц..групи в іншу, розташованої на одному й тому ж рівні без зміни статусу.

Вертикальна соц..мобільність-це переміщення індивіда з однієї соц..страти в іншу, різну за рівнем.

Маргінальність-це стан особистості або спільноти, що існує на межі різних культур.

Тема6: Інституалізація життя суспільства. Соц..Організації

Інституціоналізація – процес створення соц..інститутів.

Спенсер : соц..інститути – каркаси соціуми.

Соц..інститути:

• Промислові

• Політичні

• Професійні

• Обрядові

• Церковні

• Домашні

Соц..інститут – відносно стійка модель поведінки людей і орг.., що історично склалося у певній сфері життєдіяльності суспільства.

Соц..інститут складається з :

• Певної групи людей, які виконують сусп..функції.

• Орг..комплекс функцій, які виконують окремі особи(члени групи) від імені групи

• Сукупність установ, організацій, засобів діяльності.

• Деякі соціальні ролі особливо важливі для групи( все, що націлено на те, щоб задовольнити потреби та регулювати поведінку людей.

За критерієм цілей та сферою дій соц..інститути:

• Економічні(власність, гроші, банки…)забезпечують виробництво, розподіл суспільного багатства, регулюють грошовий обіг

• Політичні (держава,парламент,суд…) пов’язані з встановленням, виконанням,підтримкою певної форми політичної влади, збереженням і відтворенням ідеологічних цінностей.

• Культурні,виховні(освіта,сім’я, релігія) сприяють засвоєнню і відтворення культурних та соціальних цінностей, а також соціалізації індивідів

• Соціальні(орг..,добровільні об’єднання) регулюють повсякденну соц..поведінку людей та міжособистісні стосунки

Функції:

• Регулятивна(полягає в регулюванні за допомогою норм. Правил поведінки, санкцій і дій індивідів у межах соц..відносин)

• Відтворення безперервності суспільних відносин(транслює досвід від покоління до покоління)

• Інтегративна(полягає у згуртуванні прагнень,дій, відносин індивідів, що загалом забезпечує соціальну стабільність суспільства)

• Комунікативна(спрямована на забезпечення зв’язків, спілкування, взаємодії між людьми за рахунок певної орг..,їх спільної життєдіяльності)

Першим інститутом була- сімейна община.

Процес утворення соц..інститутів складається з таких етапів:

1. Виникнення потреби, задоволення якої вимагає спільних орг..дій.

2. Формування спільних цілей

3. Поява соціальних норм і правил у ході стихійної соціальної взаємодії

4. Поява процедур пов’язаних з нормами і правилами

5. Інституціоналізація норм, правил, процедур, тобто їх ухвалення чи застосування

6. Встановлення системи санкцій для підтримки норм і правил

7. Створення системи статусів і ролей, що охоплюють всіх без виключення членів інституту

Соціальна організація- певний спосіб діяльності людей за якої вона набуває форми впорядкованої,врегульованої, скоординованої, спрямованої на досягнення конкретних цілей взаємодії.

Атрибути формальної організації:

• Горизонтальний розподіл праці

• Керівництво по вертикалі

• Раціональна основа(свідомий рух до мети)

• Наявність певних регуляторів, що підпорядковують та спрямовують діяльність цієї організації.

• Схильність до перетворення на бюрократію

Атрибути не формальної організації:

• Відсутність жорстокої прив’язки індивіда до своїх функцій

• Неформальні особистісні відносини між людьми

• Структура організації жорстоко не закріплена в ієрархії

• Індивіди мають широкі можливості для особистої творчої діяльності, для залучення її результатів до загального виробничого процесу.