36. Низьке відпускання. Температура проведення, перетворення в структурі, кінцева структура і її механічні властивості.

Низьке відпускання проводять при температурі 150 – 200^оС. Структура після відпускання – мартенсит відпускання. При цьому відпусканні зменшуються залишкові гартувальні напруження, підвищується міцність і в’язкість сталі без замітного зниження твердості. Рекомендується при термічній обробці різальних, вимірювальних інструментів, штампів для холодного деформування металів.

37. Середнє відпускання. Температура проведення, перетворення в структурі, кінцева структура і її механічні властивості.

Середнє відпускання проводять при температурі 350 – 450^оС, структура після відпускання – тростит відпускання. При цьому відпусканні знижується твердість. Рекомендується при термічній обробці ресор, пружин і деяких штампів. Забезпечує міцність, пластичність та пружність виробу.

38. Високе відпускання. Температура проведення, перетворення в структурі, кінцева структура і її механічні властивості.

Високе відпускання проводять при температурі 500 – 650^оС. Таке відпускання приводить до значного зниження гартувальних напружень і твердості загартованої сталі. Структура – сорбіт відпускання. Ця структура забезпечує хороше поєднання властивостей – достатню міцність, в’яз­кість і пластичність. Гартування з наступним високим відпусканням на сорбіт носить назву поліпшення. Поліпшення рекомендується для деталей із середньовуглецевих конструкційних сталей, які несуть знакоперемінні наванта­ження (вали, вісі, шатуни, шестерні).

39. Стадії дифузійного насичення поверхневого шару матеріалу металами та неметалами.

Хіміко-термічною обробкою (поверхневим легуванням) називають обробку, яка полягає в поєднанні хімічної і термічної дії на метали і сплави з метою зміни хімічного складу, структури і властивостей в поверхневих шарах виробу.

Хіміко-термічна обробка сталі полягає в дифузійному насиченні поверхневого шару неметалами (С, N, Si, B і ін.), або металами (Cr, Al, Ni і ін.) в процесі витримки при певній температурі в реакційному середовищі.

Для формування дифузійного покриття необхідно забезпечити протікання трьох основних процесів:

а) утворення активних атомів насичуючого елемента на поверхні насичуваного виробу;

б) адсорбція атомів насичуючого елементу виробом;

в) дифузія адсорбованих атомів в глибину металу.

Процес утворення активних атомів насичуючого елементу забезпечується різними способами: випаровуванням; електролізом розплавлених солей; відновленням із сполук; термічним розкладанням хімічних сполук.

Адсорбція (поглинання) атомів забезпечується безпосереднім контактом насичуючого елементу з поверхнею насичуваного виробу.

Направлена дифузія адсорбованих атомів здійснюється при наявності градієнта концентрації атомів насичуючого елементу по глибині виробу, а також при забезпеченні умов для масового переміщення атомів з поверхні в глибину металу.

Забезпечення формування дифузійного шару досягається різними технологічними прийомами відповідно до постав­леної задачі, матеріалів і умов насичення. Це лягло в основу класифікації методів дифузійного насичення, основними з яких є:

а) насичення із твердої фази – твердофазний метод;

б) насичення із парової фази – парофазний метод;

в) насичення із газової фази – газовий метод;

г) насичення з рідкої фази – рідинний метод;

Твердофазний метод дифузійного насичення металів і сплавів здійснюється шляхом нагрівання і витримування при означеній температурі в порошкових сумішах, які містять порошок насичуючого елемента без добавлення активатора. Насичення поверхні елементом проходить за рахунок її контакту з металізатором.

До цього методу відноситься плакування і гальванічне осадження з послідуючим дифузійним відпалюванням. Цей метод із-за низької продуктивності на практиці використовується рідко.

При парофазному методі насичення поверхні виробу здійснюється через парову фазу, яка виникає при нагріванні насичуючого елементу або його феросплаву до високої температури у вакуумі.

Газовий метод дифузійного насичення поверхні металічного виробу здійснюється в середовищах, що містять галогенідні сполуки насичуючого елемента, які дисоціюють на нагрітій поверхні виробу, вступають в хімічну взаємодію з нею. В результаті обмінних реакцій утворюються активні атоми насичуючого елементу які, адсорбуючись, дифундують в кристалічну гратку металу.