18. Повний відпал.

При повному відпалі сталь нагрівають до температури, що на 20 ... 30 °С перевищує Ac3, витримують при цій температурі, повільно охолоджують до 500 ... 600 °С разом із піччю, а потім на повітрі. Повний відпал забезпечує повну фазову перекристалізацію і застосовується, як правило, для доевтектоїдних сталей з метою усунення дефектів структури (крупнозернистої, відманштетової тощо).

19. Ізотермічний відпал.

Ізотермічний відпал включає нагрівання сталі до температури, що на 30 ... 50 °С перевищуює Ас3, витримку, а потім перенос деталі в іншу піч із заданою температурою (нижче А1) і ізотермічну витримку її до повного розпаду аустеніту. Ізотермічний відпал покращує оброблюваність різанням і застосовується для деталей і заготівок невеликих розмірів.

20. Неповний відпал.

При неповному відпалі температура нагрівання сталі на 20 ... 30 °С вище Аc1, але не перевищує Ac3 або Accm. Після витримки сталь повільно охолоджують разом із піччю. При нагріванні відбувається часткова (неповна) перекристалізація сталі (в початковій структурі Ф + П або П + ЦІІ, при нагріванні тільки перліт перетворюється в аустеніт). Неповний відпал, проведений для заевтектоїдних сталей, називають сфероїдизацією. Він дозволяє одержувати сталь із структурою зернистого перліту. Така сталь має більш низьку твердість, вищу пластичність і кращу оброблюваність різанням, ніж сталь із пластинчастим перлітом. Для доевтектоїдних сталей неповний відпал також застосовують з метою покращення оброблюваності різанням.

21. Відпал нормалізаційний (нормалізація).

Нормалізаційний відпал або нормалізація — різновид відпалу ІІ роду сталей — полягає у нагріванні сталевих виробів на 30...50 ºС вище від температури Ас₃ (для доевтектоїдних сталей) і Ас_cm (для заевтектоїдних сталей), витримуванні при цій температурі та охолодженні на повітрі, що забезпечує перетворення аустеніту в перлітному інтервалі. Оскільки перетворення відбувається за більшого переохолодження, ніж при охолодженні з піччю, то за однакових інших умов утворюється дисперсніший перліт (сорбіт – дисперсна механічна суміш фериту й пластинчастого цементиту), зменшується кількість фериту в доевтектоїдних сталях і цементиту в заевтектоїдних, дещо зростає твердість і міцність сталі. Проти інших видів відпалу нормалізаційний відпал технологічніший та економічніший. Він не тільки усуває такі структурні дефекти, як грубозернистість, різнозернистість, рядковість, цементитну сітку в заевтектоїдних сталях, але, подрібнюючи структуру, забезпечує після наступного гартування утворення одноріднішого за складом і твердістю мартенситу. Нормалізація застосовується не тільки як пом’якшувальний відпал, але й як завершальна термічна обробка, що заміняє гартування та високотемпературний відпуск сталей для динамічно малонавантажених деталей з вуглецевих і легованих сталей.

22. Залишковий аустеніт в структурі гартованого матеріалу.

Залишковий аустеніт — аустеніт, що нe зазнав перетворення внаслідок гартування 

23. Повне і неповне гартування.

Загартування доевтектоїдних сталей, що включає нагрівання до температур вище Ас₃, тобто в аустенітний стан, називають повним. Для заевтектоїдних сталей використовують неповне гартування, при якому сталь, нагріта до температури дещо вищої за Ас₁, набуває структури А+Ц_ІІ, при охолодженні проходить лише перетворення А  М, тобто часткова (неповна) зміна структури. Зберігання деякої частки твердого і зносостійкого вторинного цементиту сприяє підвищенню механічних властивостей сталі. Повне загартування заевтектоїдних сталей із нагріванням до температур, що перевищують Ас_cm, призводить до підвищення вмісту в них аустеніту залишкового і погіршення властивостей загартованих сталей.

Неповне загартування доевтектоїдних сталей небажане, тому що після нього разом з твердим мартенситом зберігається м’який надлишковий ферит. В промисловості, залежно від характеру охолодження, застосовують різноманітні способи загартування: в одному охолоджувачі (неперервне гартування), у двох охолоджувачах (перервне гартування), ступінчасте, ізотермічне, гартування з самовідпуском. Завершальною операцією після гартування є відпуск сталі.