6.Склад і зміст фінансової звітності.

Загальні вимоги до складання фінансової звітності викладені в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (в подальшому П(С)БО 1). Дане положення визначає мету фінансових звітів, їх склад, звітний період, якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів, вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

До форм фінансової звітності відносять: баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4) та примітки до звітів (форма № 5).

Виходячи із змісту форм фінансової звітності, інформація, яку вино містять, необхідна для обґрунтування рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами, участі у капіталі підприємства, оцінки якості управління, кредитоспроможності, забезпеченості зобов’язань, визначення сум дивідендів, що підлягають розподілу, інших рішень.

Згідно з П(С)БО 1 метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. До складу основних вимог до фінансової звітності відносять: зрозумілість, доречність, достовірність та зіставність інформації.

У процесі переходу до нової системи обліку та фінансової звітності підприємство отримує певні переваги та можливості, що пов’язані з новою якістю облікової інформації, вона більш достовірна і придатна для аналізу, підвищуються можливості співпраці з фінансово-кредитним установами та зарубіжними партнерами, підвищується якість управлінської діяльності. Але щоб повною мірою були реалізовані вказані переваги, необхідно додержуватися певних принципів формування фінансової звітності.

До складу основних принципів підготовки фінансової звітності належать: принцип автономності, принцип безперервності, принцип періодичності, принцип історичної (фактичної) собівартості, принцип нарахування та відповідності доходів і витрат, принцип повного висвітлення, принцип обачності, принцип послідовності, принцип превалювання змісту над формою та принцип єдиного грошового вимірника.

7.Управлінський облік як джерело інформації про витрати та результати діяльності.

Ефективна організація управлінського обліку — актуа­льна проблема кожного банку незалежно від його масштабів та специфіки.

Адже повнота і своєчасність інформації про поточний стан підприємства, вчасно прийняті управлінські рішення сприяють оперативному маневруванню ресурсами, успішному подоланню ускладнень, які можуть виникати в процесі роботи.

Бухгалтерський облік у банківських установах здійснюється з метою надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про їх фінансовий стан. Ця інформація має форму ба­нківської звітності, яка складається за даними бухгалтерського обліку.

Серед зовнішніх користувачів звітністю — акціонери, інвес­тори, клієнти фінансово-кредитної установи, а також Національ­ний банк та інші контролюючі органи держави. Склад, форма і терміни надання банківської звітності визначені чинним законо­давством, а методика та порядок її складання — стандартами бу­хгалтерського обліку й нормативно-правовими документами НБУ. Технологія складання звітів забезпечується уніфікованими програмно-технічними засобами «АРМ-Статзвітність».

Внутрішні користувачі — члени правління банку, керівники його підрозділів, фахівці служб планування й маркетингу, мене­джери з продажу послуг користуються банківською звітністю з метою розробки стратегії розвитку та планування майбутніх опе­рацій, оптимізації використання ресурсів, оцінки ефективності фінансових програм. Причому для прийняття правильних і своє­часних управлінських рішень їм необхідна оперативніша й дета­льніша, ніж стандартні дані фінансової й статистичної звітності, інформація. Саме такі дані систематизуються в процесі управлін­ського обліку банку.

Нинішня його ідеологія базується на практиці вітчизняного виробничого обліку та на досвіді застосування управлінських стандартів в економічно розвинутих країнах, зокрема у Велико­британії (її стандарт відомий за науковою назвою managerial accounting та Європейському Союзі (controlling).

Організація управлінського обліку банку суттєво позначається на ефективності управління загалом. Причому як на стадії плану­вання, визначення загальної мети і конкретних завдань розвитку, так і в процесі аналізу і контролю показників розвитку. Слід за­уважити, що ефективно регулювати господарський процес на ос­нові даних управлінського обліку можна лише в тому разі, якщо відповідна інформація надається своєчасно. Тому першою і ви­значальною особливістю управлінського обліку є оперативність необхідної для аналізу інформації.

Друга особливість полягає у його системності. Важливо, щоб деталізований облік господарських операцій провадився не лише по банку в цілому, а й за його підрозділами, напрямами бізнесу, за окремими фінансовими інструментами.

Виходячи з практики, об'єкти управлінського обліку можна об'єднати у три основних групи:

-центри відповідальності (філії, відділення тощо);

-центри прибутку та витрат (департаменти, управління, від­діли);

-центри рентабельності (проекти, напрями бізнесу, банківські продукти).

Третя особливість управлінського обліку пов' язана з організа­цією звітності, яка не регламентується централізовано, а визнача­ється банком самостійно — шляхом розробки та застосування відповідних внутрішніх положень, що обумовлюють склад і тер­міни подання звітів, заходи щодо забезпечення їх повноти, своє­часності й конфіденційності тощо.

Тобто управлінський облік можна розглядати як процес фор­мування спеціалізованих звітів, необхідних для прийняття управ­лінських рішень у конкретному організаційно-функціональ­ному структурному підрозділі банку та у банківській установі в цілому.