46. Управління ризиками: пасивний захист.

Пасивний захист – це стратегія різних видів і способів страхування. При пасивному захисті від ризиків фінансові менеджери можуть обирати різні способи страхування в залежності від джерел ризику і напрямків діяльності, по яких може виникнути ризик. Можна використовувати страхування через страхові компанії, процедури хеджирования, самострахування.

Зі страховою компанією укладаються договори страхування:

визначеного майна від утрати (загибелі), нестачі або ушкодження;

підприємницьких ризиків (від збитків у підприємницькій діяльності) через порушення своїх зобов'язань контрагентами підприємства, змін умов діяльності по не залежним від підприємства обставинам, неотримання очікуваних доходів;

відповідальності підприємства перед третіми особами за заподіяння їм шкоди (наприклад, страхування відповідальності транспортного підприємства-перевізника за шкоду, заподіяна пасажирам, вантажовласникам, вантажоодержувачам; страхування відповідальності підприємств-джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяна таким джерелом).

Крім того, зі страховою компанією можна укласти договір на надання комплексу послуг по менеджменті ризиків.

Використовуючи процедури хеджирования, можна застрахуватися від несприятливих змін цін по контрактах на покупку (продаж) товарних ресурсів, цінних паперів або валютних цінностей. Інструментами хеджирования є фьючерский контракт (ф'ючерс) – стандартний документ, що свідчить про зобов'язання продати (купити) відповідну кількість базового активу (товарів, цінних паперів, валюти) у визначений час у майбутньому за ціною, зафіксованої в контракті на момент його висновку; форвардний контракт – двостороння угода в стандартній формі, що свідчить про зобов'язання придбати (продати) відповідна кількість базового активу (товарів, цінних паперів, валюти) у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни в момент висновку контракту.

Самострахування ─ спосіб захисту від ризику шляхом створення внутрішніх резервних фондів для фінансування можливих утрат. Це доцільно в тому випадку, якщо імовірність збитків невелика, або вартість страхуемого майна невелика в порівнянні з доходами фірми.

47. Управління ризиками: активне реагування.

Активне реагування передбачає наступні методи управління ризиком: поділ ризиків; передача ризиків; скорочення ризиків за рахунок здійснення різних технічних заходів і навчання персоналу; диверсифікація діяльності. Фірми можуть також застосовувати комбінований підхід, тобто одночасно використовувати всі перераховані методи або частину з них. Поділ ризиків здійснюється, як правило, розосередженням майна підприємства в цілях скорочення можливих втрат за одна подія (треба враховувати, що при цьому одночасно збільшується кількість випадків ризику). Майно можна зосередити двома шляхами: відокремити фізично (наприклад, відкрити рахунки в різних банках для зберігання коштів; зберігати вибухонебезпечні речовини в невеликих кількостях в різних приміщеннях); розділити майно між власниками (наприклад, між материнською компаній і дочірніми підприємствами, між корпорацією та довірливим суспільством).

Передача ризиків передбачає укладання контрактів, в котрих передбачається, які ризики бере на себе інша сторона (Наприклад, договір підряду на будівництво, коли підрядна організація бере на себе всі ризики, пов'язані з будівництвом; договір про зберігання і перевезення вантажів, по якому транспортної компанії передаються ризики, пов'язані з псуванням або пропажею вантажів).

Технічні способи скорочення ризиків можуть включати використання різних технічних пристроїв для запобігання аварій, пожеж, крадіжок і реалізації інших ризиків.

Навчання персоналу необхідно для скорочення ризиків на всіх стадіях виробничого процесу і реалізації продукції (робіт, послуг), так як відсутність технічних знань, безпечність, халатність персоналу фірми може виявитися причиною суттєвих збитків.

Диверсифікація діяльності може здійснюватися за двома напрямами - виробничої та фінансової. Виробнича диверсифікація здійснюється в результаті реальних інвестицій (капіталовкладень) в освоєння виробництва нових видів продукції, розширення асортименту

продукції. Фінансова диверсифікація здійснюється за допомогою фінансових інвестицій. При цьому в результаті прямих фінансових інвестицій в придбання інших підприємств або значної частки у статутному фонді, що дозволяє контролювати підприємство, в засновництво

дочірніх підприємств, злиття з іншою фірмою або її поглинання, формування фінансово-промислових груп зазвичай опосередковано досягається виробнича диверсифікація. Фінансова диверсифікація може бути спрямована на розвиток підприємства шляхом горизонтальної та вертикальної інтеграції, створення спільних підприємств, концентричній і конгломератної диверсифікації