44. Способи оцінки рівня ризику.

Управління ризиком означає поетапне здійснення визначених операцій, а саме: ідентифікації ризику; кількісної оцінки рівня ризику; розробки стратегії і тактики управління ризиком; здійснення конкретних процедур з управління ризиком. Кожен етап передбачає виконання декількох операцій. Перший етап процесу управління ризиками - ідентифікація ризику - найбільш складний. Він вимагає глибокого якісного аналізу, що припускає наступні процедури: виявлення джерел (причин) ризику; визначення і класифікація можливих для того чи іншого напрямку діяльності (або проекту) типів ризику; вибір критеріїв і параметрів для оцінки кожного типу ризику; визначення граничних умов для оцінки прийнятного рівня ризику; встановлення зон підвищеного ризику; визначення послідовність (за часом) виникнення різних типів ризику і прив'язка її до календарними планами виробничо-господарської діяльності (або здійснення конкретного проекту); оцінка ймовірності виникнення різних типів ризику.

Другий етап - кількісна оцінка рівня ризику – доповнює якісний аналіз. При цьому чисельно визначають розміри окремих ризиків і сумарного ризику того чи іншого напрямку діяльності (або проекту). Ризик визначають в абсолютному вимірі як величину прогнозованих втрат (збитків) і у відносному - як величину втрат, віднесену до визначеної бази. Базу вибирають менеджери в Залежно від специфіки підприємства і виду конкретного ризику; це можуть бути прибуток, витрати на виробництво, вартість активів, втрати минулих років і т. д. Для кількісної оцінки рівня ризику можна використовувати наступні методи: Статистика та експертних оцінок. Коротко викладемо суть цих методів.

Статистичний метод менеджери використовують за наявності значно обсягу статистичної інформації про реалізацію визначених видів ризику і втрат від них в минулі періоди по кон-

конкретними напрямками підприємницької діяльності в цілях оцінки ймовірності їх настання в майбутньому. Ця ймовірність і буде ступенем ризику, вона виражається величиною середньоквадратичного відхилення від очікуваних величин. Головні елементи статистичного методу - математичне сподівання, дисперсія, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації.

Математичне сподівання (Еr) - це сума добутків всіх можливих значень, які може приймати досліджуваний параметр (Е), на вірогідність їх виникнення. Математичне сподівання приблизно дорівнює середньому арифметичному можливих значень розглянутого параметра. Дисперсія - це міра відхилення (розкиду) фактичного значення ознаки Е від його середнього значення, яку визначають як квадрат відхилення значень ознаки від його середнього значення, множений на ймовірність Рi. У теорії ймовірностей дисперсію визначають як математичне сподівання квадрата відхилення:

Середньоквадратичне відхилення (σ) розраховується витягом квадратного кореня з дисперсії і показує максимально можливе відхилення параметра від його Середньоочікувана значення:

Величина середньоквадратичного відхилення характеризує степінь конкретного ризику - чим вона більша, тим ризикованіше обраний шлях.

Коефіцієнт варіації - це відношення середньоквадратичного відхилення до математичного сподівання . Чим менше коефіціент варіації, тим більш стабільна прогнозована ситуація і менше рівень ризику. Проілюструємо розрахунок наведених показників.