34. Облік інфляції в інвестиційних операціях.

Ефективність інвестицій залежить від ступеня знецінення доходів в результаті інфляції. Інфляційний чинник може зробити непривабливими багато інвестиційних проектів, тому його вплив має бути враховано в розрахунках ефективності вкладень.

Інфляція характеризується такими показниками, як рівень (темп) інфляції і індекс інфляції.

Рівень інфляції показує, на скільки відсотків підвищилися ціни за певний період часу:

де ΔP - приріст цін на товари споживчого кошика в звітному періоді; Р - ціни на товари, що враховуються при оцінці інфляційного фактора (тієї ж кошика) в базовому періоді.

Індекс інфляції показує, у скільки разів підвищились ціни за розглянутий період:

Взаємозв'язок рівня і індексу інфляції за один і той же період часу така: I = 1 + τ; τ = I - 1. Якщо треба визначити індекс інфляції за тривалий період (наприклад, за один рік) на підставі значень рівня інфляції за більш короткі періоди (наприклад, місяці), використовують формулу:

I = (1 + τ1) (1 + τ2) (1 + τ3) ... (1 + τn),

де n - кількість періодів.

При рівних періодах і рівних рівнях інфляції за кожен період формула (7.32) прийме вигляд

Реальна купівельна спроможність нарощеної суми капіталу FV за час Т при індексі інфляції за цей період I і рівні інфляціі τ зменшиться і становитиме

Так як FV = PV (1 + r), то для компенсації втрат інвестора від знецінення доходу у зв'язку з інфляцією він повинен отримати після закінчення операції суму

FV = PV(1 + r)(1 + τ).

Таким чином, при нарахуванні доходу за формулою простих процентів ставка, що враховує рівень інфляції τ за час операції і забезпечує інвестору реальну дохідність r, складе

rτ = r + τ + rτ.

Це формула Фішера (названа ім'ям американського вченого І. Фішера, який її запропонував).

Сума (τ + rτ), яку додають до реальної ставки доходності для компенсації інфляційних втрат, називається інфляційною премією. Часто в розрахунках нехтують величиною rτ, але це можна робити тільки при невеликих значеннях r і τ. При високих процентних ставках і високому рівні інфляції ставка, що враховує інфляцію rτ, при такому спрощенні буде істотно занижена.

35. Управління реальними інвестиціями

Реальні і фінансові інвестиції як об'єкти управління мають певні особливості, що визначають процедуру організації управління вкладеним капіталом. Капітальні вкладення являються більш складним об'єктом управління, ніж фінансові. Підприємства, що здійснюють виробничу діяльність, обов'язково періодично роблять капітальні вкладення в розвиток виробництва, для оновлення асортименту продукції і технологий, освоєння нових видів діяльності та ін.У завдання фінансового менеджера входить обгрунтування варіантів рішень про фінансування капітальних вкладень та визначення джерел їх фінансування; організація фінансування капіталовкладень; моніторинг інвестиційних проектів; організація виходу з проекту в разі необхідності; визначення фактичної ефективності капітальних вкладень.

При оцінці проектів з тривалим економічним циклом життя (понад 10 років) зазвичай обмежуються так званим плановим періодом життя проекту, тобто періодом, на який можна але виконати досить реальні прогнозні розрахунки ефективності вкладень.

Отже, перший крок - розрахунок початкових інвестицій по кожному інвестиційному проекту. Для цього необхідно з'ясувати, по якій ціні можна придбати (побудувати) те, що потрібно для здійснення проекту (ліцензія, ноу-хау, будівлі, споруди, машини,обладнання, послуги), які потрібні додаткові витрати (На упаковку, доставку, монтаж, підготовку кадрів і т. д.), а також який дохід можна отримати від продажу замінного майна. Первісну вартість визначають як різницю між першочерговими витратами і первісним доходом (від реалізації непотрібного майна). Інвестиційний проект може бути відхиленим вже на цьому етапі через неможливість підприємства профінансувати початкові капітальні вкладення. Якщо проект може бути профінансований, необхідно оцінити його ефективність. Часто на цьому етапі слід вибрати найбільш вигідний проект з декількох можливих варіантів. Таким образом, другий крок - прогнозування майбутніх доходів. Для цього розраховують додатковий прибуток, а для більш точних розрахунків визначають додатковий грошовий потік, який підприємство може отримувати щорічно в результаті реалізації інвестиційного проекту.

Додатковий грошовий потік - це приріст грошового потоку, отриманий за рахунок здійснення інвестиційного проекту протягом його економічного циклу життя.

Економічний цикл життя проекту - це період, протягом якого інвестиції забезпечують достатній грошовий потік. Цей період часто перевищує термін окупності початкових інвестиційний, але може бути коротшим фізичного циклу життя проекту (період, за який відбувається фізичний знос об'єкта інвестицій).