30.Управління дебіторською заборгованістю.

Дебіторська та кредиторська заборгованості визначаються в основному умовами розрахунків підприємства з покупцями і постачальниками. В основу управління дебіторською заборгованістю покладені два підходи:

• порівняння додаткового прибутку з витратами і втратами, виникаючими при зміні політики розрахунків за реалізовану продукцію;

• порівняння і оптимізація розмірів і строків погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей.

При першому підході враховується, що із збільшенням дебіторської заборгованості пов'язані не тільки додаткові витрати по фінансуванню цього збільшення та втрати через збільшення безнадійних боргів, але й збільшення обсягу реалізації продукції через пом'якшення умов розрахунків із споживачами та отримання додатковому прибутку. Тому перш ніж приймати рішення про те, продавати продукцію з відстрочкою платежів чи ні, необхідно порівняти витрати, пов'язані з появою додаткової дебіторської заборгованості , з приростом прибутку в результаті збільшення виручки від реалізації. Якщо приріст прибутку більше, слід збільшити кредит покупцям.

Другий підхід до управління дебіторською заборгованістю залягає у максимальному використанні можливостей скорочення фінансового циклу за рахунок залучення для фінансування дебіторської заборгованості засобів у розрахунках з кредиторами за товари (Роботи, послуги). Для цього складають баланс дебіторської та кредиторської заборгованості і здійснюють контроль за збалансованість дебіторської заборгованості за товари (роботи, послуги) з кредиторською заборгованістю за сировину і матеріали. Фінансові менеджери намагаються так організувати розрахунки з покупцями та постачальниками, щоб зменшити різницю між середнім періодом погашення дебіторської заборгованості та середнім періодом погашенаня кредиторської заборгованості (за рахунок збільшення останнього). При цьому треба враховувати можливі втрати для підприємства, яке відмовилось від знижок, які надають постачальники при більш швидкої оплати рахунків.

Відомі наступні способи управління коштами в розрахунках з дебіторами: • не надавати відстрочку платежу без попередньої перевірки фінансового стану покупця; • отримати від покупця договір про заставу майна на суму відстроченого платежу; • продати рахунки дебіторів факторинговій компанії чи факторингової відділу банку; • застрахувати кошти в розрахунках від збитків по безнадійних боргам; • постійно контролювати рахунки дебіторів, застосовуючи до них метод АБВ (див. п. 6.3); • оцінювати реальний стан дебіторської заборгованості (виявляти сумнівні борги, оцінювати ймовірність появи суми безнадійних боргів); • контролювати співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості; • розробити систему договорів з покупцями з гнучкими умовами термінів і форм оплати (попередня оплата, зазвичай зі знижкою; часткова попередня оплата в поєднанні з продажем в кредит; передача на реалізацію; виставлення проміжного рахунку - ефективно при довгострокових контрактах, забезпечує регулярне надходження грошей у міру виконання окремих етапів договору; отримання банківської гарантії на відшкодування банком відповідної суми в разі невиконання дебітором своїх зобов'язань; застосування гибких цін, які узгоджуються з індексом інфляції і фактичним терміном оплати товарів); • встановити преміальну систему оплати праці для персоналу відділу збуту в залежності від ефективності заходів щодо збільшенню продажів і отримання платежів за відвантажену продукцію. Відзначимо, що в даний час у вітчизняній практиці при частих порушеннях платіжної дисципліни, збільшення обсягів простроченої дебіторської та кредиторської заборгованостей, недостатки у більшості підприємств обігових коштів, неможливості отримання короткострокових банківських кредитів на прийнятною екпортувати умовах підприємствам складно застосовувати названі способи управління дебіторською заборгованістю, традиційні для світової практики.