18. Бюджетування в системі фінансового планування.

Головним інструментом фінансового планування є бюджетування. Бюджет – це форма планового розрахунку,яка визначає докладну програму дій підприємства на майбутній період. Основна мета складання бюджетів полягає в:

1.узгодженні оперативних і перспективних планів;

2.координації дій різних підрозділів підприємства;

3.визначенні майбутніх параметрів господарської діяльності підприємства;

4.періодичному порівнянні поточних результатів діяльності з планом.

Підприємства застосовують систему бюджетного планування з метою економії фінансових ресурсів, скорочення невиробничих витрат, більшої гнучкості в управлінні і контролі за собівартістю продукції,для підвищення точності планових показників.

Бюджети класифікують :

1.за широтою використання(функціональний, комплексний);

2.за методами розроблення(стабільний, гнучкий).

При розробці фінансового плану складають наступні бюджети:

-бюджет продажу;

-***виробництва;

-***витрат на оплату праці;

-*** прибутків і збитків і т.д.

Бюджети складаються в цілому на рік з щоквартальною(чи щомісячною розбивкою).

Розрізняють 2 підходи до розрахунку бюджетів:

1.Розробка “з нуля”. Коли проектується нове підприємство чи змінюється профіль діяльності.

2.Планування від досягнутого. Коли профіль роботи не змінюється.

При складанні використовуються методи: нормативний, розрахунково-аналітичний, балансовий, оптимізації, моделювання.

19. Планування розподілу прибутку.

Порядок розподілу прибутку підприємства залежить від чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини підприємства з бюджетом, формами власності й організаційно-правовим статусом підприємства.

Отриманий підприємством прибуток направляється на виплату податків та обов'язкових платежів, що сплачуються з прибутку, і на утворення чистого прибутку. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, використовується для матеріального заохочення і соціального розвитку, формування резервного фонду, фондів комерційного ризику, виробничого розвитку, виплати дивідендів, поповнення інших фондів, що формуються за рішенням підприємства.

Розподіл прибутку має певні особливості залежно від організаційно-правової форми господарювання. Так, якщо торгове підприємство має статус акціонерного товариства, то при розподілі прибутку виникає потреба формування фонду виплати дивідендів та резервного фонду в обсягах, визначених законодавством.

Планування розподілу прибутку здійснюється в такому порядку:

1. Визначення потреби у прибутках за напрямами його використання.

2. Формування цільової структури розподілу прибутку.

3. Визначення пріоритетності у використанні прибутку за окремими напрямами використання.

4. Збалансування потреби в прибутку за напрямами його використання з можливостями отримання прибутку при здійсненні господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Оцінка факторів дозволяє здійснювати ранжування потреб у використанні прибутку при його формуванні.

Остаточне рішення про плановий розподіл прибутку приймається після затвердження плану формування прибутку підприємства. Якщо прийнятий план формування прибутку менший за сумарну потребу в прибутку за окремими напрямами його використання, то слід переглянути розміри його використання на різні потреби з урахуванням визначення пріоритетів у розвитку підприємства.

20. Використання операційного аналізу в управлінні формування прибутку Управління формуванням прибутку починається з планування прибутку від основної виробничо-господарської діяльності підприємства, тобто прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Фінансовий менеджер орієнтується на досягнення високої або постійно зростаючої прибутку від реалізації. Отримання бажаного результату залежить від трьох складових - витрат на виробництво реалізацію продукції, планованої ціни одиниці продукції і обсягу реалізації продукції. Взаємозв'язок складових визначається в процесі операційного аналізу, який також називають аналізом "витрати-обсяг-прибуток", розкриваючи тим самим його суть - дослідження залежності між затратами, обсягом реалізації, ціною і прибутком підприємства, а також пошук можливостей максимізації прибутку шляхом вибору найбільш вигідних сполучень змінних витрат на одиницю продукції, умовно-постійних витрат, ціни та обсягу реалізації. В основу операційного аналізу покладено поділ витрат на змінні (Пропорційні) та умовно-постійні (непропорційні).

Змінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробництва (витрати на сировину, матеріали, електроенергію та паливом, технологічні, відрядна заробітна плата робітників та інші прямі витрати).

Умовно-постійні витрати не змінюються або незначно змінюються при зміні обсягу виробництва продукції. До них відносяться амортизаційні відрахування, відсотки за кредит, орендна плата, управлінські витрати, погодинна заробітна плата, витрати на рекламу, представницькі витрати та ін

Поріг рентабельності, або точку беззбитковості, можна визначити графічно (графіки досягнення беззбитковості наведені в підручниках з фінансового менеджменту) або розрахувати за формулою.

За формулою (5.1) розраховують "порогову" суму виручки від реалізації. Кількість продукції (у натуральних одиницях виміру), що відповідає "порогової" виручці, можна визначити за формулою

При виробництві декількох видів продукції "порогове" кількість продукції кожного виду розраховують так:

Підприємство починає отримувати прибуток, коли фактична виручка перевищує "порогову". Чим більше це перевищення, тим більше "запас фінансової міцності підприємства" і більше сума прибутку. Запас фінансової міцності - це різниця між фактичної (або планованої) виручкою від реалізації і "порогом рентабельності".

Метод планування прибутку, заснований на визначенні порогу рентабельності і запасу фінансової міцності, було розглянуто в темі 4 (див. формулу (4.2)).

Чим вище поріг рентабельності, тим важче його перейти. Добитися його зниження можна різними шляхами - підвищуючи ціну, обсяг реалізації, знижуючи змінні і умовно-постійні витрати. За допомогою операційного аналізу фінансовий менеджер шукає

найбільш вигідні поєднання змінних та умовно-постійних затрат, ціни й обсягу реалізації.