1. Черевний тиф – гострий антропоноз з групи кишкових інфекцій, який спричинюється , salmonella typhi, характеризується ушкодженням лімфатичних утворів кишок і супроводжується загальною інтоксикацією з гарячкою, висипкою , збільшенням селезінки. Паратифи А та В мають подібні патогенез, морфологічні зміни і клініку , їх збудником є відповідно с. паратифіА і с. Паратифі В.

Епідеміологія: джерелом збудника при черевному тифі і паратифі А є хвора людина або бактеріоносій, а при паратифі В ще можуть бути сільськогосподарські тварини. Хворі на черевний тиф заразні в останні 2 дні інкубації, і до кінця хвороби. Вони поширюються водним,харчовим і контактно-побутовим шляхом. Частіше хворіють діти. Літньо – осіння сезонність.

Клініка.: захворювання починається поступово, загальні інтоксикаційні синдроми, озноб. На 4-7 день дуже висока гарячка, порушення сну, безсоння, закрепи метеоризм, обличчя бліде шкіра суха гаряча, гіперемія рото глотки, ангіна Дюге, збільшення задньошийних лімфатичних вузлів, у легенях сухі хрипи, зниження АТ, брадикардія, язик сухий, обкладений сіро-бурим нальотом, стовщений з відбитками зубів по краях, кінчик і краї білі від нальоту. Живіт здутий, вкорочення перкуторного звуку в правій ділянці, там болючість і грубе гурчання сліпої кишки. На 4-6 день збільшення печінки і селезінки. Період розпалу на 7-8 день. Клінічно проявляється загальмованість, потьмаренням, на шкірі живота і нижній частині грудної клітки - розеальозна висипка ( від 3 до 5 днів), залишає пігментацію після себе. Язик сухий потрісканий,з відбитками зубів, вкритий коричневим нальотом ( фунігіозний язик).

Аналіз крові: лейкопенія, лімфоцитом, тромбоцитопенія, збільшення ШОЄ.

Серологічна діагностика: кров беруть на 2 тиж. Хвороби, реакція РНГА, діагностичний титр 1:200.

Бактеріологічне дослідження: сіють на мясопептинний бульйон.

Лікування: етіологічна терапія, - антибіотики( цефалоспорини), конційна терапія ( в/в глюкоза, вітаміни), десенсибілізуючі засоби.

Дієта № 4

Ускладнення: кишкова кровотеча, інфекційно-токсичний шок, гострий інфекційний психоз з мареннями, галюцинації.

Профілактика: всі хворі що хворіють більше 5 днів обстежуються на черевний тиф, госпіталізують, всі предмети дезінфікують, спостерігають 21 день. Дезінфекцію проводять поточну і заключну. Працівники харчової промисловості що хворіли не допускаються до роботи протягом року і стоять на обліку.

2. Шигельоз – інфекційна хвороба людини з переважним запаленням дистального відділу товстої кишки, яка супроводжується явищами інтоксикації та проносом. Збудник е шигела 4 серогруп.

Епідеміологія.: Джерелом збудника є хворий на шигельоз або бактеріоносій. Механізм передачі факально-оральний,. Поширеннб шигел можуть сприяти мухи. Він вражає всіх людей але найчастіше дітей. Виявляється більше у літній період. Імунітет короткочасний, видоспецифічний.

Клініка.:Інкубаційний період – 12 год до 7 діб. Починається гостро. Є гострий і затяжний перебіг шигельозу і бактеріоносійство. Форми:

Колітна – інтоксикація і дисфункція кишок, температура – 38-39, шкіра бліда, язик вологий з білим нальотом, живіт запалий, біль в ділягці сигмоподібної і прямої кишки, тенезми, сигмоподібна кишка палькується у вигляді болючого тяжа, дефекація 6-20 раз на добу, є ознаки ураження НС і серцево-судинної системи.

Ентероколітна – приєднується розлитий біль в навколо пупковій ділянці, ознаки порушення травлення.

Гастроентероколітна – короткий інкубаційний період, бурхливий перебіг, спочатку явища гастроентериту а потім колітна форма,

При стертому перебігу – дефекація 1-2 рази, кал напів рідкий, спазм сигмоподібної кишки.

Шигельоз тяжкого ступеня – виражена загальна інтоксикація, висока температура 30-40. Хворий загальмований, апатичний. Шкіра бліда з ціанозом, дефекація – 20 раз на добу. Тенезми, кал кров’янистий, зневоднення, може бути інфекційно-токсичний шок, падає АТ, . Триває від 1 до 9 днів. Видуження характеризується зникненням симптомів.

Аналіз крові.: лейкоцитоз, збільшення ШОЄ,.

Аналіз калу.: слиз, гній, лейкоцити і еритроцити.

Бактеріологічний метод.: беруть матеріал з слизової оболонки прямої кишки іпереносять на чешку петрі.

Серологічна діагностика.: титр 1:100 зонне, 1:200 Флекснера.

Ускладнення.: перфорація кишки, нейротоксикоз, тріщини, загострення геморою,інф.- токсичний шок, пневмонія, запалення нирок, та сечових шляхів.

Лікування.: антибіотики –норфлоксацин, цефтріаксон,, в-в – сольові розчини, ентеросорбенти – секта ,ентеросгель, вугілля, антигістамінні – діазолін, лоратидин, тавегіл.

Дієта№ 4.

3. Харчові токсикоінфекції – гості полі етіологічні хвороби з групи кишкових інфекцій, які виникають внаслідок уживання в їжу продуктів, що містять умовно-патогенні мікроби та їх токсини, характеризуються короткочасним перебігом і симптомами загальної інтоксикації і гострого гастроентериту.

Епідеміологія: джерело – хворі або здорові бактеріоносії, інколи тварини. За деяких обставин можуть бути особи які мають гноячкові захворювання шкіри. Збудники дуже поширені в природі і дуже часто їх важко встановити. Зараження проходить внаслідок недотримання норм санітарії, важливо що збудники не змінюють органолептичних якостей харчового продукту. Для цього захворювання характерні раптовість і масовість захворювання серед осіб, які вживали ту ж їжу. Хвороба може виникнути у різні пори року, але частіше влітку і восени.

Клініка.:Інкубаційний період – від 30 хв – до 24 год. Симптоми хвороби виникають раптово і швидко наростають. З’являється озноб, нудота , блювання, переймоподібний біль по животі частіше в епігастрії. Блювання багаторазове. Випорожнення рідкі або водянисті, до 10 разів на добу, з домішками слизу. У частини хворих кал без змін. Шкіра бліда, суха, іноді з ціанозом. Язик білий або з сірим нальотом. Потім зявляються симптоми зневоднення. Тривалість хвороби – 1 -4 дні, поліпшення стану стає зразу від промивання шлунка і кишок. Температура тіла рідко підвищується до великих цифр.

Діагностика.: базується на даних клінічної картини, епідеміологічного анамнезу і лабораторних досліджень. Вони полегшуються при груповому спалаху захворювання, а у спорадичних випадках – за наявності фактору вживання недоброякісного або сумнівного якості харчового продукту. Для бакт. Дослідження беруть промивні води шлунку, блювотиння, кал, залишки їжі, а у випадку генералізованої інфекції, при підозрі на анаеробний сепсис – також кров, сечу і кров. Матеріал забирають до початку лікування. При одержанні культури необхідно врахувати, що умовно- патогенні і навіть і навіть патогенні бактерії можуть виділятися від практично здорових людей.

Диф. Діагностика.: здійснюється з холерою,шигельозом, сальмонельозом, гострими менінгітами, хірургічні захворювання черевної порожнини, інфаркту, гіпертонічного кризу.

Лікування.: має бути комплексним і переважно негайний. Невідкладну допомогу надають дома і тіки потім госпіталізують. Необхідно якомога швидше промити шлунок і кишок з меою звільнення від мікробів і токсинів. ( ізотонічним розчином натрію хлориду, ким ячну воду і марганець). Дають ентеросорбенти. При колапсі треба негайно вводити глюкортикоїди і серцево-судинні препарати. Далі проводять регідратацію і дезінтоксикацію. При вираженому зневодненні застосовують полііонні розчини доцільно вводити в- в на до госпітальному етапі. Регідратацію проводять ї глюксон і ре гідрон. Антибіотики не призначають. Етіотропне лікування: фуразолідон, ніфуроксазид або інтрадсид.

Профілактика.: передбачає дотримання санітарно-гігєнічних умов, працівники харчової промисловості регулярно проходять мед огляд.

4. Ботулізм — гостра інфекційна хвороба з групи кишкових інфекцій, яка характеризується важким ураженням нервової системи зі слабкістю скелетних і гладких м'язів, порушенням зору, ковтання, моторики кишок. Спричиняється анаеробним мікробом Сl. botulinum (ceротипи А, В, С, D, Е, F), який утворює спори і дуже сильний екзотоксин.

Епідеміологія. Резервуаром збудника ботулізму є переважно теплокровні травоїдні тварини. У зовнішнє середовище мікроби потрапляють з випорожненнями. Інфікування людини відбувається при споживанні забруднених спорами продуктів, частіше домашнього консервування (м'ясо, гриби, овочі, риба). Захворювання спричиняють не самі мікроби, а екзотоксини, що їх вони утворюють при розмноженні в анаеробних умовах.

Клініка. Інкубаційний період коливається від декількох годин до 10 днів. Тривалість і важкість перебігу хвороби залежать від дози токсину, що потрапив в організм. У клінічній картині розрізняють варіанти з переважанням диспепсичних явищ, порушення зору чи дихальної функції. У першому варіанті хвороба починається з нудоти, блювання і проносу, який змінюється на тривалий закреп. Багато хворих скаржаться на здуття живота, сухість у роті, утруднення при ковтанні.

Часто першими проявами ботулізму є скарги на порушення зору: зниження його гостроти, “туман” або “сітка” перед очима, двоїння предметів; сухість в роті.

Дуже важко перебігає ботулізм, що розпочинається з дихальних розладів. Внаслідок ураження мотонейронів шийного і грудного відділів спинного мозку виникають парези і паралічі скелетних м'язів. Хворий відчуває стиснення грудної клітки, нестачу повітря, зникає кашлевий рефлекс, дихання стає поверхневим, може настати його зупинка. Одночасно з розладами дихання змінюється голос, приєднуються розлади ковтання і симптоми загальної інтоксикації: біль голови, м'язова слабкість, безсоння.

Хвороба може супроводжуватись змінами серцево-судинної системи Прогноз при ботулізмі завжди важкий, своєчасне лікування із застосуванням протиботулінічної сироватки може забезпечити поступове одужання. Тривалий час зберігається астенія, може розвинутись стійка інвалідність.

Діагностика в першу чергу грунтується на клінічних та епідеміологічних) даних, оскільки на специфічні лабораторні дослідження треба затратити кілька днів. Аналіз крові засвідчує нейтрофільний лейкоцитоз і появу юних форм. Для виявлення ботулотоксину беруть кров, промивні води шлунка, блювотиння, кал і сечу хворих, залишки підозрілого харчового продукту. Ботулотоксин визначають за допомогою біологічної проби на білих мишах або гвінейських свинках в реакції нейтралізації. З калу і залишків їжі можна виділити збудника шляхом висіву на казеїново-грибне середовище, бульйон Хоттінгера або середовище Кітта-Тароцці в анаеробних умовах. Створені тест-системи для швидкої кількісної ідентифікації токсину в реакції ензим-мічених антитіл.

Лікування. Хворого необхідно госпіталізувати в інфекційний стаціонар. Перша допомога складається з ретельного промивання шлунка і кишок 2-5 % розчином натрію гідрокарбонату. Після промивання призначають усередину ентеросорбент. У перші години хвороби доцільно ввести лікувальні протиботулінічні сироватки. Показане використання антибіотиків, дезінтоксикаційних і серцево-судинних засобів Для скорочення термінів відновлення порушень нервової системи призначають АТФ, вітаміни групи В.

Профілактика та заходи в осередку. Слід неухильно дотримуватись санітарно-гігієнічних вимог щодо технології виготовлення консервованих продуктів. В епідемічному осередку особам, які разом з хворим вживали підозрілий продукт, з профілактичною метою вводять протиботулінічні сироватки типів А, В, Е внутрішньом’язово.

5. Сальмонельоз - інфекційна хвороба, що передається, в основному, з їжею. Збудник cальмонеллеза – велика група сальмонел (родина Enterobacteriaceae, рід Salmonella), що налічує в даний час більше 2200 серотипів.

Епідеміологія.: Джерелом інфекції можуть бути тварини, птахи, люди, хворі на сальмонельоз або здорові бактеріоносії. Бактеріоносійство може тривати багато місяців і навіть років. Серед людей найбільшу небезпеку становлять хворі з легкими та стертими формами сальмонельозу. Зараження відбувається аліментарним і контактно-побутовим шляхами. Епідеміологічною особливістю сальмонельозу є раптовість і масовість захворювань та літня сезонність.

Клініка.: Інкубаційний період при харчовому шляху зараження cальмонеллезом коливається від 6 годин до 3 діб (частіше 12-24 год). При внутрішньолікарняних спалахах, коли переважає контактно-побутовий шлях передачі інфекції, інкубація подовжується до 3-8 днів.

При гастроінтестинальною формі з’являються озноб, головний і м’язовий біль, тахікардія, температура підвищується до 38-39 ° С і більше. Одночасно виникають болі в епі-і мезогастріі, нудота, багаторазова блювота, частий водянистий смердючий стілець із зеленню. Можливі зневоднення, судоми, артеріальна гіпотензія. При генералізованої формі превалюють ознаки інтоксикації, причому при тіфоподобной варіанті перебіг захворювання нагадує паратифи з появою розеолезной висипки на 6-7-й день захворювання і гепатолієнальним синдромом, тоді як при септичному варіанті характерне формування вторинних септикопіємічними вогнищ з різною локалізацією. Після перенесення маніфестних форм захворювання може розвинутися гостре (протягом 15-90 днів) або хронічне (більше 3 міс.) Носійство. При сальмонельозі можливо і так зване транзиторне носійство, коли клінічні прояви захворювання відзначалися 1-2 рази з інтервалом один день при подальших негативних результатах. Субклінічна форма сальмонельозу діагностується на підставі виділення сальмонел з фекалій в поєднанні з виявленням діагностичних титрів протівосальмонеллезних антитіл в серологічних реакціях. Клінічні прояви захворювання в цих випадках відсутні.

Діагностика.: Сальмонельоз розпізнають на підставі характерних клініко-епідеміологічних ознак і лабораторних даних. При гастроінтестинальній формі аналіз крові може показувати тенденцію до еритроцитозу (внаслідок згущення крові), лейкоцитоз із зсувом формули вліво, ШОЕ в нормі або дещо збільшену. Копрограма свідчить про ураження тонкої і товстої кишок (порушення травлення, слиз, лейкоцити, зрідка еритроцити). Діагностика сальмонельозу включає бактеріологічне дослідження крові хворого, калу, сечі, блювотиння, промивних вод, залишків їжі. З метою експрес-діагностики в останні роки застосовують імунофлюоресцентний метод і реакцію коаглютинації.

Лікування.: При гастроінтестинальній формі треба якомога раніше промити шлунок і кишки кип'яченою водою , після чого ввести всередину який-небудь сорбент і дати тепле пиття. Для відновлення водно-сольової рівноваги і нормалізації циркуляторних порушень хворому призначають дозоване введення глюкосолу або регідрону. При вираженій дегідратації проводять інфузійну терапію (трисоль, дисоль, лактасоль, квартасоль, 5% розчин глюкози тощо) . При дуже важких формах, коли відзначаються різке зниження артеріального тиску та виражена інтоксикація, додають глюкокортикоїди, поліглюкін, реополіглюкін, гемодез внутрішньовенне. Призначають хлорид кальцію, димедрол. При тривалому проносі (понад 2 доби), при тифоподібній і септичній формах доцільно застосовувати етіотропну терапію: препарати нітрофуранового (фурагін, фуразолідон) або оксихінолінового ряду (ентеросептол, мексаформ), антибіотики (левоміцетин, мономіцин, або канаміцин). Дієта має бути механічно щадною, в перші дні показане вживання великої кількості рідини.

Профілактика.: У країні здійснюється державний санітарний нагляд за харчовими підприємствами. В епідемічному осередку, за яким спостерігають протягом 1 тиж, виявляють і знешкоджують джерело інфекції, проводять бактеріологічне дослідження харчових продуктів і осіб, котрі їх приготували і спожили. Після госпіталізації хворого роблять заключну дезінфекцію, якщо ж він залишився вдома — поточну.

6. Холера – гостра кишкова інфекція з ураженням ферментних систем кишкового епітелію, яка проявляється проносом, блюванням та гемодинамічними розладами з розвитком дегідратації, демінералізації, ацидозу.

Етіологія і епідеміологія.: Збудниками холери є вібріони – біовари класичний і Ель-Тор. Джерелом інфекції є хвора людина, реконвалесцент і здоровий носій. Механізм зараження лише фекально-оральний. До факторів передачі збудника належить: забруднені вода, харчові продукти (переважно молоко), руки, мухи. Розрізняють водні, аліментарні та контактно-побутові спалахи інфекції. Захворюваність має певні сезони коливання. Сприйнятливість висока.

Клініка.: Інкубаційний період триває від кількох годин до 2-5 днів. Клінічно виражені форми починаються гостро з проносу. Випорожнення часті, рясні, досить швидко втрачають колір і консистенцію калу, специфічний запах. Пронос не супроводжується болем у животі та тенезмами. У хворих можуть бути відчуття дискомфорту в ділянці епігастрію, бурчання, плескіт. Температура тіла до норми, або субфебрильна. У випадку прогресування хвороби випорожнення стають частішими (до 15 разів на добу), приєднується багаторазове блювання, нерідко фонтаном, без нудоти. Втрата великої кількості рідини з блювотою і випорожненнями зумовлює виникнення клінічних ознак зневоднення. Залежно від цього холера може мати легкий, середньої важкості важкий і дуже важкий перебіг. При легкому перебігу хвороби (І ступінь зневоднення) пронос продовжується лише 1-2 доби, блювання немає. Випорожнення кілька разів на добу, рясні, спочатку калові, потім водянисті жовті або зелені з пластівцями.

Діагностика. Для лабораторного дослідження при підозрі на холеру забирають випорожнення і блювотиння хворого. Обстежують об’єкти зовнішнього середовища. Результати бактеріологічного обстеження можна отримати через 12-36 год. Орієнтовними є прискорені способи діагностики: імобілізації та мікрофлатінації вібріонів. Протихолерно О-сироваткою (дослідження займає кілька хвилин) та імунофлюоресцентний (відповідь через 2 год.).

Диференціальний діагноз. Холеру слід диференціювати з хворобами, які супроводжуються проносом і блюванням :Рото вірусний гастроентерит; Стафілококовий ентероколіт; Отруєння миш’яком, або солями інших важких металів” Отруєння неїстівними грибами; Харчова токсикоінфекція, сальмонельоз, етерихіоз.

Лікування. Хворі на холеру підлягають обов’язковій госпіталізації в холері відділення. Головним у лікуванні є призначення патогетичних препаратів з метою компенсації втрати рідини, електролітів і корекції метаболітичних зрушень. Використовують ізотонічні поліонні розчини трисоль, (ацесоль, їх вводять в/в струйно, потім швидкість введення зменшується. Хворим з дегідратацією І і ІІ ступеня при відсутності блювання рекомендується пероральне введення розчині, також глюкосол, ре гідрон. Лікування проводять на шляху до лікарні. Оскільки у хворих з важким перебігом холери розвивається згущення крові, призначення кордіаміну, кофеїну адреналіну противопоказано. При холері з антибіотиків використовуючи тетрациклін 5 днів.

Профілактика.: Важливого значення надають таким санітарно-гігієнічним заходам, як вживання доброякісної води та їжі, санітарна очистка територій, гігієнічний нагляд на підприємствах громадського харчування, торгівлі, у дитячих та лікувальних закладах, тощо.