16. При ревматичному енцефаліті виникають судинні порушення або підкірковий енцефаліт.

Клініка.: хворію діти шкільного віку, симптоми розвиваються поступлово, зявляються кривляння неприродні рухи, неуважність. Прогресування хвороби призводить до появи гіперкінезів мязів обличчя, шиї, рук, ніг, тулуба, діафрагми. Рухи виникають довільно. Може призвести до порушення ковтання, мови, займають незвичні пози, стояти та ходити хвора не може. Змінюється психіка : страхи, порушується пам'ять та увага, байдужість, безпричинний сміх, плач. Поєднується з ураженням серця у вигляді ендокардиту.

Лікування.: пеніцилін, кортикостероїди, похідні саліцилової кислоти, антигістамінні, вітаміни, заспокійливі, проти судомні. Суворий ліжковий режим.

17. Гострий мієліт – запалення спинного мозку інфекційного походження. Вторинний мієліт є наслідком багатьох загальних інфекцій, тромбозу спінальних вен, травм.

Клініка.: починається гостро з підвищення температури тіла та озноб, потім біль і затерпання на ногах, і повна втрата чутливості, поступово слабнуть кінцівки, вогнищева симптоматика залежить від локалізації патологічного процесу. При ураженні грудного відділу розвивається параліч ніг з порушенням чутливості, можуть з’являтися пролежні. При запалення на шийний відділ мозку в патологічний процес втягуються руки, типовим є розлади сечовипускання та дефекації.

Діагностика.: на основі клініки і запальних змін у лікворі.

Лікування.: в гострій стадії використовують глюкокортикоїди, антигістамінні і проти набрякові, вітаміни В. Для профілактики вторинної інфекції призначають антибіотики, сульфіламідні, уросептики. У відновному періоді – масаж, ЛФК, міорелаксанти, вітамінотерапію, біогенні стимулятори. Хворому дають спеціальні матраци, слідкують за шкірою, тазовими функціями.

18. Поліомієліт – це гостре респіраторне вірусне захворювання, яке характеризується ураженням нейронів передніх рогів спинного мозку з виникненням парезів та паралічів. Викликається нейротропним вірусом з групи ентеровірусів що містить ДНК, Джерело – хвора людина. Передача повітряно-крапельний або аліментарний шлях. Хворіють частіше діти. Інкубаційний період – 2-30 днів, після перенесеного захворювання залишається імунітет. Вірус розмножується в слизовій травного тракту, потім проникає в кров.

Клініка.: розрізняють 4 періоди: загально-інфекційний, паралітичний, відновний, залишкових явищ.

Препаралітичний період починається гостро – гарячка, загальна слабкість, нудота, блювання, проноси, виражений менінгеальний синдром 6 головний біль, сонливість, судоми, симптом Керніга

Паралітичний період – розвивається в перші 5 днів після зниження температури, периферійні паралічі, мляві, вираженя больові відчуття та порушення функції сечового міхура, ураження ядер черепних нервів, дихальні розлади.

Відновний період – переходить у резидуальний, іноді дитина так і залишається інвалідом, атрофії мязів, відставання кінцівок у рості.

Діагноз ґрунтується на складі лікворі, виділення вірусу з фекалій, серологічні дослідження.

Лікування.: суворий ліжковий режим, повний спокій. Показана сироватка реконвалисцентів, кров батьківЄ, гаммаглобулін, інтерферон. В гострій стадії застосовують дегідратацію, анальгетики та саліцилати. При розладах дихання ШВЛ. У період відновлення – прозерин, вітаміни В, анаболітичні гормони, трен тал, парафін.

Профілактика.: для первинної профілактики застосовують пероральну імунізацію вакциною Сербіна з урахуванням протипоказань. Імунітет зберігається протягом всього життя. Вторинна полягає в ізоляції хворих гострого періоду.

19. Розсіяний склероз. Етіологія невідома, найбільш визнаною є інфекційно-алергічна, згідно з нею вірус запускає скиданий процес, результатом якого є руйнування мієлінової оболонки провідних шляхів головного і спинного мозку. До факторів які сприяють розвитку захворювання належить генетична схильність, психоемоційний стрес, травми головного та спинного мозку.

Клініка.: різноманітна та нестійка, він переважає у віці 20-30 років жінки. Перші ознаки хвороби: слабкість у ногах, втомлюваність, двоїння в очах і зниження гостроти зору, відчуття стягування і затерпання кінцівок. Може бути зниження або випадання черевних, підошвових і кремастерних рефлексів. При прогресуванн – мозкові симптоми, глибокі парези, паралічі, сентисивна атаксія. Розрізняють форми: церебральна, спінальна, це ребро-спінальна. Особливість – чергування загострень з періодами ремісії. Стадії:

1. субективна симптоматика, об’єктивних ознак не виявляють.

2. об’єктивні ознаки – ністагм, парези, мозочкові атаксія.

3. максимально виражена симптоматика

4. рухова активність хворого обмежена

5. груба неврологічна симптоматика з прикутістю до ліжка. Втрата зору.

Лікування.: патогенетична і симптоматична терапія, препарати залежать від стадії захворювання. Глюкокортикоїди: преднізолон, полькортолон, метил преднізолон. Одночасно призначають дезінтоксикацій ну терапію, анаболітичні гормони, препарати калію, гормони, вітаміни, біостимулятори, антигістамінні, антихолінестеразні, метаболіти. В стадії ремісії призначають інтерферон. Також випробуванням стало препарату копаксон – аналога основного білка мієліну. Призначають міорелаксанти. Важливою умовою є дотримання режиму.

20. МПМК частіше розвиваються при атеросклерозі, артеріальній гіпертензії або їх поєднанні. Значно меншу роль у їхньому розвитку відіграють цукровий діабет, васкуліти різної етіології, здавлювання остеофітами хребетних артерій. МПМК часто обумовлюються стенозуючими процесами магістральних артерій голови в екстра- та інтракраніальному відділах.

Крововилив у речовину головного мозку (паренхіматозний) найчастіше розвивається при гіпертонічній хворобі, симптоматичній артеріальній гіпертензії, зумовленій захворюваннями нирок, феохромоцитомою, а також при системних судинних процесах алергічної та інфекційно-алергічної природи. Крововилив у мозок може виникнути при уродженій ангіомі, внаслідок розриву аневризми. Значно рідше крововилив зумовлюється атеросклерозом судин, захворюваннями крові (хвороба Верльгофа, лейкози) та іншими причинами.

21. Геморагічний інсульт – крововилив у мозок, розрізняють: паренхіматозний, субарахноїдальний, субдуральний, епідуральний. Найчастіше розвивається при гіпертонічній хворобі, захворюваннями нирок, аденомою гіпофіза, при вродженій ангіомі, артеріовенозній мальформації, церебральному атеросклерозі.

Основним механізмом розвитку ГІ є розрив судин або шляхом просякнення через судинну стінку.

Клініка.: починається раптово часто вдень, у період активної діяльності, іноді інсульту передують припливи до обличчя, головний біль, запаморочення, миготіння в очах, пітливість. В день інсульту виникають : парези, мовні розлади, чутливі та вегетативні порушення. Є три періоди крововиливу: гострий, відновний, резидуальний. Гострий період – загально мозкові і вогнищеві симптоми, виникають головний біль, блювання, з домішками крові, порушується свідомість. Може призвести до коми. Зіниці можуть змінюватися, на боці протилежному ураження тонус м’язів нижчий, симптом Бабінського, мимовільне сечовипускання або затримка сечі і калу. Можуть бути паракінези. Досить частим ускладненням крововиливу є прорив крові у шлуночки, що супроводжується різким погіршенням стану, гіпертермії, порушенням дихання

Діагностика.: лейкоцитоз, лімфопенія, підвищується вміст глюкози, спинномозкова рідина витікає під тиском і наявність еритроцитів. На очномі дні крововиливи в сітківку.

22. Субарахноїдальний крововилив виникає внаслідок розриву аневризми судин, цьому сприяють фізичні або емоційні напруження, алкоголь, коливання тиску, ангіодистонічні порушення, судинні хвороби, пухлини мозку, ревматизм, сифіліс.

Клініка.: починається гостро інсультоподібно без передвісників, тільки деяких хворих може бути біль у ділянці лоба, очного яблука. Проявляється трьома група симптомів: загально мозкові, мозкові і лікворні. Різкий головний біль, відчуття розлиття в голові гарячої рідини, перше біль має локальний характер потім стає поширеним, запаморочення, блювання. Можлива втрата свідомості, психомоторне збудження, судоми. Потім виникають оболонкові симптоми, і ознаки ураження черепних нервів. Можлива температура, лейкоцитоз, зсув вліво, порушення вітальних функціх. Спинномозкова рідина має кров’янистий вигляд, витікає під тиском, потім стає жовтуватож. Нерідко на очному дні можуть бути крововилив.

Лікування.: - зниження АТ

• Ліквідація набряку мозку

• Підвищення коагулюючи властивостей крові і зменшення проникності судинної стінки – хлори або глюконат кальцію, вікасол, аскорбінка, іпсилон, транексамова кислота , гемофобін, етамзилат ( гемо статична дія)

• Нормалізація вітальних і вегетативних функцій : для попередження спазму мозкових судин – німотоп, ніфедіпін, нікардипін, адалат., при головному болю – баралгін, анальгін+ димедрол, промедол. Галоперидол, при судомах – сибазон, оксибутират натрію.

23. Ішемічний інсульт розрізняють тромботичний, емболічний та нетромботичний інсульт. Причини: церебральний атеросклероз, артеріальна гіпертензія, ішемія серця, ревматизм, вади серця, хвороби крові, фізичне та психічне напруження. Виникає внаслідок тромбозу, якому сприяють патологічні зміни стінки артерій, підвищення загортальних властивостей крові, порушення центральної гемодинаміки, зниження АТ.

Клініка.: розвитку передують ТІА які розвиваються у тому ж судинному басейні що й інфаркт. Часто виникає у хворих похилого віку, нерідко вночі. Характерний поступовий розвиток вогнищевих неврологічних симптомів протягом декількох годин, особливістю є переважання вогнищевих симптомів над загально мозковими. Вигнищеві симптоми визначають локалізацію інфаркту.

Оклюзія внутрішньої сонної артерії: порушення зору, сліпота, гаміпарез.

Передня мозкова артерія: спастичний геміпарез протилежних кінцівок, розлади чутливості на паретичній нозі, дизартрія, дистонія, моторна афазія, порушення психіки.

Ураження середньої мозкової артерії: геміплегія, геміанестезія, геміанопсія, парез погляду, розлади мови письма читання, агностичний синдром.

Ураження артерії вертебро-базилярного басейну: порушення функції ЧМН, мозочкові та вестибулярні розлади, паралічі, геміанопсія, зорова агнозія, алексія, сенсорна.

Емболічний інфаркт мозку: починається раптово втрата свідомості, судоми. Діагностика інструментальна.

Лікування.: швидка госпіталізаця. Недиференційована терапія:

• Лікування серцево-судинних розладів: антигіпертензивні засоби – клофелін, дибазол, дроперидол, рауселід, гіпотензивна терапія – глюкокортикоїди, кофеїн-бензоат натрій.,

• Лікування дихальної недостатності- оксигенотерапія, ШВЛ, вводять фуросемід, димедрол, супрастин, атропіну сульфат.

• Нормалізація водно-електролітного балансу – глюкоза натрій хлорид, розчин Рінгера, трісамін.

• Лікування набряку мозку – застосовують через 2 год після введення розчинів, застосовують діуретини, салуретикик, кортикоїдні гормони, альбумін, еуфілін, діакарб.

• Боротьба з гіпертермією: реопірин, анальгін, аспізол, сибазон, галоперидол, димедрол.

24. Емболічний інфаркт мозку трапляється частіше в осіб молодого та середнього віку. Захворювання розвивається раптово, без будь-яких провісників, нерідко після фізичного зусилля або під впливом емоційного фактору. Можлива втрата свідомості. Кома, що може розвинутись, нетривала і неглибока. Частіше, аніж при інших формах ішемічного інсульту, спостерігаються судорожні приступи. Найчастіше емболічний інсульт виникає в басейні гілок лівої середньої мозкової артерії з ушкодженням внутрішньої капсули та підкіркових вузлів, що обумовлює розвиток правосторонньої геміплегії або геміпарезу, порушення мови. Іноді можлива емболія судин сітківки, що проявляється скотомами і навіть сліпотою. Відновлення втрачених функцій, хоч і неповне, настає порівняно швидко.

25. Згідно з клінічною класифікацією пухлини поділяють на поза мозкові ( менінгеоми, навриноми) та внутрішньо мозкові ( гліоми). Доброякісні пухлини: астроцитома, олігодендрогліома, епендимома, ангіоретикульома, менінгіома, нвринома, пінеалома. Злоякісні пухлини: гліобластома, медулобластома.

Клініка.: проявляється гіпертензій ним або мозковим синдромом: головний біль, що турбує зранку і посилюється при кашлі, блювання на висоті головного болю, застійні диски зорових нервів що призводить до порушення гостроти зору, зміни пульсу і АТ, епілептичні напади, зміни психіки, іраження черепних нервів, зміни ліквору, зміни на краніограмі.

Пухлини лобної частки: характерною для них є психіка: зниження уваги, інтелекту, депресія, агресивність, можуть бути моно парези та паралічі, епінапади, лобна апраксія, астазія, абазія.

Пухлини тімяної частки: порушується чутливість, джексонівські напади з відчуттям затерпання чи поколювання в ріці чи нозі, аферентний парез руки чи ноги, порушення лічби, письма, читання.

Пухлини скроневої частки: епінапади з галюцинаціями, гомонімна геміанопсія, психомоторні автоматизми.

Пухлини потиличної частки: зорові галюцинації, випадання протилежних полів зору, порушення кольорового зору.

Пухлини підкіркових вузлів: гіперкінетично-гіпотонічний синдром, синдром паркінсонізму, капсулярний синдром.

Пухлини мозочка: головний біль, вимушене положення, гіпертензій ний синдром, порушення рівноваги.

Пухлини стовбура головного мозку: ураження черепних нервів, розлади дихання та ССС.

Дислокаційний синдром ( синдром на відстані) – порушення функції тієї ділянки мозку що розміщена безпосередньо біля пухлини, розлади свідомості, порушення дихання і серцево-судинної діяльності.

Діагностика.: неврологічне обстеження, офтальмологічне дослідження, ото неврологічне дослідження слуху, вестибулярної функції, Краніографія,ехоенцефалографія, Кт, МРТ, люмбарна пункція.

Лікування.: оперативне. Променева терапія доповнює хірургічне лікування і проводиться тоді коли пухлина чутлива до променевиї терапії, вона здійснюється радіотерапевтичним або рідаохірургічним способом.

Медикаментозне лікування в основному симптоматичне, де гідратуючі та сечогінні( лазикс, манітол, гіпотіазид, альбумін) , від головного болю ( анальгетики), проти судомні.

26. Пухлини спинного мозку можуть бути первинними в вторинними. Первинні – це пухлини власне речовини спинного мозку, його корінців оболонок. Вторинні пухлини – це метастатичні пухлини ( від раку молочної залози, стравоходу, щитоподібної, передміхурової залози). Вони поділяються на екстра медулярні і інтрамедулярні.

Екстрамедулярні у своєму розвитку поділяються на 3 стадії:

• Невралгічний або корінцевий синдром ( болі та парестезії)

• Виникає синдром ураження половини поперечника спинного мозку ( спастичний парез ноги на боці ураження, порушення глибокої чутливості, на протилежному боці – розлади больової чутливості.)

• Повне ураження спинного мозку ( нижній стастичний пара парез, розлади всіх видів чутливості, тазові розлади)

Інтрамедулярні пухлини тож мають три стадії: сегментарна, поперечне ураження спинного мозку, корінцева. Спочатку у хворого зявляються розлади чутливості, рухові та вегетативні порушення, спастичні паралічі, порушення функції тазових органів і трофічні розлади.

Діагностика.: на підставі появи в клініці симптомів поступового стискання поперечника спинного мозку, люмбальна функція, рентгенографія хребта, мієлографія, КТ, МРТ.

Лікування.: оперативне видалення, потім хіміотерапію.