Питання для самоконтролю з основи бойових дій підрозділів і частин штурмової авіації

1. Призначення та завдання ША.

2. Основні ЛТД літака Су-25.

3. Коротка характеристика озброєння літака Су-25.

4. Коротка характеристика обладнання літака Су-25.

5. Бойові властивості літака-штурмовика.

6. Що називається способом бойових дій?

7. Що називається бойовим порядком?

8. Види бойових порядків, їх характеристика.

9. Накреслити на класній дошці і пояснити форми бойових порядків.

10. Способи бойових дій ША при ураженні наземних (морських) об’єктів.

11. Способи бойових дій ША при ураженні вертольотів (літаків) противника.

12. Групи (літаки) тактичного призначення в бойовому порядку ША. Види і форми бойових порядків ША.

§ 5.3. Основи бойових дій підрозділів і частин винищувальної авіації (ва)

В даний час, як показує досвід бойових дій у війнах і військових конфліктах, авіація стала головним ударним засобом і важливим засобом перекидання військ і матеріальних засобів у збройних силах усіх держав, що її мають.

Це положення з новою силою підтвердив досвід бойового застосування угруповання ЗС країн антиіракської коаліції в зоні Перської затоки, Афганістані, Югославії.

Так, для знищення засобів ППО, бойової авіації на авіабазах і аеродромах, стартових позицій оперативно-тактичних і тактичних ракет, районів зосередження військ і інших військових і промислових об'єктів Іраку авіацією БНС були нанесені масовані і вибіркові удари, у яких брало участь більш 1300 бойових літаків стратегічної, тактичної, а також авіації ВМС. Головна мета цих ударів – придушити ППО, паралізувати структуру управління Іраку і знищити максимально можливу кількість його наступальних сил і засобів, знизити економічний потенціал у стислий строк.

Крім того авіація брала участь у безпосередній авіаційній підтримці бойових дій СВ, повітряних і морських десантів, а також перекидання їх повітрям. Усього в операції "Буря в пустелі" було задіяно більш 2000 літаків і вертольотів.

Особливістю цієї операції є те, що поряд з ударами авіації, широко застосовувалися удари крилатих ракет "Томахок" у звичайному спорядженні.

Отже, в умовах сучасної війни боротьба з авіацією і крилатими ракетами противника здобуває першорядне значення.

Важлива роль у вирішенні цього завдання приділяється винищувальній авіації, яка є головним засобом тактичної авіації по боротьбі з повітряним противником.

Без участі винищувачів неможлива жодна операція СВ і їхнього роду армійської авіації, а також тактичної авіації і військово-транспортних літаків.

Винищувальна авіація озброєна, в основному, літаками четвертого покоління. Ці винищувачі, озброєні досконалими всеракурсними ракетами середньої дальності і ближньої дії, оснащені удосконаленим прицільним і авіаційним обладнанням, забезпечують можливість знищення повітряного противника, у тому числі і того, що енергійно маневрує, у будь-яких умовах дня і ночі, з великих і малих дальностей, з будь-якого напрямку.

5.3.1. Призначення та завдання винищувальної авіації

Винищувальна авіація, маючи на озброєнні літаки-винищувачі, є одним із основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження літаків, вертольотів, крилатих ракет і безпілотних засобів противника в повітрі.

Вона також може знищувати наземні (морські) об'єкти противника в тактичній (50-80 км) і найближчій оперативній (120-150 км) глибині і вести повітряну розвідку.

Основними завданнями ВА є:

1. Ураження повітряного противника при відбитті його першого масованого удару;

2. Завоювання й утримання панування в повітрі в заданій смузі (районі) у встановлений період часу;

3. Прикриття своїх військ і об'єктів, повітряних і морських десантів від ударів засобів повітряного нападу і повітряної розвідки противника;

4. Прикриття частин і підрозділів інших родів авіації від атак винищувачів противника в повітрі;

5. Знищення літаків ДРЛВ і наведення, повітряних елементів РУК і літаків (вертольотів) постановників завад у зонах;

6. Ураження повітряних десантів противника в повітрі;

7. Зрив (порушення) повітряних перевезень противника.

Крім того ВА частиною сил може залучатися для ведення повітряної розвідки і знищення наземних (морських) об'єктів.

Ураження повітряного противника при відбитті його першого масованого удару – найважливіша задача ВА з початком агресії противника.

Об'єктами зосередження головних зусиль підрозділів і частин ВА при вирішенні цих завдань будуть ударні групи авіації противника, що входять як в ешелони прориву ППО, так і в ударний ешелон а також літаки ДРЛВ і наведення, повітряні елементи РУК і літаки (вертольоти) постановники завад у зонах.

Як показав досвід бойових дій засобів повітряного нападу БНС у зоні Перської затоки, для нанесення першого і наступних масованих ударів залучаються значні сили бойової авіації. Так, наприклад, тільки для нанесення першого масованого удару в ешелоні придушення ППО було задіяно понад 150 літаків, а в складі двох ударних ешелонів до 600. У нанесенні удару брали участь сили стратегічної, тактичної і палубної авіації, ударові авіації передував удар КР-"Томахок". Тривалість першого МУ склала до 2,5 годин.

Завоювання й утримання панування в повітрі в заданій смузі (районі) у встановлений період часу здійснюються при забезпеченні прольоту лінії бойового зіткнення з противником значних сил фронтових бомбардувальників, військово-транспортних літаків, авіації ВМС, а також у найбільше відповідальні періоди дій військ оперативних командувань(армійських корпусів).

При забезпеченні прольоту лінії бойового зіткнення з противником значних сил інших родів авіації об'єктами зосередження основних зусиль ВА є винищувачі і літаки ДРЛВ противника.

Так, наприклад, у контрнаступі під Сталінградом взимку 1942/43 р. і в повітряних боях на Кубані навесні 1943 р. радянські винищувачі завоювали панування в повітрі, а після Курської битви 1943 р. міцно утримували його до повної перемоги над фашистською Німеччиною.

Прикриття своїх військ і об'єктів, повітряних і морських десантів від ударів засобів повітряного нападу і повітряної розвідки противника важливе і постійне завдання винищувачів.

Основні зусилля винищувачів зосереджуються на прикритті головних угруповань наших військ, ракетних військ, аеродромів базування авіації і найбільш важливих об'єктів тилу, оперативних командувань.

Мета дій винищувачів при прикритті своїх військ і об'єктів полягає в тому, щоб не допустити прицільної стрільби і бомбометання противника по найбільш важливих об'єктах або знищити КР до того, як вона вийшла на об'єкт удару. Головними об'єктами дій при цьому є: літаки ударної авіації, постановники завад, повітряні елементи РУК.

Так, у роки ВОВ прикриття військ і об'єктів тилу фронту займало головне місце в бойовій діяльності фронтової ВА. На виконання цієї задачі фронтові винищувачі витратили понад 47% своїх літако-вильотів.

Прикриття частин і підрозділів інших родів авіації від атак винищувачів противника в повітрі досягається завчасним знищенням або зв'язуванням боєм винищувачів противника, які можуть атакувати літаки частин (підрозділів), які забезпечуються при польоті на бойове завдання, у районі об'єкта удару (десантування). При поверненні винищувачі виконують політ у загальному бойовому порядку на інтервалах і дистанціях від забезпечуваних літаків, які дозволяють своєчасно виявляти винищувач противника і відбити його атаку. Крім того, це завдання винищувачі можуть виконувати, забороняючи зліт винищувачів противника з аеродромів у період виконання бойового завдання частиною (підрозділом), які забезпечуються.

Важливе місце у вирішенні цього завдання приділяється прикриттю вертольотів, що виконують пошук і рятування екіпажів літаків (вертольотів), які зазнають біди.

В роки ВОВ на забезпечення бойових дій інших родів авіації ВА затратила понад 37% своїх літако-вильотів. Склад виділених винищувачів залежав від очікуваної протидії противника і від розміру групи, яка прикривається. Так, наприклад, коли винищувачі противника на маршруті й у районі дій виявляли активність і літали великими групами (12-16 літаків), то навіть на ланку бомбардувальників або штурмовиків іноді потрібно була виділяти мінімум 8-12 винищувачів.

Знищення літаків ДРЛВ і наведення, повітряних елементів РУК і літаків (вертольотів) постановників завад у зонах є першочерговими (найбільше важливими) об'єктами для ВА.

Важливість цього завдання для ВА знову підтвердив досвід бойових дій авіація Повітряних Сил в війнах і військових конфліктах останніх років. Так, в ході бойових дій БНС в зоні Перської затоки керування тактичною і палубною авіацією здійснювалося з літаків ДРЛВ і керування Е-ЗА, що робили націлювання на об'єкти ударів, інформували про обстановку, яка склалася. Крім того, ці літаки Е-ЗА “Сентрі”, а також літаки-розвідники RС-135 при підході літаків стратегічної авіації до об'єктів ударів, передавали їм інформацію про метеоумови, завадову обстановку і видавали іншу необхідну їм інформацію.

Ураження повітряних десантів противника в повітрі ВА здійснює на маршруті польоту до району десантування або при викиданні (висадженні) десанту шляхом ураження транспортних літаків (вертольотів) із десантом противника. Ураження повітряних десантів у повітрі винищувачі здійснюють для зриву повітряно-десантної операції противника.

Виконання цього завдання припускає одночасно ведення боротьби з винищувачами забезпечення десанту.

Зрив (порушення) повітряних перевезень противника ВА здійснює над територією противника – під час перевезення військ і вантажів з тилу до району бойових дій та з одного напрямку на інший, над своєю територією – при постачанні оточених угруповань противника й евакуації його військ повітрям.

Класичним прикладом виконання цього завдання в роки ВОВ були дії радянських винищувачів з блокування угруповання німецько-фашистських військ, оточених в районі Сталінграду.

Повітряну розвідку ВА веде силами позаштатних розвідувальних ескадрилій у тактичній і найближчій оперативній глибині противника плановими вильотами або одночасно з виконанням інших завдань.

Об'єкти розвідки винищувачів: війська і бойова техніка, РЕЗ противника, ПУ, аеродроми і засоби ППО. кораблі й інші морські об'єкти в прибережній смузі.

Крім того, винищувачі ведуть розвідку повітряної і метеорологічної обстановки.

Повітряну розвідку винищувачі ведуть парами, застосовуючи візуальне спостереження.

Ураження наземних (морських) об'єктів ВА здійснює частиною сил (усім складом) головним чином вдень у ПМУ. Ураження наземних (морських) об'єктів винищувачі виконують в умовах, коли завойоване панування в повітрі та недостатньо сил ударної авіації для вирішення завдань підтримки СВ, боротьби з засобами ППО, а також у випадку, коли панування в повітрі немає, але зненацька виникло завдання, яке у встановлений термін можуть вирішити винищувачі, які знаходяться в першій або другій готовності з відповідними засобами ураження, і відсутні сил ударної авіації. Так, наприклад, виліт екіпажу (пари) літаків МіГ-29 або Су-27, які знаходяться в першій готовності до бойового польоту може бути здійснений через 6 хв. після одержання сигналу, а з другої готовності через 10 хв., ланки - 8 хв. і 14 хв., ескадрильї - 12 хв. і 20 хв. відповідно.

При вирішенні цього завдання винищувачі уражають візуально видимі малі і рухомі цілі, діючи переважно в тактичній і найближчій оперативній глибині.

Деякі підрозділи і частини ВА радянських авіація Повітряних Сил залучалися для ведення бойових дій у РА. У зв'язку з відсутністю повітряного противника головними їхніми завданнями були: ураження наземних об'єктів опозиціонерів, а також ведення повітряної розвідки в інтересах виконання своїх бойових завдань.

У мирних умовах підрозділи і частини і несуть бойове чергування в єдиній системі ППО країни. Вартові пари (літаки) ВА знаходяться в установлених для кожної авіачастини ступенях готовності до бойового польоту.

У бойових діях авіаційні підрозділи і частини винищувачів виконують поставлені перед ними бойові завдання з ураження повітряного противника ведучи повітряні бої, а ураження наземних (морських) об'єктів шляхом нанесення авіаційних ударів.

Таким чином ВА є одним із основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження літаків, вертольотів, КР і безпілотних засобів противника в повітрі.