- •Змістовий модуль 1: Вступ в фізіологію
- •1. Фізіологія як наука. Поняття про функцію. Методи фізіологічних
- •2. Становлення і розвиток фізіології у хіх столітті
- •3. Внесок робіт Сєченова, Павлова, Анохіна, Костюка у розвиток світової фізіології
- •1. Потенціал спокою, його параметри, механізми походження та фізіологічна роль.
- •2. Потенціал дії, його параметри, механізми походження та фізіологічна роль.
- •3. Збудливість. Критичний рівень деполяризації, поріг деполяризації клітинної мембрани.
- •4. Зміни збудливості клітини при розвитку одиничного потенціалу дії.
- •6. Механізми проведення збудження по нервових волокнам.
- •7. Закони проведення збудження по нервовим та м'язовим волокнам.
- •8. Механізми проведення збудження через нервово-м'язовий синапс. Медіатор, мембранні циторецептори та блокатори нервово-м'язових синапсів.
- •9. Спряження збудження та скорочення. Механізми м'язового скорочення.
- •10. Види м'язових скорочень: одинокі та тетанічні; ізотонічні та ізометричні.
- •Змістовий модуль 3. Нервове регулювання функцій організму
- •1. Біологічна регуляція, її види і значення. Контур біологічної регуляції. Роль зворотнього зв'язку в регуляції.
- •2. Поняття про рефлекс. Будова рефлекторної дуги та її ланок.
- •1. За психофізіологічними відчуттями, що виникають при збудженні рецепторів, вони поділяються на:
- •3. За природою адекватного подразника:
- •4. За локалізацією:
- •5. За швидкістю адаптації:
- •4. Пропріорецептори, їх види. Будова та функції м'язових веретен.
- •5. Механізми і закономірності передачізбудження в центральних синапсах.
- •7. Сумація збудження і гальмування нейронами цнс.
- •Змістовий модуль 4: Роль цнс у регулюванні рухових функцій
- •1. Рухові рефлекси спинного мозку, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення.
- •2. Провідникова функція спинного мозку. Залежність спінальних рефлексів від діяльності центрів головного мозку. Спінальний шок.
- •3. Рухові рефлекси заднього мозку, децеребраційна ригідність.
- •4. Рухові рефлекси середнього мозку, їх фізіологічне значення.
- •5. Мозочок, його функції, симптоми ураження.
- •6. Таламус, його функції.
- •7. Лімбічна система. Гіпоталамус, його функції.
- •8. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження.
- •9. Сенсорні, асоціативні і моторні зони кори головного мозку, їх функції.
- •Змістовий модуль 5: Роль автономної системи в регулюванні вісцеральних функцій
- •2. Синапси вегетативної нервової системи, їх медіатори, блокатори та циторецептори.
- •3. Вплив симпатичної нервової системи на вісцеральні функції
- •4. Вплив парасимпатичної нервової системи на вісцеральні функції
- •5. Роль метасимпатичної нервової системи в регулюванні вісцеральних функцій
- •6. Єдність симпатичної та парасимпатичної систем в регулюванні функцій.
- •Змістовий модуль 6. Гуморальне регулювання вісцеральних функцій та роль ендокринних залоз у регулюванні
- •1. Гуморальне регулювання, його відмінності від нервового. Характеристика факторів гуморального регулювання.
- •2. Властивості гормонів та їх основні впливи. Механізм дії гормонів на клітини організму.
- •3. Контур гуморальної регуляції. Регуляція секреції гормонів ендокринними залозами.
- •4. Роль гіпоталамо-гіпофізарної системи в регуляції функції ендокринних залоз.
- •6. Роль кальцитоніну, паратгормону та кальцітріолу в регуляції сталості іонів кальцію та фосфатів у крові.
- •7. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції функцій організму.
- •8. Роль гормонів щитовидної залози в регуляції функцій організму (тз -т4).
- •11. Загальне уявлення про неспецифічну та специфічну адаптацію організму до стресової ситуації. Роль гормонів у неспецифічній адаптації.
- •12. Роль симпато-адреналової системи (сас) в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
- •13. Роль гіпофізарно-наднирникової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
- •14. Основні впливи глюкокортикоїдів і мінералкортикоїдів на організм
14. Основні впливи глюкокортикоїдів і мінералкортикоїдів на організм
Основні впливи глюкокортикоїдів на організм:
- потенціюють вплив катехоламінів;
- впливають на обмін речовин, а саме:
а) вплив на білковий обмін – пригнічують біосинтез у багатьох тканинах (сполучна, м'язова), а у лімфоїдній тканині вони посилюють розпад білка; результатом таких впливів на білковий обмін є підвищення рівня амінокислот у плазмі крові;
б) вплив на вуглеводний обмін – стимулюють процеси глюконеогенезу в печінці (утворення глюкози з амінокислот, котрі посилено надходять до печінки за рахунок впливу глюкокортикоїдів ни білковий обмін), утворена глюкоза витрачається у двох напрямках:
- частина йде у кров – підтримання гіперглікемії;
- частина йде на синтез глікогену – підтримання достатніх його запасів у організмі;
в) посилюють ліполіз, який зумовлений дією катехоламінів;
Таким чином, глюкокортикоїди підтримують гіперглікемію на фоні збереження запасів глікогену в організмі, що і є причиною тривалої адаптації, яка розвивається за рахунок активації гіпоталамо-наднирникової системи. Проте адаптація, що при цьому розвивається, потребує тривалого часу для своєї реалізації (система повільно активізується); механізм впливу глюкокортикоїдів на клітини мішені – через цитоплазматичні рецептори, за участю хроматину ядра, через зміну процесів біосинтезу білка у клітинах. Тому вплив цієї системи є довготривалим, але повільно розвивається.
Роль мінералокортикоїдів в адаптації полягає в тому, що вони впливають на роботу нирок, внаслідок чого відбувається затримка Nа+ і води в організмі збільшення ОЦК посилення пресорної реакції. Окрім того, при збільшенні ОЦК, організм краще зможе перенести крововтрату, яка може виникнути в стресових ситуаціях.