8. Роль гормонів щитовидної залози в регуляції функцій організму (тз -т4).

Тиреоїдні гормони Т3 і Т4 виконують такі життєво важливі функції:

стимулюють метаболізм у всьому організмі;

Т3 діє на геном зумовлюючи посилення транскрипції і трансляції  стимуляція синтезу білка;

• впливають на вихід із клітин Na+ і надходження до них К+;

• підвищують активність багатьох ферментів, перш за все тих, які беруть участь в розщепленні вуглеводів  підвищення їх метаболізму;

• сприяють фізичному росту у дітей;

• сприяють нормальному розвитку мозку в постнатальний період (після народження).

9. Фізіологія жіночої статевої системи, її функції, роль статевих гормонів.

Статеві залози (жіночі - яєчники) – залози змішаної секреції.

· зовнішньосекреторна функція – продукують статеві клітини

· внутрішньосекреторна функція – виділяють у кров статеві гормони

Жіночі гормони – естрогени, найактивніший – прогестерон, естредіол.

Статеві гормони забезпечують розвиток вторинних статевих ознак:

· відкладання жиру у певних частинах тіла

· розвиток молочних залоз

· високий голос

· можливий статевий акт

· запліднення

· розвиток зародка

· нормальне протікання вагітності

· підтримують менструальний цикл (періодичне дозрівання яйцеклітини, виведення її з жіночого організму).

· впливають на роботу нервової клітини і психіку.

Прогестерон

Прогестерон вважається чоловічим гормоном, оскільки домінує він у чоловіків (нагадаємо, що у будь-якої людини міститься певна кількість і тих, і інших гормонів). На відміну від естрогену він виробляється виключно після того, як яйцеклітина покинула свій фолікул і утворилося жовте тіло. В тому випадку, якщо це не відбулося, прогестерон не виробляється.

Естрогени

Вони відповідають за протікання менструального циклу, оскільки їх рівень в крові регулює діяльність гіпоталамуса, пливають, перш за все, на статеві органи, вторинні статеві ознаки та молочну залозу, основною дією естрогенів після транспорту кров”ю є трофічний, ростовий і диференцюючий вплив на матку, піхву та маткові труби. В матці естрогени викликають зростання м”язової тканини і, перш за все, ведуть до проліферації ендометрію. Товщина ендометрію досягає максимуму перед овуляцією. Естрогени викликають також зростання епітелію м”язової тканини маткових труб, підвищуючи їх скоротливість. Естрадіол полегшує транспорт гамет і запліднення через посилення синтезу простагландинів, збільшуючи кількість клітин війчастого епітелію у фалопієвих трубах та накопичення трубної рідини.

11. Загальне уявлення про неспецифічну та специфічну адаптацію організму до стресової ситуації. Роль гормонів у неспецифічній адаптації.

Стресова ситуація (стрес, стан напруги) виникає в організмі кожного разу, коли на нього діє надзвичайний за силою подразник або коли організм перебуває в стані емоційного напруження (емоційний стрес).

Адаптація організму до дії надзвичайних подразників відбувається в двох напрямках:

- специфічна адаптація – сукупність пристосувальних реакцій, що дозволяють організму адаптуватися до дії саме цього надзвичайного подразника. Наприклад, в умовах дії ззовні на організм низької температури збільшується теплоутворення та знижується тепловіддача, що призводить до стабілізаціїя температури ядра тіла, незважаючи на низьку температуру зовнішнього середовища.

- неспецифічна адаптація – сукупність стереотипних (тих, що не залежать від природи діючого надзвичайного подразника) пристосувальних реакцій, що підвищують стійкість організму до дії будь-якого надзвичайного подразника (стресора). Неспецифічна адаптація проявляється в послідовній активації симпато-адреналової системи (САС) та гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи (ГГНС). Активація цих систем призводить до зміни функції органів та систем організму, до зміни обміну речовин, що супроводжуються підвищенням фізичної та розумової діяльності, і покращує здатність організму адаптуватися до дії будь-якого стресора.

При будь-якому стресі збільшується секреція вазопресину. Діючи на нирки, він сприяє затриманню води в організмі , а отже збільшенню ОЦК. Це, з одного боку, посилює пресорну реакцію (підвищення систолічного артеріального тиску (САТ)), з іншої боку, збільшує стійкіть організму до крововтрати, ймовірність якої в стані напруження завжди більша, ніж в стані відносного спокою.

Секреція соматотропіну також збільшується при будь-якому стресі. Вважають, що основний адаптивний його вплив в цих умовах пов’язаний з посиленням ліполізу і підвищення рівня жирних кислот в крові, що покращує субстратне забезпечення скелетних м’язів та міокарда при їх посиленій роботі, а отже підвищення рівня фізичної працездатності.