5. Роль метасимпатичної нервової системи в регулюванні вісцеральних функцій

Метасимпатична нервова система. Багато вісцеральних органів, якщо їх вийняти з організму, при створенні відповідних умов продовжують здійснювати властиві їй функції, наприклад, серце продовжує скорочуватися при перфузії; зберігають перистальтичну та всмоктувальну функції фрагменти кишки. Смужки сечоводів, сечового міхура також здатні до скорочення. Ця функціональна автономія пояснюється наявністю з стінках органів метасимпатичної нервової системи, яка для своєї діяльності має: чутливу ланку, вставну, рухову і медіатори. Місцем локалізації метасимпатичної нервової системи є інтрамуральні ганглії.

Метасимпатичний відділ автономної системи відіграє важливу роль у локальній регуляції функцій органу на відміну від симпатичних та парасимпатичних нервів.

Недостатність метасимпатичної нервової системи лежить в основі хвороби Гіршпрунга, що характеризується спастичним звуженням частини прямої або сигмовидної кишки новонародженого і часто веде до смерті.

Для метасимпатичного відділу характерним є рефлекторні дуги, розміщені безпосередньо в стінці виконавчих органів.

Метасимпатична нервова система знаходиться під симпатичним та парасимпатичним впливами.

6. Єдність симпатичної та парасимпатичної систем в регулюванні функцій.

Симпатична нервова система активує діяльність нервової системи в цілому, посилює захисні функції організму такі, як імунні процеси, зсідання крові та інші. Її збудження є обов'язковою умовою будь-яких стресових станів, воно служить першою ознакою запуску складного ланцюга гормональних реакцій.

Особливо яскраво участь симпатичної нервової системи проявляється у формуванні емоційних реакцій людини незалежно від причин, що їх викликали. Так, радість супроводжується збільшенням частоти серцевих скорочень, розширенням судин шкіри, страх сповільненням серцевого ритму, звуженням шкірних судин.

Отже, у процесі еволюційного розвитку симпатична нервова система перетворилася в інструмент мобілізації всіх ресурсів організму, в систему швидкого реагування.

Збудження симпатичної нервової системи веде до дестабілізації постійності внутрішнього середовища, що проявляється в підвищенні кров'яного тиску, виході крові з кров'яних депо, поступанні в кров глюкози, активуванні тканинного метаболізму, пригніченні функцій травного тракту та ін. Таке положення симпатичної нервової системи в організмі опирається на обширну систему її зв'язків, що дозволяє а багаточисельних пара- і превертебральних гангліях миттєво викликати генералізовані реакції практично усіх органів і систем. Значним доповненням є викид в кров з надниркових залоз адреналіну і норадреналіну.

Фізіологічна роль парасимпатичної нервової системи полягає у відновленні і збереженні резервів організму. Це так званий трофотропний вид реакції парасимпатичної нервової системи. При цьому переважають синтетичні процеси (утворення глікогену, білка та ін.), посилюється утворення нових клітин.