
- •Змістовий модуль 1: Вступ в фізіологію
- •1. Фізіологія як наука. Поняття про функцію. Методи фізіологічних
- •2. Становлення і розвиток фізіології у хіх столітті
- •3. Внесок робіт Сєченова, Павлова, Анохіна, Костюка у розвиток світової фізіології
- •1. Потенціал спокою, його параметри, механізми походження та фізіологічна роль.
- •2. Потенціал дії, його параметри, механізми походження та фізіологічна роль.
- •3. Збудливість. Критичний рівень деполяризації, поріг деполяризації клітинної мембрани.
- •4. Зміни збудливості клітини при розвитку одиничного потенціалу дії.
- •6. Механізми проведення збудження по нервових волокнам.
- •7. Закони проведення збудження по нервовим та м'язовим волокнам.
- •8. Механізми проведення збудження через нервово-м'язовий синапс. Медіатор, мембранні циторецептори та блокатори нервово-м'язових синапсів.
- •9. Спряження збудження та скорочення. Механізми м'язового скорочення.
- •10. Види м'язових скорочень: одинокі та тетанічні; ізотонічні та ізометричні.
- •Змістовий модуль 3. Нервове регулювання функцій організму
- •1. Біологічна регуляція, її види і значення. Контур біологічної регуляції. Роль зворотнього зв'язку в регуляції.
- •2. Поняття про рефлекс. Будова рефлекторної дуги та її ланок.
- •1. За психофізіологічними відчуттями, що виникають при збудженні рецепторів, вони поділяються на:
- •3. За природою адекватного подразника:
- •4. За локалізацією:
- •5. За швидкістю адаптації:
- •4. Пропріорецептори, їх види. Будова та функції м'язових веретен.
- •5. Механізми і закономірності передачізбудження в центральних синапсах.
- •7. Сумація збудження і гальмування нейронами цнс.
- •Змістовий модуль 4: Роль цнс у регулюванні рухових функцій
- •1. Рухові рефлекси спинного мозку, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення.
- •2. Провідникова функція спинного мозку. Залежність спінальних рефлексів від діяльності центрів головного мозку. Спінальний шок.
- •3. Рухові рефлекси заднього мозку, децеребраційна ригідність.
- •4. Рухові рефлекси середнього мозку, їх фізіологічне значення.
- •5. Мозочок, його функції, симптоми ураження.
- •6. Таламус, його функції.
- •7. Лімбічна система. Гіпоталамус, його функції.
- •8. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження.
- •9. Сенсорні, асоціативні і моторні зони кори головного мозку, їх функції.
- •Змістовий модуль 5: Роль автономної системи в регулюванні вісцеральних функцій
- •2. Синапси вегетативної нервової системи, їх медіатори, блокатори та циторецептори.
- •3. Вплив симпатичної нервової системи на вісцеральні функції
- •4. Вплив парасимпатичної нервової системи на вісцеральні функції
- •5. Роль метасимпатичної нервової системи в регулюванні вісцеральних функцій
- •6. Єдність симпатичної та парасимпатичної систем в регулюванні функцій.
- •Змістовий модуль 6. Гуморальне регулювання вісцеральних функцій та роль ендокринних залоз у регулюванні
- •1. Гуморальне регулювання, його відмінності від нервового. Характеристика факторів гуморального регулювання.
- •2. Властивості гормонів та їх основні впливи. Механізм дії гормонів на клітини організму.
- •3. Контур гуморальної регуляції. Регуляція секреції гормонів ендокринними залозами.
- •4. Роль гіпоталамо-гіпофізарної системи в регуляції функції ендокринних залоз.
- •6. Роль кальцитоніну, паратгормону та кальцітріолу в регуляції сталості іонів кальцію та фосфатів у крові.
- •7. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції функцій організму.
- •8. Роль гормонів щитовидної залози в регуляції функцій організму (тз -т4).
- •11. Загальне уявлення про неспецифічну та специфічну адаптацію організму до стресової ситуації. Роль гормонів у неспецифічній адаптації.
- •12. Роль симпато-адреналової системи (сас) в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
- •13. Роль гіпофізарно-наднирникової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
- •14. Основні впливи глюкокортикоїдів і мінералкортикоїдів на організм
2. Синапси вегетативної нервової системи, їх медіатори, блокатори та циторецептори.
Передача інформації з прегангліонарних волокон на нейрони вегетативних гангліїв здійснюється однаково як в симпатичному, так і в парасимпатичному відділах ВНС. Тому, при використанні гангліоблокаторів пригнічується реалізація симпатичних і парасимпатичних рефлексів (хоча і доведено участь і норадреналіну в передачі інформації в симпатичних гангліонарних синапсах).
Для блокади парасимпатичних рефлексів в клініці використовують М-холіноблокатори, наприклад, атропін.
Адренорецептори неоднорідні, є -1- і -2-; -1- і -2-адренорецептори.
Медіаторами парасимпатичного відділу ВНС є:
- при передачі інформації з аферентного (вставного) нейрона на ефекторний нейрон медіатором є переважно ацетилхолін, який взаємодіє з Н-холінорецепторами (як в вегетативних гангліях);
- в нервово-органних синапсах як медіатори виступають АТФ, гістамін, серотонін, речовина Р і т.д.
3. Вплив симпатичної нервової системи на вісцеральні функції
Активація симпатичної нервової системи в організмі відбувається у стані напруження, коли необхідно забезпечити мобілізацію функцій для вирішення важливої задачі (фізична робота, емоційний стрес). Симпатична нервова система забезпечує ерготропну перебудову функцій організму, а саме:
збільшує частоту та силу серцевих скорочень;
звужує більшість судин (такі впливи на серце і судини призводить до збільшення системного артеріального тиску – САД);
розширює бронхи створюються умови для оптимальної вентиляції легень;
пригнічує секреторну та рухову активність органів травної системи (функції цієї системи в стані напруження є вторинними);
збільшує дієздатність скелетних м'язів (через зміну обміну речовин та кровотоку в м'язах);
стимулює виділення гормонів мозкової речовини наднирників;
збільшує збудливість рецепторів і центрів, дієздатність клітин кори головного мозку;
змінює обмін речовин в організмі (стимулює глікогеноліз і ліполіз розпад глікогену та жирів збільшення концентрації в крові глюкози та жирних кислот субстратне забезпечення посиленого функціонування скелетних м'язів і клітин ЦНС).
4. Вплив парасимпатичної нервової системи на вісцеральні функції
Парасимпатична нервова система активується після стану напруження і забезпечує трофотропну перебудову функцій організму, завдяки якій проходить відновлення пластичних та енергетичних ресурсів організму, що витратились під час стану напруження.
Вплив парасимпатичної нервової системи:
зменшення ЧСС перехід серця на режим економної діяльності активний перебіг відновлювальних процесів в міокарді;
звуження бронхів;
активація секреторної і рухової активності органів травної системи сприятливі умови для перетравлювання та всмоктування поживних речовин посилення відновлювальних процесів;
посилення секреції інсуліна посилення утилізації глюкози клітинами посилення відновлювальних процесів.