
- •Змістовий модуль 1: Вступ в фізіологію
- •1. Фізіологія як наука. Поняття про функцію. Методи фізіологічних
- •2. Становлення і розвиток фізіології у хіх столітті
- •3. Внесок робіт Сєченова, Павлова, Анохіна, Костюка у розвиток світової фізіології
- •1. Потенціал спокою, його параметри, механізми походження та фізіологічна роль.
- •2. Потенціал дії, його параметри, механізми походження та фізіологічна роль.
- •3. Збудливість. Критичний рівень деполяризації, поріг деполяризації клітинної мембрани.
- •4. Зміни збудливості клітини при розвитку одиничного потенціалу дії.
- •6. Механізми проведення збудження по нервових волокнам.
- •7. Закони проведення збудження по нервовим та м'язовим волокнам.
- •8. Механізми проведення збудження через нервово-м'язовий синапс. Медіатор, мембранні циторецептори та блокатори нервово-м'язових синапсів.
- •9. Спряження збудження та скорочення. Механізми м'язового скорочення.
- •10. Види м'язових скорочень: одинокі та тетанічні; ізотонічні та ізометричні.
- •Змістовий модуль 3. Нервове регулювання функцій організму
- •1. Біологічна регуляція, її види і значення. Контур біологічної регуляції. Роль зворотнього зв'язку в регуляції.
- •2. Поняття про рефлекс. Будова рефлекторної дуги та її ланок.
- •1. За психофізіологічними відчуттями, що виникають при збудженні рецепторів, вони поділяються на:
- •3. За природою адекватного подразника:
- •4. За локалізацією:
- •5. За швидкістю адаптації:
- •4. Пропріорецептори, їх види. Будова та функції м'язових веретен.
- •5. Механізми і закономірності передачізбудження в центральних синапсах.
- •7. Сумація збудження і гальмування нейронами цнс.
- •Змістовий модуль 4: Роль цнс у регулюванні рухових функцій
- •1. Рухові рефлекси спинного мозку, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення.
- •2. Провідникова функція спинного мозку. Залежність спінальних рефлексів від діяльності центрів головного мозку. Спінальний шок.
- •3. Рухові рефлекси заднього мозку, децеребраційна ригідність.
- •4. Рухові рефлекси середнього мозку, їх фізіологічне значення.
- •5. Мозочок, його функції, симптоми ураження.
- •6. Таламус, його функції.
- •7. Лімбічна система. Гіпоталамус, його функції.
- •8. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження.
- •9. Сенсорні, асоціативні і моторні зони кори головного мозку, їх функції.
- •Змістовий модуль 5: Роль автономної системи в регулюванні вісцеральних функцій
- •2. Синапси вегетативної нервової системи, їх медіатори, блокатори та циторецептори.
- •3. Вплив симпатичної нервової системи на вісцеральні функції
- •4. Вплив парасимпатичної нервової системи на вісцеральні функції
- •5. Роль метасимпатичної нервової системи в регулюванні вісцеральних функцій
- •6. Єдність симпатичної та парасимпатичної систем в регулюванні функцій.
- •Змістовий модуль 6. Гуморальне регулювання вісцеральних функцій та роль ендокринних залоз у регулюванні
- •1. Гуморальне регулювання, його відмінності від нервового. Характеристика факторів гуморального регулювання.
- •2. Властивості гормонів та їх основні впливи. Механізм дії гормонів на клітини організму.
- •3. Контур гуморальної регуляції. Регуляція секреції гормонів ендокринними залозами.
- •4. Роль гіпоталамо-гіпофізарної системи в регуляції функції ендокринних залоз.
- •6. Роль кальцитоніну, паратгормону та кальцітріолу в регуляції сталості іонів кальцію та фосфатів у крові.
- •7. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції функцій організму.
- •8. Роль гормонів щитовидної залози в регуляції функцій організму (тз -т4).
- •11. Загальне уявлення про неспецифічну та специфічну адаптацію організму до стресової ситуації. Роль гормонів у неспецифічній адаптації.
- •12. Роль симпато-адреналової системи (сас) в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
- •13. Роль гіпофізарно-наднирникової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
- •14. Основні впливи глюкокортикоїдів і мінералкортикоїдів на організм
2. Поняття про рефлекс. Будова рефлекторної дуги та її ланок.
Нервова регуляція функцій організму – здійснюється за участю нервової системи (частіше, та не завжди – ЦНС).
Особливостями нервової регуляції є те, що вона відбувається:
а) точно;
б) швидко; швидко вмикається, швидко вимикається, якщо потреба в ній зникає.
Елементарним, найпростішим актом нервової регуляції є рефлекс – відповідь на подразнення, що починається з подразнення рецепторів і здійснюється за участю нервової системи.
Рефлекторна дуга – шлях, по якому передається інформація при здійсненні рефлексу. Тобто, рефлекторна дуга – морфологічний субстрат рефлексу. Схема найпростішої, елементарної рефлекторної дуги (на прикладі шкірно-м'язового рефлексу) має такий вигляд:
Рефлекторна дуга має такі відділи:
1. Рецептори певної рефлексової зони. Вони забезпечують:
- сприймання інформації про дію подразника;
- первинний аналіз цієї інформації (якість, сила, час дії, ступінь новизни подразника);
- кодування інформації – перетворення енергії подразника в енергію нервового сигналу (серія ПД), причому ця серія ПД відображає параметри подразника.
2. Аферентний провідник – провідник першого порядку – чутливі (аферентні) нервові волокна, відростки псевдоуніполярних клітин, що локалізовані в чутливих гангліях. Забезпечують передачу інформації про дію подразника в нервовий центр: а) точно, б) швидко, в) без змін.
3. Нервовий центр – структури у межах ЦНС, що беруть участь у здійсненні рефлексу. Забезпечують аналіз інформації, що надійшла з рецепторів, і синтез адекватного еферентного сигналу – аналітико-синтетична функція. На основі цієї функції ЦНС як сукупність нервових центрів виконує координаційну функцію – узгоджує між собою діяльність різних структур, органів, тканин організму.
4. Еферентний провідник – провідник другого порядку – передає від нервового центру керуючий (еферентний) сигнал до органа-ефектора: а) швидко, б) точно, в) без змін.
5. Орган-ефектор – змінює свою діяльність під впливом керуючого сигналу так, що досягається пристосувальний (корисний) результат.
Рефлекси замикаються на різних рівнях ЦНС, аж до кори головного мозку. Відповідно до цього існує поняття про інтегральний та локальний центри.
Локальний нервовий центр – сукупність структур ЦНС, без яких здійснення даного рефлексу стає неможливим (якщо зруйнувати будь-яку з них, рефлекторна реакція зникає).
Інтегральний нервовий центр сукупність усіх нейронів ЦНС, що беруть участь у здійсненні даного рефлексу. Таким чином, локальний центр входить до складу інтегрального.
Нейрони локального центру суворо специфічні для кожного рефлексу.
Нейрони інтегрального центру можуть бути спільними для різних рефлексів. Тому ці нейрони сприяють координації (інтеграції) окремих рефлексів у цілісні реакції організму у відповідь на подразнення (узгоджують окремі рефлекси між собою).
3. Рецептори, їх класифікація та збудження, механізм збудження
Рецептори – спеціалізовані структури, що забезпечують:
а) сприйняття інформації про дію подразника;
б) первинний аналіз цієї інформації (сила, якість, час дії, новизна подразника).
в) кодування інформації.
Існують різні класифікації рецепторів, в основі яких лежать різні властивості рецепторів: