Організація робочого місця менеджера
Організація робочого місця - це найбільш раціональне просторове розміщення матеріальних елементів виробництва, конструювання та управління - обладнання, технологічного та організаційного оснащення, засобів обчислювальної техніки та телекомунікацій, сигнального зв'язку, предметів праці та самого користувача робочого місця. При організації необхідно правильно визначити площу робочого місця, його просторове розташування. Разом з тим, площа робочого місця має бути достатньою для розміщення обладнання та інших предметів праці щоб створювати для робітника необхідні умови для продуктивної та безпечної для здоров'я праці.
Таким чином, менеджер має власний кабінет (прямокутної форми зі співвідношенням сторін 1:1,5, із природним освітленням, висота кімнати 2,5 м, а ширина – 3,5 м). Тобто дане робоче місце відповідає санітарним нормам.
Щоб детальніше ознайомитися з робочим місцем менеджера розглянемо схему рис.1.1.
Рис.1.1 Схема робочого місця менеджера підприємства
персональний комп’ютер; 2) переговірний устрій; 3) стіл приставка; 4) телефон;5) факс; 6) секція з довідковою літературою; 7)оргблокнот; 8) табель – календар;9) папки для документів; 10) робочий стіл;11) блок авторучок;12) лоток з папером;13) телефон внутрішнього зв’язку;14)лоток для кореспонденції; 15) довідкова картотека;16). підйомно - поворотне крісло.
Незначний ризик у виробничому середовищі менеджера виникає через використання в роботі комп’ютерної та оргтехніки, зокрема персональних комп’ютерів, принтерів, копіювальних апаратів, стаціонарних і мобільних телефонів, факсів.
Якщо заходи безпеки під час роботи на ПЕОМ регламентуються нормативними документами, то іншому офісному обладнанню не приділяється належна увага, зокрема:
- лазерний принтер дуже впливає на якість повітря в приміщенні;
- матричний принтер є фактором підвищеного рівня шуму;
- копіювально-розмножувальні апарати допускається встановлювати у приміщеннях з пристроями місцевої витяжної вентиляції;
- користування телефонними і факсимільними апаратами потребує уваги через високу напругу, яка в телефонній лінії при вхідному дзвінку досягає 120 В змінного струму;
- використання мобільних телефонів є небезпечним через те, що вони є джерелом високочастотного електромагнітного випромінювання.
Персональний комп’ютер
До шкідливих випромінювань комп’ютера належать низькочастотні електромагнітні поля та іонізуюче (рентгенівське) випромінювання моніторів на електронно-променевих трубках.
Робота на ПЕОМ належить до зорово-напружених. Це значить, що страждають передусім очі. Одна з причин швидкої зорової втомлюваності – низький рівень освітлювання робочого місця. Ще однією небезпекою є статичність пози.
Для того, щоб зберегти здоров’я тих, хто працює на ПЕОМ, для окремих груп користувачів при 8-годинному режимі робочого дня встановлюються перерви 15 хв. Через кожну годину.
Обліковуючи робочий час працівників, які використовують ПЕОМ, слід ураховувати, що вказані перерви для внутрішньо змінного відпочинку є складовою робочого часу (час обідньої перерви не входить до нього). Цей час при відрядній формі оплати праці закладається в норми виробітку (норми праці), які знижують з урахуванням того, що протягом робочого дня працівник не працює безперервно, а має право на виділений йому час для внутрішньо змінного відпочинку та особистих потреб.
Усім офісним працівникам – користувачам ПЕОМ – може надаватися щорічна додаткова (до чотирьох календарних днів) відпустка за особливий характер праці. Її конкретна тривалість указується в колективному договорі чи в трудовому договорі (контракті) з працівником залежно від часу його зайнятості в умовах особливого характеру праці.
Перевіряючи виконання вимог охорони праці стосовно роботи на ЕОМ, ПЕОМ, передусім вивчають такі питання:
- проходження працівниками медогляду та наявність відповідних документів;
- проведення вступного і первинного інструктажу, наявність відповід¬них програм;
- інструктаж з електробезпеки;
- наявність і ознайомлення працівників з інструкціями з охорони праці;
- відповідність ЕОМ вимогам безпеки (підтвердження відповідності (сертифікація) їх як засобів обчислювальної техніки);
- проведення атестації робочих місць;
- ознайомлення працівника з умовами праці, письмово засвідчене під час укладання трудового договору.
Необхідно також звернути особливу увагу на вимоги до організації робочого місця. Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками: ступні ніг – на підлозі або на підставці для ніг; стегна – в горизонтальній площині; передпліччя – вертикально; лікті – під кутом 70–90° до вертикальної площини; зап’ястя зігнуті під кутом не більше 20° відносно горизонтальної площини, нахил голови – 15–20° відносно вертикальної площини.
Якщо користування ПК є однією з вагомих функцій основного виду діяльності, то персональний комп’ютер і його периферійні пристрої (принтер, сканер тощо) розміщуються на основному робочому столі, як правило, з лівого боку. Якщо використання персонального комп’ютера є періодичним, то він, як правило, розміщується на приставному столі, переважно з лівого боку від основного робочого столу.
Кут між поздовжніми осями основного та приставного столів має бути 90–140°. Висота робочої поверхні столу для персонального комп’ютера повинна знаходитися в межах 680–800 мм, а ширина – забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності моторного поля.
Рекомендовані розміри столу: висота – 725 мм, ширина – 600 – 1400 мм, глибина – 800 – 1000 мм. Робочий стіл для персонального комп’ютера повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною не менше 500 мм, глибиною на рівні колін не менше 450 мм, на рівні витягнутої ноги – не менше 650 мм.
Робочий стіл для персонального комп’ютера, як правило, має бути обладнаний підставкою для ніг шириною не менше 300 мм та глибиною не менше 400 мм, з можливістю регулювання по висоті в межах 150 мм та кута нахилу опорної поверхні – в межах 20°. Підставка повинна мати рифлену поверхню та бортик на передньому краї заввишки 10 мм. Застосування підставки для ніг тими, у кого ноги не дістають до підлоги, є обов’язковим.
Робоче крісло користувача ПК повинно мати такі основні елементи: сидіння, спинку, стаціонарні або знімні підлокітники.
Робоче крісло користувача ПК повинно бути підйомно-поворотним, таким, що регулюється за висотою, кутом нахилу сидіння та спинки, за відстанню спинки до переднього краю сидіння, висотою підлокітників. Регулювання кожного параметра має бути незалежним, плавним або ступінчатим, мати надійну фіксацію.
Поверхня крісла має бути плоскою, передній край – заокругленим. Висота спинки має становити 300 ± 20 мм, ширина – не менше 380 мм, радіус кривизни в горизонтальній площині – 400 мм. Кут нахилу спинки повинен регулюватися в межах 0–30° відносно вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння повинна регулюватись у межах 260– 400 мм.
Для зниження статичного напруження м’язів рук необхідно застосовувати стаціонарні або знімні підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною – 50–70 мм, що регулюються по висоті над сидінням у межах 230 ± 30 мм та по відстані між підлокітниками в межах 350–500 мм.
Поверхня сидіння, спинки та підлокітників має бути напівм’якою, з неслизьким, не наелектризованим, повітронепроникним покриттям та забезпечувати можливість чищення від бруду.
Монітор та клавіатура мають розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм, з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків та символів.
Розташування монітору має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом ± 30° від лінії зору працівника. Клавіатуру слід розміщувати на поверхні столу або на спеціальній, регульовуваній за висотою, робочій поверхні окремо від столу на відстані 100–300 мм від краю, ближчого до працівника. Кут нахилу клавіатури має бути в межах 5–15°.