I загальні відомості про психіку людини

1. Вища нервова діяльність

Вища нервова діяльність (ВНД) — діяльність вищих відділів головного мозку, що забезпечує спільно з діяльністю інших відділів головного мозку нормальне існування організму та його постійне пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища.

Основою ВНД є умовні рефлекси та складні безумовні рефлекси інстинкти.

Рефлекси. Безумовні рефлекси — рефлекси, що успадковуються нащадками від батьків і зберігаються протягом усього життя. Вони виникають в еволюції у відповідь на тривалу дію життєво важливих подразників і лежать в основі всіх реакцій поведінки тварин і людини.

Павлов розділяв безумовні рефлекси за їх складністю на прості (рефлекси спинного мозку), складні (рефлекторні дуги проходять крізь підкіркові зони мозку) і надскладні (інстинкти). Інстинкт — сукупність складних форм поведінки, властивих тварині даного виду і які виникають у відповідь на подразнення зовнішнього або внутрішнього середовища. Умовні рефлекси.

Умовні рефлекси — рефлекси, що набуваються протягом життя і утворюються в результаті поєднання байдужого (умовного, індиферентного) і безумовного (життєво необхідного) подразників. Байдужим називається подразник, що є нейтральним для особини, тобто що не викликає якогось безумовного рефлексу або оборонної поведінки. Безумовний подразник — це подразник, здатний викликати безумовний рефлекс (наприклад, вигляд або запах їжі стимулює секрецію слини у голодного собаки).

Пам’ять, механізми пам’яті. Вироблення умовних рефлексів, навчання тварин і людини можливі завдяки здатності нервової системи до запам’ятовування інформації. Пам’ять — властивість нервової системи зберігати інформацію, що зумовлює здатність живих організмів до здобування та використання досвіду.

1.1.Основні функції психіки

Основними функціями психіки є відбиття й регулювання.

Ці функції взаємозалежні й взаємообумовлені: відбиття регулюється, а регулювання засноване на інформації, отриманої в процесі відбиття. "Єдність

психіки як системи виражається в загальній її функції: будучи суб'єктивним відбиттям об'єктивної дійсності, вона виконує функцію регуляції поводження"

Тісний взаємозв'язок зазначених функцій забезпечує цілісність психіки в нормі, єдність всіх психічних проявів, інтеграцію всього внутрішнього психічного життя. Цієї ж функції забезпечують і безперервна взаємодія, взаємозв'язок, інтеграцію людини з навколишнім середовищем. Людина –

активна система, і в навколишньому його світі також багато активних об'єктів. Тому варто розрізняти активне й реактивне відбиття, активне й реактивне регулювання.

Тоді функціональна структура психіки людини в загальнонаукових категоріях виглядає так:

Форма подання функціональної структури психіки в радіально-круговій системі координат має явні переваги. Вона має велику цілісність, краще погоджена з можливостями системи, що відбиває, людини, тут значно наочніше проявляються співвідношення між компонентами психіки.

До психічних функцій ставляться:

Сприйняття - це здатність аналізувати сприймані органами почуттів зміни навколишнього середовища.

Пам'ять - це здатність зберігати інформацію, отриману в результаті сприйняття.

Мислення - це здатність систематизувати (зрозуміти причинно-наслідкові механізми) інформацію, що зберігається в пам'яті.

Афект - це емоційна (суб'єктивна для даного індивідуума) оцінка систематизованої в результаті мислення інформації.

Поняттям, що поєднує пам'ять і мислення, є інтелект.

Порушення психічних функцій вивчає психіатрія.