Розгляд альтернатив у національних системах екологічної оцінки

Вимога розгляду альтернатив у тій чи іншій формі міститься в більшості національних систем екологічної оцінки впливів на навколишнє середовище. У різних системах такий розгляд є обов'язковим для визначених етапів чи визначених типів альтернатив. Розповсюдженим “мінімумом” вимог у цій області є необхідність опису розглянутих альтернатив у підсумковому документі екологічної оцінки .

Законодавство федерального рівня США містить досить детальні вимоги до розгляду альтернатив у ході екологічної оцінки проектів, що відносяться до декількох етапів екологічної оцінки. Нагадаємо, що предметом екологічної оцінки в США є, насамперед, великі проекти, здійснювані федеральними агентствами.

Початковим етапом екологічної оцінки до якого відноситься вимога про розгляд альтернатив, є етап визначення необхідності повномасштабної екологічної оцінки. Документ, що готується за результатами цього етапу повинний містити коротку характеристику альтернатив і їхнього передбачуваного екологічного впливу. Хоча ця вимога супроводжується деякими застереженнями, на практиці цей документ часто містить короткий аналіз альтернатив.

На етапі прогнозу впливів, при підготовці підсумкового документа екологічної оцінки , необхідно “ретельно досліджувати й об'єктивно оцінити всі розумні альтернативи”. Всі альтернативи повинні бути розглянуті в обсязі, достатньому, щоб забезпечити можливість їхнього порівняння. У тих випадках, коли існує дуже велика чи нескінченна кількість альтернатив, необхідно розглянути “розумну кількість варіантів, що відбивають повний спектр альтернатив”. Виключення з розгляду яких-небудь альтернатив повинне супроводжуватися коротким обґрунтуванням такого рішення. Спеціально відзначається, що предметом розгляду повинні бути будь-які альтернативи, “здійсненні з технічної й економічної точки зору, а також здорового глузду”, а не тільки які ті, “є бажаними з погляду ініціатора діяльності” [ 9 ].

Альтернатива відмови від діяльності повинна бути розглянута навіть у тому випадку, якщо в реальності така відмова неможлива (наприклад, уже прийняте законодавче рішення про здійснення планованої діяльності). У такому випадку, ця альтернатива, як уже відзначалося, повинна служити “точкою відліку”, з яким можуть порівнюватися різні варіанти досягнення мети. Нарешті, нормативні акти вимагають обов'язкового розгляду альтернатив, описаних у підсумковому документі екологічної оцінки, при ухваленні остаточного рішення про здійснення планованої діяльності. У документі, що відбиває прийняте рішення, повинні бути перераховані розглянуті альтернативи, а також фактори, що враховувалися при виборі кращого варіанта. Обов'язково повинна бути зазначена “екологічно краща” альтернатива, навіть якщо прийняте рішення про здійснення іншого варіанта.

У Нідерландах комісія з екологічної оцінки формує для кожного проекту офіційні рекомендації з виконання екологічної оцінки. У цьому документі, зокрема, вказується, які альтернативи доцільно розглянути. Хоча ці рекомендації не носять обов'язкового характеру, як правило, вони виконуються в процесі екологічної оцінки. Законодавство спеціально вимагає розглянути “альтернативу, у якій використані найкращі доступні можливості для охорони навколишнього середовища”. У Нідерландах також опублікований офіційний посібник з розгляду альтернатив [ 9 ].

Канадське законодавство розрізняє “альтернативи” планованої діяльності і “альтернативні засоби” здійснення намічуваної діяльності. Під альтернативами розуміються “функціонально різні способи” досягнення мети. “Альтернативні засоби” — способи досягнення мети “методами подібного технічного характеру, чи функціонально подібними”. Наприклад, для проекту теплової електростанції в якості “альтернативних засобів” можуть розглядатися різні варіанти розміщення ТЕС, спорудження декількох невеликих станцій замість одної великої, розширення існуючої ТЕС. У якості “альтернатив” може розглядатися спорудження електростанцій іншого типу, заходу щодо енергозбереження, імпорт енергії з інших регіонів. Канадське законодавство вимагає обов'язкового розгляду “альтернативних засобів”. “Альтернативи” можуть бути розглянуті за рішенням ініціатора чи Міністерства охорони навколишнього середовища за узгодженням з ініціатором.

Законодавство Нової Зеландії вимагає включати в підсумковий документ екологічної оцінки “опис будь-яких можливих альтернативних площадок і методів для здійснення діяльності” у тому випадку, якщо існує імовірність, що намічувана діяльність зробить “будь-який значний негативний вплив на навколишнє середовище” [ 9 ].

Запитання і завдання для самоперевірки

В чому полягає розгляд альтернатив при екологічній оцінці?

Назвіть можливі типи альтернатив.

Які можуть бути альтернативи планованої діяльності?

Проаналізуйте розгляд альтернатив в національних системах екологічної

оцінки.