- •1. Вихідні засади Конвенції. Її структура та зміст.
- •2. Протоколи до Конвенції.
- •3.Загальна характеристика змін до Конвенції, внесених згідно з протоколами 11 і 14.
- •5.Права, які закріплені у протоколах до Конвенції: загальна характеристика
- •6. Порядок формування і склад Європейського суду з прав людини (далі – Суд) згідно з Конвенцією та Регламентом Суду.
- •7.Організаційна (внутрішня) структура Суду (Секретаріат, Бюро тощо).
- •8. Форми діяльності Суду (пленарні засідання, одноособовий склад, комітет, палата, Велика палата).
- •9. Юрисдикція Суду: ratione personae, ratione materiae, ratione temporis, ratione loci.
- •13.Порядок розгляду справ Судом згідно з Конвенцією та Регламентом Суду.
- •19.Зміст заборони катування, нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження чи покарання у практиці Суду. Принцип «мінімального рівня жорстокості».
- •20.Зміст понять «катування», «нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження», «нелюдське або таке, що принижує гідність, покарання» у практиці Суду.
- •21.Обовязки держави,що випливають зі ст.3 Конвенції.
- •22.Поняття рабства та примусової праці у практиці суду
- •23.Зміст та сфера дії права на свободу та особисту недоторканність у практиці Суду (ст. 5 Конвенції). Вимоги до позбавлення свободи у практиці Суду.
- •24.Гарантії права людини на свободу та особисту недоторканність.
- •25.Підстави правомірного позбавлення свободи, передбачені ч. 1 ст. 5 Конвенції, у практиці Суду.
- •26.Право на суд у розумінні ст.6 Конвенції та його елементи. Обмеження права на суд.
- •27.Поняття «суд», «цивільні права та обов’язки» і «кримінальне обвинувачення» у практиці Суду.
- •28.Право на справедливий судовий розгляду у інтерпретації Суду.
- •29.Право на розгляд справи упродовж розумного строку у та право навиконання остаточного судового рішення інтерпретації Суду
- •30.Презумпція невинуватості: тлумачення Судом ч.2 ст.6 Конвенції.
- •31.Права обвинуваченого у практиці Суду як гарантії права на суд.
- •32.Зміст права на повагу до приватного і сімейного життя, на повагу до житла та таємниці кореспонденції.
- •33.Поняття «приватне життя», «сімейне життя», «житло», «кореспонденція» в інтерпретації Суду.
- •34.Допустиме втручання у право на повагу до приватного і сімейного життя. Межі прав, передбачених ст.8 Конвенції.
- •35.Обов’язки держави, що випливають зі ст.8 Конвенції.
35.Обов’язки держави, що випливають зі ст.8 Конвенції.
Суд у своїй практиці виводить обов’язки держави щодо забезпечення прав, передбачених ст. 8 Конвенції, при розгляді конкретних справ. При цьому Суд виходить із загального правила про те, що крім негативних обов’язків щодо людини у цій сфері, існують ще й обов’язки позитивні – щодо ефективної поваги приватного та сімейного життя.
Відповідно до позиції Суду, неможливо чітко розмежувати позитивні і негативні обов’язки держави у контексті ст.8 Конвенції. Згідно з практикою Суду ст.8 Конвенції не лише зобов’язує державу утримуватися від такого втручання (негативний обов’язок), але й позитивні обов’язки створити умови для поваги до приватного й сімейного життя. Так, стосовно забезпечення права людини на повагу до приватного життя такими обов’язками є вжиття заходів щодо поваги до приватного життя у міжособових відносинах індивідів. Наприклад, держава зобов’язана вжити законодавчі заходи для того, аби захистити фізичну цілісність людини щодо сексуального насильства, а особливо – створити достатній захист неповнолітніх щодо такого насильства. Суд вказує у своїй практиці на те, що зміст поняття «повага» є нечітким, особливо щодо позитивних обов’язків держави, невід’ємних від нього. Тому Суд, визначаючи, чи існує у конкретному випадку позитивний обов’язок держави, бере до уваги справедливий баланс, який слід встановити між інтересами суспільства в цілому та конкретної особи.
У сфері приватного життя позитині обов’язки держави можуть включати в себе вжиття заходів у цілях поваги приватного життя, навіть стосовно відносин індивідів між собою. У рішенні у справі «Novoseletskiyv. Ukraine» від 22.02.2005 р. Суд застосував загальні принципи оцінки втручання у приватне життя до конкретної ситуації, що мала місце в Україні, визнавши що судові органи України не спромоглися забезпечити виконання позитивного обов’язку за ст.8 Конвенції, а саме відновити порушене право на повагу до приватного та сімейного життя через відновлення права на житло.
У сфері сімейного життя ст.8 накладає обов’язок на державу розвивати та посилювати зв’язки, що становлять основу сімейного життя, що випливає з самого поняття «поваги». У сфері опіки право на повагу сімейного життя передбачає обов’язок державних органів ужити заходів для возз’єднання батьків та дитини. У разі, коли контакти з батьками суперечать інтересам дитини, національні органи влади повинні слідкувати за справедливим балансом між інтересами дитини та батьків.
У справах щодо забруднення навколишнього середовища також існують певні позитивні обов’язки держави. Так, у рішенні у справі «DubetskaandOthersv.Ukraine» від 10.02.2011 р. Суд встановив, що до позитивних обов’язків держави, які виникають у зв’язку з забрудненням навколишнього середовища викидами з фабрики та внаслідок роботи шахти, належать обов’язок переселити людей, які проживають у зоні забруднення, або іншим чином вирішити їхні проблеми.