- •1. Вихідні засади Конвенції. Її структура та зміст.
- •2. Протоколи до Конвенції.
- •3.Загальна характеристика змін до Конвенції, внесених згідно з протоколами 11 і 14.
- •5.Права, які закріплені у протоколах до Конвенції: загальна характеристика
- •6. Порядок формування і склад Європейського суду з прав людини (далі – Суд) згідно з Конвенцією та Регламентом Суду.
- •7.Організаційна (внутрішня) структура Суду (Секретаріат, Бюро тощо).
- •8. Форми діяльності Суду (пленарні засідання, одноособовий склад, комітет, палата, Велика палата).
- •9. Юрисдикція Суду: ratione personae, ratione materiae, ratione temporis, ratione loci.
- •13.Порядок розгляду справ Судом згідно з Конвенцією та Регламентом Суду.
- •19.Зміст заборони катування, нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження чи покарання у практиці Суду. Принцип «мінімального рівня жорстокості».
- •20.Зміст понять «катування», «нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження», «нелюдське або таке, що принижує гідність, покарання» у практиці Суду.
- •21.Обовязки держави,що випливають зі ст.3 Конвенції.
- •22.Поняття рабства та примусової праці у практиці суду
- •23.Зміст та сфера дії права на свободу та особисту недоторканність у практиці Суду (ст. 5 Конвенції). Вимоги до позбавлення свободи у практиці Суду.
- •24.Гарантії права людини на свободу та особисту недоторканність.
- •25.Підстави правомірного позбавлення свободи, передбачені ч. 1 ст. 5 Конвенції, у практиці Суду.
- •26.Право на суд у розумінні ст.6 Конвенції та його елементи. Обмеження права на суд.
- •27.Поняття «суд», «цивільні права та обов’язки» і «кримінальне обвинувачення» у практиці Суду.
- •28.Право на справедливий судовий розгляду у інтерпретації Суду.
- •29.Право на розгляд справи упродовж розумного строку у та право навиконання остаточного судового рішення інтерпретації Суду
- •30.Презумпція невинуватості: тлумачення Судом ч.2 ст.6 Конвенції.
- •31.Права обвинуваченого у практиці Суду як гарантії права на суд.
- •32.Зміст права на повагу до приватного і сімейного життя, на повагу до житла та таємниці кореспонденції.
- •33.Поняття «приватне життя», «сімейне життя», «житло», «кореспонденція» в інтерпретації Суду.
- •34.Допустиме втручання у право на повагу до приватного і сімейного життя. Межі прав, передбачених ст.8 Конвенції.
- •35.Обов’язки держави, що випливають зі ст.8 Конвенції.
34.Допустиме втручання у право на повагу до приватного і сімейного життя. Межі прав, передбачених ст.8 Конвенції.
Практика Суду встановлює певні вимоги до закону, що пердбачає втручання у право на повагу до приватного та сімейного життя. Такий закон повинен бути загальнодоступним, він повинен уточнювати порядок здійснення санкцій та порядок контролю за здійсненням певних дій.
Прослухування телефонних розмов є одним із найбільш серйозних втручань у приватне життя індивіда. Хоча у ст.8 Конвенції прямо не згадується про прослуховування телефонних розмов, проте воно у практиці Суду включене до поняття приватного життя та кореспонденції. Безперечно, прослуховування телефонних розмов є серйозним втручанням в особисте життя індивіда. Проте воно може мати законну мету і бути необхідним для попередження та переслідування кримінальних правопорушень. У такому разі практика Суду вимагає, аби ясні і точні норми визначали способи, які повинні супроводжувати прослуховування телефонних розмов з тим, аби уникнути, наскільки це можливо, будь-якого ризику зловживання чи свавілля.
У разі наявності втручання у таємницю кореспонденції, відповідність такого втручання Конвенції повинна оцінюватися з точки зору нормальних і розумних вимог щодо тримання особи під вартою. У рішеннях у справі «DavydovandOthersv.Ukraine» від 01.07.2010 р., «SergeyVolosyukv.Ukraine»від 12.03.2009 р. Суд визнав наявність порушення ст.8 Конвенції у частині таємниці кореспонденції з огляду на те, що перехоплення кореспонденції заявника не мало будь-яких правових підстав, а відтак не відбувалося «згідно з законом», як цього вимагає ч.2 ст.8 Конвенції.
Суд визнає наявність втручання у право на повагу до приватного життя у разі прослуховування як ділових, так і особистих розмов, а також у разі, коли обшук житла здійснювався тільки у зв’язку з діловою активністю особи.
Втручання у сімейне життя у практиці Суду має місце, коли держава застосовує до батьків та дитини внутрішні заходи, які заважають їм «бути разом», оскільки можливість «бути разом» є основним елементом сімейного життя. Це стосується також і тих випадків, коли дідусь чи бабуся дитини не повертають дитину батькам.
Для визначення того, чи було втручання у сімейне життя заявника «необхідним у демократичному суспільстві», Суд бере до уваги доводи, наведені у якості обгрунтування вказаного втручання, на предмет їх відношення до справи та достатності меті ч.2 ст.8 Конвенції у контексті певної справи цілому. У кожній справі визначальним повинно залишатися те, що відповідає інтересам дитини. Так, у рішенні «SavinandSavinav. Ukraine» від 18.12.2008 р. Суд визнав таким, що не є необхідним у демократичному суспільстві, поміщення дітей заявників до дитячого будинку, незважаючи на те, що діти недоїдали та не отримували належного догляду. Суд мотивував це тим, що відповідні висновки були зроблені, на його думку, дещо поверхнево, без дослідження усіх можливих доказів та без урахування всіх обставин справи.
Крім того, втручання у сіймейне життя може проявлятися і в тому, що особі, котра тримається під вартою, дозволяють обмежену кількість візитів родичів.