- •1. Вихідні засади Конвенції. Її структура та зміст.
- •2. Протоколи до Конвенції.
- •3.Загальна характеристика змін до Конвенції, внесених згідно з протоколами 11 і 14.
- •5.Права, які закріплені у протоколах до Конвенції: загальна характеристика
- •6. Порядок формування і склад Європейського суду з прав людини (далі – Суд) згідно з Конвенцією та Регламентом Суду.
- •7.Організаційна (внутрішня) структура Суду (Секретаріат, Бюро тощо).
- •8. Форми діяльності Суду (пленарні засідання, одноособовий склад, комітет, палата, Велика палата).
- •9. Юрисдикція Суду: ratione personae, ratione materiae, ratione temporis, ratione loci.
- •13.Порядок розгляду справ Судом згідно з Конвенцією та Регламентом Суду.
- •19.Зміст заборони катування, нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження чи покарання у практиці Суду. Принцип «мінімального рівня жорстокості».
- •20.Зміст понять «катування», «нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження», «нелюдське або таке, що принижує гідність, покарання» у практиці Суду.
- •21.Обовязки держави,що випливають зі ст.3 Конвенції.
- •22.Поняття рабства та примусової праці у практиці суду
- •23.Зміст та сфера дії права на свободу та особисту недоторканність у практиці Суду (ст. 5 Конвенції). Вимоги до позбавлення свободи у практиці Суду.
- •24.Гарантії права людини на свободу та особисту недоторканність.
- •25.Підстави правомірного позбавлення свободи, передбачені ч. 1 ст. 5 Конвенції, у практиці Суду.
- •26.Право на суд у розумінні ст.6 Конвенції та його елементи. Обмеження права на суд.
- •27.Поняття «суд», «цивільні права та обов’язки» і «кримінальне обвинувачення» у практиці Суду.
- •28.Право на справедливий судовий розгляду у інтерпретації Суду.
- •29.Право на розгляд справи упродовж розумного строку у та право навиконання остаточного судового рішення інтерпретації Суду
- •30.Презумпція невинуватості: тлумачення Судом ч.2 ст.6 Конвенції.
- •31.Права обвинуваченого у практиці Суду як гарантії права на суд.
- •32.Зміст права на повагу до приватного і сімейного життя, на повагу до житла та таємниці кореспонденції.
- •33.Поняття «приватне життя», «сімейне життя», «житло», «кореспонденція» в інтерпретації Суду.
- •34.Допустиме втручання у право на повагу до приватного і сімейного життя. Межі прав, передбачених ст.8 Конвенції.
- •35.Обов’язки держави, що випливають зі ст.8 Конвенції.
33.Поняття «приватне життя», «сімейне життя», «житло», «кореспонденція» в інтерпретації Суду.
Зміст поняття «приватне життя» охоплює як фізичну, так і моральну сторони життя індивіда, тобто ту сферу, в якій людина може вільно здійснювати розвиток та удосконалення власної особистості, для розвитку міжлюдських стосунків. Так, повага до приватного життя охоплює, до певної міри, право індивіда вступати і розвивати відносини з іншими людьми та зовнішнім світом, право на самоідентифікацію, включаючи сферу сексуального життя. Таким чином, Суд розширив поняття приватного життя порівняно з його змістом у англо-американській концепції приватності, яка особливо наголошує на таємниці інформації про особу та seclusion.
Поняттям «приватне життя» у розумінні Суду охоплюються також ім’я, стать, сексуальна орієнтація і навіть стиль одягу особи.
Основою юридичного тлумачення Судом поняття сімейного життя щодо батьків і їхніх дітей є встановлення того значення, яке необхідно надавати існуючим відносинам між дітьми і батьками. Поняття сім’ї, від якого відштовхується ст.8 Конвенції, передбачає, що дитина, народжена від такого союзу, входить у ці відносити повноправним членом, оскільки з моменту її народження і лише завдяки самому факту її народженняміж нею і батьками існує зв’язок, що закладає основу сімейного життя, навіть якщо батьки у цей момент не живуть разом або якщо їхні сімейні відносини на момент народження дитини завершилися (рішення Суду у справі «Berrehabv. theNetherlands» від 21.06.1988 р.). Таким чином, факт спільного проживання батьків з дитиною не є обов’язковим для визнання наявності сімейного життя. Стаття 8 Конвенції не проводить розмежувань між сім’ями з «незаконними» та «законними» дітьми.
Поняття«житло»у розумінні ст.8 Конвенції – це насамперед місце постійного проживання особи. Воно охоплює не лише місце, де особа мешкає на постійній основі, не залежно від форми та підстави такого проживання, але й місце роботи, службові чи комерційні приміщення. Останнє Суд аргументував тим, що не завжди можна розмежувати житло та офіс, оскільки вести діяльність, яка відноситься до професійної чи ділової, можна вдома, і навпаки, у офісі чи у службових або комерційних приміщеннях можна здійснювати не лише професійну діяльність (рішення Суду у справі «Niemietzv. Germany» від …). Проте поняттям житла охоплюються не усі види суто житлових приміщень. Так літні будиночки чи гуртожитки не завди охоплюються цим поняттям. При цьому поняттям житла охоплюється і те житлове приміщення, у якому особа збирається проживати.
Поняття кореспонденції за ст.8 Конвенції стосується не лише поштової кореспонденції, але й телефонних розмов та телексних повідомлень. З огляду на логіку Суду, можна припустити, що повідомлення електронної пошти також охоплюються ст.8 Конвенції. Таємниця кореспонденції відправника листа завершується у момент його отримання адресатом. Це ж має стосуватися і телефонних розмов.