- •1. Вихідні засади Конвенції. Її структура та зміст.
- •2. Протоколи до Конвенції.
- •3.Загальна характеристика змін до Конвенції, внесених згідно з протоколами 11 і 14.
- •5.Права, які закріплені у протоколах до Конвенції: загальна характеристика
- •6. Порядок формування і склад Європейського суду з прав людини (далі – Суд) згідно з Конвенцією та Регламентом Суду.
- •7.Організаційна (внутрішня) структура Суду (Секретаріат, Бюро тощо).
- •8. Форми діяльності Суду (пленарні засідання, одноособовий склад, комітет, палата, Велика палата).
- •9. Юрисдикція Суду: ratione personae, ratione materiae, ratione temporis, ratione loci.
- •13.Порядок розгляду справ Судом згідно з Конвенцією та Регламентом Суду.
- •19.Зміст заборони катування, нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження чи покарання у практиці Суду. Принцип «мінімального рівня жорстокості».
- •20.Зміст понять «катування», «нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження», «нелюдське або таке, що принижує гідність, покарання» у практиці Суду.
- •21.Обовязки держави,що випливають зі ст.3 Конвенції.
- •22.Поняття рабства та примусової праці у практиці суду
- •23.Зміст та сфера дії права на свободу та особисту недоторканність у практиці Суду (ст. 5 Конвенції). Вимоги до позбавлення свободи у практиці Суду.
- •24.Гарантії права людини на свободу та особисту недоторканність.
- •25.Підстави правомірного позбавлення свободи, передбачені ч. 1 ст. 5 Конвенції, у практиці Суду.
- •26.Право на суд у розумінні ст.6 Конвенції та його елементи. Обмеження права на суд.
- •27.Поняття «суд», «цивільні права та обов’язки» і «кримінальне обвинувачення» у практиці Суду.
- •28.Право на справедливий судовий розгляду у інтерпретації Суду.
- •29.Право на розгляд справи упродовж розумного строку у та право навиконання остаточного судового рішення інтерпретації Суду
- •30.Презумпція невинуватості: тлумачення Судом ч.2 ст.6 Конвенції.
- •31.Права обвинуваченого у практиці Суду як гарантії права на суд.
- •32.Зміст права на повагу до приватного і сімейного життя, на повагу до житла та таємниці кореспонденції.
- •33.Поняття «приватне життя», «сімейне життя», «житло», «кореспонденція» в інтерпретації Суду.
- •34.Допустиме втручання у право на повагу до приватного і сімейного життя. Межі прав, передбачених ст.8 Конвенції.
- •35.Обов’язки держави, що випливають зі ст.8 Конвенції.
32.Зміст права на повагу до приватного і сімейного життя, на повагу до житла та таємниці кореспонденції.
Стосовно змісту цього права Суд сформував низку положень у своїй практиці. По-перше, норма, що міститься у ч.1 ст.8 Конвенції не гарантує сама по собі ні права на освіту, ні права батьків на виховання своїх дітей. Однак не виключено, що заходи, вжиті у сфері освіти, можуть зачіпити право на повагу до приватного чи сімейного життя або посягнуть на нього або, якщо наслідком навих заходів буде порушення приватного чи сімейного життя незаконним способом, зокрема шляхом свавільного віддалення дітей від батьків.
Як вказують окрем дослідники практики Суду, ст.8 Конвенції захищає чотири види інтересів: приватне життя, сімейне життя, житло та кореспонденцію.
Згідно з пратикою Суду немає підстав виключати з-під сфери дії ст.8 Конвенції діяльність професійного чи ділового характеру. У згаданому вище рішенні у справі «Niemietzv. Germany» Суд обгрунтовував, що повага до приватного життя повинна також включати право встановлювати і розвивати стосунки з іншими людьми. Немає достатніх підстав для того, аби таке розуміння виключало діяльність професійного і ділового характеру.
Під захист ст. 8 Конвенції у частині приватного життя включається також моральна і фізична недоторканність особи, оскільки вплив нафізичну чи моральну недоторканність (зокрема, фізичне насильство, дисциплінарні і тілесні покарання) може мати негативні наслідки щодо приватного життя особи. Крім того, втручанням у приватне життя охоплюються також і примусові медичні обстеження, незалежно від їх обсягу і характеру. У практиці Суду такими втручаннями (які, однак, не завжди порушують ст.8 Конвенції) були визнані: примушення здати аналізи крові та сечі на предмет споживання наркотиків чи алкоголю, здійснення аналізу ДНК для встановлення батьківства; запровадження обов’язкової вакцинації, обстеження зубів чи рентгенографії. У рішенні у справі «Fyodorov and Fyodorova v. Ukraine» від 07.07.2011 р.Суд встановив, що втручанням у приватне життя також можу вважатися психіатричне обстеження особи проти її волі та всупереч закону.
Захист інформаціїпро особу (в томучислі і медичної інформації) також входить у поняття приватного життя, яке підлягає захисту згідно зі ст.8 Конвенції. Наприклад, аби захистити національну безпеку, держави-учасниці Конвенції потребують законів, які уповноважують внутрішні органи владизбирати відомості про приватних осіб. При цьому, мова йде не лише про збір інформації про особу, але і про її подальше зберігання чи використання. Проте така діяльність повинна відповідати вимогам ст.8 Конвенції. Так, відбитки пальців особи повинні бути знищені, якщо у них немає необхідності.у тому разі, коли інформація про особу зберігається, вона може і не мати доступу до неї. Проте якщо особа зможе довести, що збережена інформація про неї, є цінною для неї, держава може мати позитивний обов’язок забезпечити цій особі доступ до неї.
Право на повагу до житла особи не випадково підпадає під захист ст.8 Конвенції. Адже саме у своєму житлі особа здійснює те, що охоплюється поняттями приватного та сімейного життя. Гарантуючи право на повагу сімейного життя, ст.8 Конвенції передбачає наявність сім’ї. Поняття сім’ї стосується не лише сім’ї, що створена відповідно до закону, але й до відносин, що існують між членами групи людей, і визначаються як цивільний чи фактичний шлюб. Це не означає, що з Конвенції можна вивести, що держава зобов’язана надати не зареєстрованим парам той самий статус, що й зареєстрованим. Це також не означає, що незареєстровані пари можуть вимагати особливих умов. Фіктивний шлюб за загальним правилом не захищається нормами ст.8 Конвенції.