- •1. Вихідні засади Конвенції. Її структура та зміст.
- •2. Протоколи до Конвенції.
- •3.Загальна характеристика змін до Конвенції, внесених згідно з протоколами 11 і 14.
- •5.Права, які закріплені у протоколах до Конвенції: загальна характеристика
- •6. Порядок формування і склад Європейського суду з прав людини (далі – Суд) згідно з Конвенцією та Регламентом Суду.
- •7.Організаційна (внутрішня) структура Суду (Секретаріат, Бюро тощо).
- •8. Форми діяльності Суду (пленарні засідання, одноособовий склад, комітет, палата, Велика палата).
- •9. Юрисдикція Суду: ratione personae, ratione materiae, ratione temporis, ratione loci.
- •13.Порядок розгляду справ Судом згідно з Конвенцією та Регламентом Суду.
- •19.Зміст заборони катування, нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження чи покарання у практиці Суду. Принцип «мінімального рівня жорстокості».
- •20.Зміст понять «катування», «нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження», «нелюдське або таке, що принижує гідність, покарання» у практиці Суду.
- •21.Обовязки держави,що випливають зі ст.3 Конвенції.
- •22.Поняття рабства та примусової праці у практиці суду
- •23.Зміст та сфера дії права на свободу та особисту недоторканність у практиці Суду (ст. 5 Конвенції). Вимоги до позбавлення свободи у практиці Суду.
- •24.Гарантії права людини на свободу та особисту недоторканність.
- •25.Підстави правомірного позбавлення свободи, передбачені ч. 1 ст. 5 Конвенції, у практиці Суду.
- •26.Право на суд у розумінні ст.6 Конвенції та його елементи. Обмеження права на суд.
- •27.Поняття «суд», «цивільні права та обов’язки» і «кримінальне обвинувачення» у практиці Суду.
- •28.Право на справедливий судовий розгляду у інтерпретації Суду.
- •29.Право на розгляд справи упродовж розумного строку у та право навиконання остаточного судового рішення інтерпретації Суду
- •30.Презумпція невинуватості: тлумачення Судом ч.2 ст.6 Конвенції.
- •31.Права обвинуваченого у практиці Суду як гарантії права на суд.
- •32.Зміст права на повагу до приватного і сімейного життя, на повагу до житла та таємниці кореспонденції.
- •33.Поняття «приватне життя», «сімейне життя», «житло», «кореспонденція» в інтерпретації Суду.
- •34.Допустиме втручання у право на повагу до приватного і сімейного життя. Межі прав, передбачених ст.8 Конвенції.
- •35.Обов’язки держави, що випливають зі ст.8 Конвенції.
29.Право на розгляд справи упродовж розумного строку у та право навиконання остаточного судового рішення інтерпретації Суду
Поняття «розумного строку» як однієї з гарантій справедливого судового розгляду стосується усіх судових розглядів. У цивільних справах швидкість, яку вимагають від суду, прагне запобігти становищу затягнутої неясності, яке можна протлумачити як відмову у правосудді. В кримінальних справах ця вимога набуває ще більшого значення, враховуючи наслідки, які перетерплює будь-яка особа, що притягається до відповідальності у кримінальній справі. Конвенція примушує держави-учасниці вжити всіх відповідних заходів, щоб дозволити їх судам відправляти правосуддя з швидкістю. Слід враховувати, що держава відповідає за усі свої структури, а не тільки за суди. Саме все державне управління повинно бути поставлене на службу правосуддю.
Тривалість кримінального судочинства починається з моменту, коли особа стає обвинуваченим у розумінні Конвенції. Мова може йти про дату, що передує прийняттю справи до розгляду судом: якщо мало місце позбавлення свободи, яке послідувало за наказом про арешт, у разі обвинувачення чи внаслідок відкриття попереднього слідства щодо зацікавленої особи. Стосовно завершення строку тривалості кримінального судочинства, практика Суду уточнює, що йде мова про дату рішення, ухваленого по суті (як щодо факту, так щодо права) обвинувачення.
Стосовно тривалості цивільного процесу в розумінні Конвенції (що може включати також і адміністративні процедури) Суд зазначив, що моментом початку строку тривалості є дата, коли судова влада прийняла позовну заяву.Кінцевою датою тривалості процесу вважається дата ухвалення рішення, яке вирішує спір. Критеріями, якими керується Суд, аби оцінити «розумність» тривалості процесу є: складність справи (стосовно предмету справи), поведінка сторін (позивачів та відповідачів), поведінка органів судової влади, а також управлінських органів, якщо такі втрутилися у судовий процес. До цих критеріїв Судова практика додала ще один: важливість предмету судового розгляду для заінтересованої особи, наприклад у сфері трудових та сімейних спорів. Тривалість цивільного процесу охоплює також і виконавче провадження у справі.
Право на виконння остаточного судового рішення є окремим елементом права на суд згідно з практикою Суду. У рішенні у справі «ImmobiliareSaffi»Суд вказав, що якщо внутрішнє законодавство держави допускає невиконання остаточного судового рішення на шкоду одній зі сторін, право на судовий розгляд стає ілюзорним. Неприпустимо, щоб ч.1 ст.6 Конвенції детально описувала процедурні гарантії, надані сторонам, такі як публічність, справедливість, ефективність розгляду, і при цьому не забезпечувала виконання судового рішення. Тлумачення ст.6 лише як такої, що гарантує право на доступ до суду та проведення судового розгляду, може призвести до ситуацій, несумісних з принципом верховенства права.
Виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатися як складова судового розгляду у сенсі ст.6 Конвенції. Виконання судового рішення не повинно затримуватися.