28.Право на справедливий судовий розгляду у інтерпретації Суду.

Праву людини на справедливий судовий розгляд кореспондує певний обов’язок держави в особі судових органів – провести ефективне дослідження доводів, аргументів і доказів сторін, за винятком оцінки стосовно рішення, яке треба винести. Вимога справедливості судового розгляду стосується процесу у цілому, а не тільки змагальних слухань.

Принцип «справедливого судового розгляду» застосовується одночасно як у цивільних, так і у кримінальних справах.

Органічні гарантіїсправедливості судового процесу передбачають певні обов’язки держави, які роблять можливим ведення справедливого судового розгляду (до них належать: публічність процесу, незалежність і безсторонність суду).Функціональні гарантії спрямовані на рівність сторін та змагальність процесу протягом усього його перебігу. Стосовно сфери доказів судова практика виробила такі принципи, які лише підтверджують принципи, що регулюють кримінальне судочинство у демократичних країнах. Тягар доказування повинен бути покладений на сторону обвинувачення, а будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З цього випливає, що на обвинувачення покладається зобов’язання надання доказів, достатніх для обґрунтування заяви про винність підсудного. Докази повинні надаватися обвинуваченому на відкритому засіданні задля того, аби забезпечити принцип змагальності За загальним правилом, поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для обвинуваченого бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об’єкта і цілі ст.6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість обвинуваченого бути вислуханим, а також необхідність перевірити точність його тверджень і співставити їх з показами потерпілого, інтереси якого підлягають захисту, а також з показами свідків. Законодавець має позитивний обов’язок попередити невиправдане відсторонення обвинуваченого від участі у судовому засіданні. З практики Суду випливає такий принцип: коли національне законодавство дозволяє рух процесу незважаючи на відсутність «обвинуваченого», останній повинен мати право на перегляд справи щодо обґрунтованості пред’явленого йому обвинувачення за його присутності. «Право бути вислуханим» не обмежується першою інстанцією, але й поширюється на апеляцію та касацію, за умови наявності таких інстанцій у конкретній державі (рішення Суду у справі «Константінеску»).

Стосовно органічних гарантій справедливості судового розгляду, які стосуються як цивільного, так і кримінального процесу, Суд зазначає, що публічний судовий розгляд, є однією з суттєвих гарантій справедливого судового розгляду. Вона захищає підсудних від не публічного правосуддя без контролю з боку громадськості та є одним із засобів збереження довіри до суду. Право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом також є гарантією права на справедливий судовий розгляд. Для вирішення питання про те, чи можна конкретний суд вважати незалежним, з точки зору Конвенції та практики Суду, слід взяти до уваги спосіб призначення його членів, строки перебування їх на посадах, існування гарантій від зовнішнього тиску і наявність у органу зовнішніх ознак незалежності. Серед обставин, які ставлять під сумнів незалежність судді, Суд виокремив незмінність суддів протягом строку їх повноважень. Право приймати обов’язкові рішення, які не можуть бути змінені несудовою владою на шкоду стороні у справі є невід’ємним правом самого суду та невід’ємним компонентом його незалежності.

Стосовно вимоги безсторонності суду, Суд у справі Фріндлей вказав, що вона має два аспекти: 1) суд повинен бути суб’єктивно вільний від особистих упереджень чи переваг у конкретній справі; 2) суд повинен бути об’єктивно безстороннім, тобто повинен гарантовано виключати який-небудь обґрунтований сумнів щодо конкретної справи.