- •1. Вихідні засади Конвенції. Її структура та зміст.
- •2. Протоколи до Конвенції.
- •3.Загальна характеристика змін до Конвенції, внесених згідно з протоколами 11 і 14.
- •5.Права, які закріплені у протоколах до Конвенції: загальна характеристика
- •6. Порядок формування і склад Європейського суду з прав людини (далі – Суд) згідно з Конвенцією та Регламентом Суду.
- •7.Організаційна (внутрішня) структура Суду (Секретаріат, Бюро тощо).
- •8. Форми діяльності Суду (пленарні засідання, одноособовий склад, комітет, палата, Велика палата).
- •9. Юрисдикція Суду: ratione personae, ratione materiae, ratione temporis, ratione loci.
- •13.Порядок розгляду справ Судом згідно з Конвенцією та Регламентом Суду.
- •19.Зміст заборони катування, нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження чи покарання у практиці Суду. Принцип «мінімального рівня жорстокості».
- •20.Зміст понять «катування», «нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження», «нелюдське або таке, що принижує гідність, покарання» у практиці Суду.
- •21.Обовязки держави,що випливають зі ст.3 Конвенції.
- •22.Поняття рабства та примусової праці у практиці суду
- •23.Зміст та сфера дії права на свободу та особисту недоторканність у практиці Суду (ст. 5 Конвенції). Вимоги до позбавлення свободи у практиці Суду.
- •24.Гарантії права людини на свободу та особисту недоторканність.
- •25.Підстави правомірного позбавлення свободи, передбачені ч. 1 ст. 5 Конвенції, у практиці Суду.
- •26.Право на суд у розумінні ст.6 Конвенції та його елементи. Обмеження права на суд.
- •27.Поняття «суд», «цивільні права та обов’язки» і «кримінальне обвинувачення» у практиці Суду.
- •28.Право на справедливий судовий розгляду у інтерпретації Суду.
- •29.Право на розгляд справи упродовж розумного строку у та право навиконання остаточного судового рішення інтерпретації Суду
- •30.Презумпція невинуватості: тлумачення Судом ч.2 ст.6 Конвенції.
- •31.Права обвинуваченого у практиці Суду як гарантії права на суд.
- •32.Зміст права на повагу до приватного і сімейного життя, на повагу до житла та таємниці кореспонденції.
- •33.Поняття «приватне життя», «сімейне життя», «житло», «кореспонденція» в інтерпретації Суду.
- •34.Допустиме втручання у право на повагу до приватного і сімейного життя. Межі прав, передбачених ст.8 Конвенції.
- •35.Обов’язки держави, що випливають зі ст.8 Конвенції.
1. Вихідні засади Конвенції. Її структура та зміст.
Конвенція складається з Преамбули, ст.1 «Зобов'язання додержувати поваги до прав людини», Розділу 1 «Права і свободи», що включає 17 статей, Розділу 2 «Європейський суд з прав людини», що включає 32 статті, Розділу 3 «Інші положення», що включає 8 статей. Суд посилається на Преамбулу до Конвенції у мотивувальній частині рішення – при обгрунтуванні рішення та при тлумаченні положень Конвенції, оскільки «преамбула до договору створює невід’ємну частину його контекста; більше того, преамбула зазвичай буває корисною для визначення предмета та мети конкретного міжнародно-правового акта при його тлумаченні» Преамбулою визнанено зв’язаність Суду принципами політичної демократії і верховенства права.Стаття 1 Конвенції «Зобов'язання додержувати поваги до прав людини», винесена за межі Розділу 1, має суттєве значення для визначення цілей і завдань, тлумачення та застосування Конвенції. Відповідно до ст.1 Конвенції «Високі Договірні Сторони гарантують кожному хто, перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в Розділі 1 цієї Конвенції». У Розділі 1 «Права та свободи» перелічуються права та свободи, котрі гарнтуються Конвенцією, в тому числі і право на життя (ст.2 Конвенції), право на заборону катувань (ст. 3 Конвенції), право на свободу та особисту недоторканність (ст. 5 Конвенції) та інші. Розділ 2 «Європейський суд з прав людини» присвячено створеному на основі Конвенції контрольному органу – Суду.У цьому розділі визначена структура, організація діяльності, компетенція Суду, процедура звернення до Суду та порядок розгляду заяв. У Розділі 3 «Інші положення» об’єднані статті, присвячені дії Конвенції в просторі, застреженням до Конвенції, підписанню, ратифікції та денонсації Конвенції та деяким іншим питанням. Відповідно до положень цього розділу, Конвенція прийнята на англійській та французькій мовах, при чому обидва тексти мають однакову юридичну силу і є в одному примірнику, який зберігається в архіві РЄ. Організаційні норми передбачають утворення, порядок формування та внутрішню структуру Суду. До організаційних норм тяжіють і процесуальні норми визначають основні аспекти процедури розгляду справ Судом, процесуальні права та обов’язки учасників процесу, процесуальні форми правозастосовчої діяльності палат Суду тощо. Організаційно-процесуальні норми деталізуються в Регламенті Суду, який відповідно до ст. 26 Конвенції приймає сам Суд. Матеріальні норми містяться переважно в Розділі 1 Конвенції та Протоколах № 1, 4, 6, 7, 12, 13, у яких визначено перелік гарантованих прав і свобод людини. Нормативно-правові приписи Конвенції містять два елементи юридичної норми – гіпотезу та диспозицію. Санкція за невиконання цих нормативно-правових приписів є загальною – у разі порушення Конвенції Суд має право призначити потерпілій стороні грошову компенсацію, яку держава відповідач повинна виплатити протягом 3 місяців. Також Суд залежно від особливостей певної справи може визначити заходи індивідуального та/чи загального характеру, які підлягають виконанню поряд з виплатою справедливого відшкодування.