3. Функції економічної теорії. Економічна теорія та економічна політика.

Політична економія виконує ряд важливих функцій: пізнавальну; теоретико-методологічну; аналітичну; практичну; світоглядну.

Практичне значення політичної економії полягає у тому, що знання одержані нею, ведуть до передбачення, а передбачення – до дії. Теоретична економіка_ - це не набір правил про те, як стати багатим. Вона не дає готових відповідей на усі питання. Теорія – лише інструмент, спосіб осмислення економічної діяльності. Володіння цим інструментом, знання економічних основ зможуть допомогти кожному зробити правильний вибір у багатьох ситуаціях господарської діяльності.

Економічна політика – цілісна система заходів держави у сфері виробництва розподілу, обміну і споживання суспільного продукту, покликана відображати інтереси всього суспільства і окремих його груп, спрямована на подолання або передбачення і уникнення економічних проблем, на розвиток національної економіки. Вона має визначати оптимальні варіанти вирішення економічних проблем.

Економічна політика передбачає:

• чітке визначення мети і цілей економічної політики;

• аналіз варіантів досягнення поставленої мети;

• передбачення наслідків реалізації програми щодо даної мети;

• оцінку ефективності і результатів обраних економічних заходів.

Цілями економічної політики є економічне зростання; повна зайнятість ресурсів; економічна ефективність; економічна стабільність; економічна свобода; справедливість; позитивний платіжний баланс.

Тема 2. Суспільне виробництво. Фактори виробництва.

План

1.Суть і структура суспільного виробництва.

2.Фактори виробництва і ефективність їх використання.

3.Ефективність суспільного виробництва.

4.Науково-технічний прогрес і його роль у підвищенні ефективності суспільного виробництва.

1.Суть і структура суспільного виробництва.

Суспільне виробництво – це сукупність усіх сфер діяльності людей, які забезпечують стабільне функціонування суспільства, де створюються усі товари і послуги, необхідні для задоволення потреб людей.

Матеріальне виробництво – це сфера діяльності людей, результатом якої є конкретні матеріальні блага і матеріальні послуги. Воно об’єднує промисловість, сільське господарство, будівництво, транспортний зв’язок тощо.

Нематеріальне виробництво – це сфера людської діяльності, результатом якої нематеріальні блага та послуги. Воно об’єднує: освіту і науку; культуру і мистецтво; спорт і охорону здоров’я; оборону і управління.

Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг.

Життєве благо, створене у суспільному виробництві є продуктом виробництва.

Процес виробництва, який повторюється, поновлюється і є безперервним, називається відтворенням. Воно поділяється на три види: просте, розширене та звужене (спадне).

Просте відтворення – це таке, за якого обсяги виробництва залишаються незмінними, що відбувається тоді, коли в процес виробництва залучається незмінна кількість факторів виробництва.

Розширене відтворення має місце, коли відбувається збільшення обсягів виробництва у кожному наступному періоді. Воно характерне у період економічного зростання.

Залежно від шляхів здійснення є:

• інтенсивне розширене відтворення;

• екстенсивне розширене відтворення.

При інтенсивному розширеному відтворенні збільшення обсягів виробництва забезпечується підвищенням продуктивності праці на основі впровадження у виробництво НТП.

При екстенсивному розширеному відтворенні збільшення обсягів виробництва досягається за рахунок залучення додаткової кількості ресурсів.

Звужене (спадне) відтворення характеризується зменшенням обсягів виробництва із кожним наступним циклом. Такий тип відтворення відбувається в період економічної кризи.