61. Пільги, передбачені Податковим кодексом при оподаткуванні доходів фізичних осіб

62. Ресурсні платежі

Дуже тісно до системи місцевих податків і зборів примикає механізм ресурсних платежів. Розрахунки за використання деяких природних ресурсів закріплені на рівні податкової системи (плата за землю, лісовий дохід), проте ряд платежів регулюється відносно відокремлено, а механізм їх обрахування та вилучення дуже схожий на податкові відрахування і кошти, що отримуються за рахунок ресурсних платежів, також поступають в бюджети різних рівнів і є джерелом насичення їх доходної частини.

В бюджет стягується:

1. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

2. Збір за спеціальне використання прісних водних ресурсів.

3. Збір за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин.

4. Збір за геологорозвідувальні роботи.

5. Рентна плата за нафту та природний газ, що видобувається в Україні.

6. Різниця в цінах за природний газ.

7. Надходження коштів від приватизації майна державних підприємств.

63. Плата за землю

Плата за землю – загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Земельний податок – обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;

Земельна ділянка – частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами;

Платниками податку є:

1) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

2) землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є:

1) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

2) земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

1) для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

2) для багаторічних насаджень - 0,03.

Ставка податку за один гектар лісових земель, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, встановлюється у розмірі 0,3 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Ставка податку за один гектар нелісових земель, зайнятих чагарниками, комунікаціями, сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, малопродуктивними землями тощо, які надані у встановленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, встановлюється у розмірі 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку за земельні ділянки (крім сільськогосподарських угідь) за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок.

Ставка податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв’язку, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

Від сплати податку звільняються:

1) заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники, парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

2) дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

3) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, – які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

4) дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій;

5) релігійні та благодійні організації, зареєстровані відповідно до законодавства України, що не займаються підприємницькою діяльністю;

6) санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;

7) громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, майно яких є їх повною власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).