15. Фінансово-правові відносини: їх зміст та особливості

Фінансово-правові відносини є юридичною формою вияву і закріплення фінансових відносин.

У фінансових правовідносинах виявляються суб'єктивні права їх учасників, тобто йде безпосередній вплив права на фінанси, оскільки приписи держави з приводу мобілізації, роз­поділу або використання коштів, що складають централізовані і децентралізовані фонди, реалізуються в поведінці людей, які беруть участь у цій діяльності.

Фінансові правовідносини в механізмі правового впливу на державні фінанси виконують три основні функції'. 1) вказують на коло осіб, на яких у конкретний час розповсюджується дія фінансово-правової норми; 2) закріплюють конкретну поведін­ку юридичних осіб і громадян в галузі мобілізації, розподілу І використанні фондів коштів, якої вони повинні додержувати­ся; 3) є умовою для можливості приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб'єктивних прав і правових обов'язків учасників фінансових правовідносин.

Матеріальним змістом фінансових правовідносин є поведін­ка суб'єктів (наприклад, внесення плати), а юридичних — су­б'єктивні юридичні права й обов'язки, встановлені фінансо­во-правовими нормами. Суб'єктивні права — це притаманна фінансовому або кредитному органу для задоволення його (тобто держави або муніципального органу, від імені яких він виступає) інтересів міра дозволеної (можливої) поведінки, за­безпечена юридичними обов'язками другої сторони відно­син, наприклад, платником податку.

Суб'єктами фінансових правовідносин є юридичні особи і громадяни, які на підставі правових норм можуть бути учас­никами фінансових правовідносин. Об'єкт фінансових право­відносин — це фонди коштів, які формуються, розподіляють­ся і використовуються внаслідок реалізації суб 'єктивтіх прав фінансово-кредитних органів і юридичних обов'язків другої сторони фінансових правовідносин. Об'єкт фінансових право­відносин пов'язаний з інтересом держави, яку представляє уповноважений орган.

Як бачимо, фінансові правовідносини мають характерні ри­си, що властиві усім видам правовідносин. Проте фінансові правовідносини виникають у специфічній діяльності держави, тому вони мають і свої особливості. їхні специфічні особливо­сті полягають в такому. По-перше, вони виникають тільки в сфері фінансової діяльності держави і пов'язані з мобіліза­цією, розподілом і використанням централізованих І децентра­лізованих фондів коштів, тобто вони завжди мають грошовий характер. По-друге, однією стороною фінансових правовідно­син виступає держава в особі органів законодавчої або вико­навчої влади, або муніципальних органів, фінансово-кредитних органів, які наділяються владними повноваженнями по відно­шенню до другого учасника відносин. У фінансових право­відносинах не буває рівності сторін. Уповноважена державою сторона фінансових правовідносин наділена правом привести в дію юридичні засоби захисту, що забезпечують фінансові при­писи держави, бо вона виступає в інтересах держави в цілому. По-третє, особливістю фінансових правовідносин є також і те, що їх виникнення, зміна і припинення не відбуваються за волевиявленням сторін, а пов'язані з фінансово-правовим ак­том (тобто вони виникають, змінюються і припиняються на підставі закону).

Для виникнення фінансового правовідношення видання за­кону або підзаконного акту недостатньо, оскільки в них уста­новлюють лише типові ознаки для виникнення фінансових правовідносин. Так, податкове законодавство визначає типову ознаку податкового суб'єкту — наявність самостійного дже­рела доходів. Для того щоб громадянин, який займається під­приємницькою діяльністю, був суб'єктом податкових право­відносин, необхідний певний юридичний факт, а саме — інди­відуальний фінансовий акт — декларація про доходи, які одер­жав цей громадянин.

Юридичний факт — це життєві обставини, з якими пра­вова норма пов'язує виникнення, зміну або припинення право­відносин. У фінансових правовідносинах, як і у всіх видах правовідносин, юридичні факти поділяються на дії та події'.

Юридичні факти — дії у фінансових правовідносинах мо­жуть поділятися на правомірні та неправомірні.

Правомірні дії як вольова поведінка, яка передбачена фінансово-правовою нормою, поділяються на: 1) індивідуальні акти; 2) юридичні вчинки; 3) правомірні дії, які скеровані на підтримку фінансових інтересів держави.

Індивідуальний акт — це правомірна дія суб 'єкта фінан­сових правовідносин, з якою пов'язані юридичні наслідки. Наприклад, подання до податкової адміністрації індивідуального акту — податкової декларації про доходи, що підлягають опо­даткуванню.

Юридичний вчинок — це правомірна дія, з якою фінан­сово-правова норма пов'язує юридичні наслідки в силу самого факту вольової дії. Наприклад, платник податку заявляє про приховування ним доходу, який підлягав оподаткуванню.

Правомірні дії, скеровані на підтримку фінансових інтересів держави, можуть бути виражені, наприклад, у спонсорських внесках на фінансування необхідних для держави або органів місцевого самоврядування потреб¹.

До активних дій як юридичних фактів у фінансовому праві належать і неправомірні дії, тобто поведінка, яка не відповідає приписам фінансово-правових норм. Наприклад, нецільове ви­користання бюджетних коштів — це неправомірні дії, що при­зводять до правопорушень і викликають захист державою сво­їх фінансових інтересів.

І нарешті, юридичні факти у вигляді юридичних подій — це обставини, що не залежать від волі людей, але тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення фінансових правовід­носин. Так, народження дитини надає одному з батьків право на щомісячне зменшення оподатковуваного доходу.

Зміна фінансових правовідносин, як бачимо, здійснюється на підставі нормативного акту, в якому передбачаються різні факти і події.

Припинення фінансових правовідносин відбувається також у суворо встановлених нормативними актами випадках: наприк­лад, погашення фінансового обов'язку, вихід на пенсію і т. п.

Отже, фінансові правовідносини — це врегульовані норма­ми фінансового права суспільні відносини, учасники яких ви­ступають як носії юридичних прав і обов'язків, реалізують приписи цих норм по формуванню, розподілу і використанню державних фондів коштів та централізованих і децентралізо­ваних фондів муніципальних органів.