5. Мотивація інноваційної діяльності

Мотивація інноваційної діяльності, безумовно, повинна розглядатися як постійно здійснюваний процес, який може бути представлений у вигляді сукупності взаємозв'язаних елементів, один одного і що в цілому характеризують мотиваційний механізм інноваційної діяльності. Кожна стадія інноваційного процесу характеризується своєю структурою мотивів, що перебуває під впливом численних чинників, сприяючих створенню сприятливих умов для творчої діяльності або ж що перешкоджають її реалізації. В результаті конструктивного або деструктивного впливу цих чинників відбуваються зміни в сукупності мотивів, як в процесі реалізації конкретного етапу, так і при переході до наступної стадії інноваційного процесу. Цей перехід припускає певні трансформації в пріоритетності мотивів, ліквідацію одних і виникнення інших мотивів, пов'язані зі зміною умов протікання інноваційного процесу, зі зміною його учасників, їх потреб, інтересів, цільових установок і т.ін.

Наприклад, на етапі зародження ідеї, що розглядається як етап пошуку, відкриття чогось нового, не існуючого в об'єктивній(суб'єктивною) реальності або ж зміна і подальше вдосконалення вже наявних предметів і явищ, в основі творчої активності суб'єктів(а саме ініціаторів нових ідей, розробників інноваційної продукції) можуть знаходитися найрізноманітніші мотиви такі, як прагнення розв'язати певну проблему технічного, технологічного, організаційного характеру; пізнавальний інтерес; потреба самовираження, самоствердження, постійного творчого пошуку; ідентифікація з кумиром; матеріальні мотиви, громадське визнання і інші. При цьому, якщо на стадії виникнення ідеї домінуючим мотивом в системі мотивації суб'єкта до проведення досліджень було прагнення розв'язати проблему певного характеру, то, скажімо, на етапі економічного обґрунтування на перший план висувається прагнення отримати максимальний ефект від впровадження найбільш раціонального варіанта рішення даної проблеми.

Мотивацію у сфері інноваційної діяльності слід розглядати як необхідний елемент системи управління прогресивними змінами на макро- і мікрорівні, як джерело інтенсифікації інноваційної активності різних суб'єктів, як дієвий засіб подолання інертності їх мислення. 6. Інноваційний тип розвитку підприємства

Інноваційний тип розвитку економіки припускає різноманіття і постійне оновлення форм діяльності відповідно до зрушень в технологічному базисі, ціннісних установках, стереотипах виробничої і споживчої поведінки членів суспільства і господарських суб'єктів, тобто з будь-якими змінами, що відбуваються в соціально-економічній системі або її зв'язках з навколишнім світом. Особливу роль в цьому процесі грають підприємства, оскільки саме вони визначають динаміку економічного зростання, рівень конкурентоспроможності держави, міру забезпечення національної безпеки і рівноправної інтеграції у світову економіку. Можливості використання традиційних ресурсів економічного зростання, що звужуються, висувають на перший план інноваційні процеси, які стають невід'ємною частиною і важливою ланкою економічних перетворень. Особливу актуальність при цьому придбаває проблема управління підприємством в ринкових умовах, що динамічно змінюються, орієнтованих на інноваційний тип розвитку. Отже, можна зробити висновок, що вирішувати проблеми, що склалися, необхідно, передусім, за рахунок ефективного використання власних потенційних можливостей, підвищення зростання продуктивності виробничих ресурсів, зосередження частини зусиль із розвитку сфери науки і техніки, інноваційної діяльності на рівні господарських одиниць. Саме тому виникає необхідність формування стратегії інноваційного розвитку підприємств, що визначає пріоритетні напрями зміцнення ринкових позицій підприємства і способи їх реалізації.