4. Функціональне зонування пзт

Функціональне зонування - це розділення природно-заповідної території!' на певні ділянки (зони), що будуть мати різні режими збереження, відтворення та використання екосис­тем.

Функціональне зонування для біосферних заповідників здійсню­ється згідно із Законом України "Про природно-заповідний фонд Украї­ни" і за вимогами Севільської стратегії, а для національних природних парків - ще й за рекомендаціями МСОП, а також на підставі затвер­дженого Положення про установу природно-заповідного фонду. Окрім біосферних заповідників і національних природних парків, воно перед­бачене для регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, ден­дрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. Згідно із Законом України "Про природно-заповідний фонд Украї­ни", для природних заповідників проведення функціонального зонування не передбачено.

Функціональні зони об’єктів пзф

У біосферних заповідниках виділяють такі функціональні зони: за­повідна, буферна й антропогенних ландшафтів, у деяких випадках -зона регульованого заповідного режиму;

в національних природних парках та аналогічно можливо в регіональних ландшафтних парках -заповідна, господарська, регульованої рекреації та стаціонарної рек­реації;

в ботанічних садах, дендрологічних парках та парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва - заповідна, експозиційна, наукова, адмі­ністративно-господарська; в зоологічних парках - експозиційна, науко­ва, рекреаційна та господарська.

Характеристика функціональних зон

Заповідна зона. До неї включаються території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, гено­фонду рослинного і тваринного світу, її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників. Тобто, заповідна зона створюється з метою довічного зберігання екосистем в абсолют­но заповідному та регульовано заповідному режимах. Відвідування її забороняється, крім випадків, коли воно пов'язано з проведенням нау­кових досліджень. Абсолютно заповідний режим застосовується для екосистем, які не потребують втручання і можуть самостійно розвива­тися в недоторканому стані. Регульований заповідний режим застосо­вується для екосистем, в яких при абсолютно заповідному режимі від­буваються небажані негативні природні або антропогенні зміни, які призводять до деградації заповідних екосистем чи їх компонентів. За­лежно від необхідності застосування зазначених вище видів заповідно­го режиму, на основі наукових обґрунтувань зона може поділятися на дві підзони - абсолютної заповідності та регульованої заповідності.

Оптимальною формою для збереження екосистем заповідної зони є компактна округла або овальна. Межі заповідної зони проводяться здебільшого за природними контурами екосистем (басейни верхів'їв рік, їх русла, вододіли, гірські хребти, береги водойм, лісові виділи то­що), рідше за штучно створеними контурами (квартальні просіки, лінії електропередач, трубопроводи, старі ґрунтові дороги тощо).

Заповідна зона біосферного заповідника може мати ділянки особ­ливо цінних природних комплексів у межах інших зон. У разі виділення таких комплексів у межах зони антропогенних ландшафтів вони оточу­ються ділянками буферної зони. Заповідна зона національного природ­ного парку, як правило оточується зоною регульованої рекреації, зрід­ка зоною стаціонарної рекреації, якщо вона на межі із заповідною зоною представлена природними територіями шириною не менше од­ного кілометра.

Особливо цінні природні комплекси можуть бути представлені за­казниками, пам'ятками природи та заповідними урочищами у відповід­них зонах (господарській, регульованої та стаціонарної рекреації). У ландшафтному аспекті заповідна зона має охоплювати всі корінні і найбільш збережені природно-територіальні комплекси, а також рідкіс­ні для України типи ландшафтів. Для витримання компактності зони до неї можуть бути долучені й інші частково змінені або довготривало по­хідні екосистеми на незначних площах, що мають наукове або еколого стабілізуюче значення (ділянки відновлення екосистем, кормової бази для ратичних тварин, невеликі сінокоси, ділянки відновлення гідрологіч­ного режиму, збереження та відновлення рослинних угруповань, які історично сформувалися, видів рослин і тварин, які зникають тощо).

У таксономічному аспекті до заповідної зони мають бути віднесені ділянки, де виявлені об'єкти біорізноманіття, які ввійшли до "червоних списків" (Європейський Червоний список тварин і рослин, що знахо­дяться під загрозою зникнення у світовому масштабі; Червона книга МСОП; Червона книга України), Зеленої книги України, а також до кон­венцій,- міжнародних угод (Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водо­плавних птахів; Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення - "СІТЕ5"; Конвенція про охорону мігруючих видів дикої фауни, відповідно Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів; Конвенція про збереження дикої фауни і флори та природних сере­довищ існування у Європі тощо).

Величина площі заповідної зони визначається за міжнародними стандартами для біосферних резерватів та національних парків. Вони залежать від ступеня стабільності екосистем та рівня антропогенної зміненості природних ландшафтів у відповідній фізико-географічній зоні чи гірській країні. У разі неможливості віднесення біорізноманіття зазначе­них вище категорій до основного ядра заповідної зони, їх місцезростан­ня набувають статусу особливо цінних природних комплексів в інших зонах. Мінімальна величина ділянки заповідної зони при крупномозаїчній її структурі має бути більшою за площу однієї тисячі гектарів.

Заповідна зона природно-заповідної території, яку створено у від­носно екологічно стабільних регіонах та малопорушених природних територіях на високогірних, гірсько-лісових, рівнинно-лісових, водно-болотних, зандрових, лиманних, солончакових і плавневих елементах ландшафтів та морських акваторій має становити: для біосферного заповідника не менше 50 % від всієї його площі або 75 % від площі йо­го природних територій; для національного природного парку - більше третини від. усієї його площі, оскільки повинна стати його репрезента­тивною частиною для суворої охорони.

Заповідна зона природно-заповідної території, яку створено в еко­логічно малостабільних регіонах та середньопорушених природних територіях на лісостепових, лучно-лісових, заплавних, прісноводних та інших елементах ландшафтів має становити: для біосферного заповід­ника не менше 40 % від усієї його площі, для національного природно­го парку - більше 20 % від усієї його площі.

Заповідна зона природно-заповідної території, яку створено в еко­логічно нестабільних регіонах та на сильнопорушених природних тери­торіях степових, лучних, байрачних, літоральних, піщано-черепаш­кових, скельних, подових та інших рідкісних елементах ландшафтів має становити: для біосферного заповідника не менше третини від усі­єї його площі або 25 % від площі його природних територій, для національного природного парку - 15% від усієї площі або 10% від його природних територій.

Зона регульованого заповідного режиму. До неї в межах біосферних заповідників можуть включатися регіональні ландшафтні пар­ки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища з додержанням вимог щодо їх охорони, встановлених для цих категорій, а також особ­ливо цінні природні комплекси, що знаходяться в усіх функціональних зонах, опріч заповідної.

Наукова зона. В її межах проводиться науково-дослідна робота, розміщуються колекції, експериментальні ділянки, наукові полігони, постійні і тимчасові пробні площі тощо. На відвідування її мають право лише наукові співробітники та науково-технічний персонал установи природно-заповідного фонду у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, а також спеціалісти інших установ з дозволу адміністрації.

Буферна зона. До неї включаються території, виділені з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону господарської дія­льності на прилеглих територіях, її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників. Тоб­то, вона створюється для упередження впливу екзогенних факторів на екосистеми заповідної зони, чітко виділяється на плані зонування, де її контури повинні оточувати заповідну зону. Ширина буферної зони ви­значається за науковими рекомендаціями, може збільшуватися залеж­но від виникнення загроз, але не може бути меншою одного кілометра. Буферною зоною необхідно оточувати особливо цінні природні ком­плекси, що мають місце у зоні антропогенних ландшафтів. У цьому випадку її ширина також визначається науковими рекомендаціями.

Охоронна зона. Відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" охоронні зони створюються навколо природ­них заповідників. У разі необхідності вони можуть установлюватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також навколо заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологіч­них парків, зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового ми­стецтва. В такому разі розміри охоронної зони визначаються відповід­но до її цільового призначення на основі спеціальних обстежень господарської діяльності на прилеглих територіях. Режим охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарсь­кої діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на навколишнє природне середовище. В охоронних зонах не допускаєть­ся будівництво промислових та інших об'єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійсню­ється на основі екологічної експертизи.

Зона регульованої рекреації (також "рекреаційна"). Вона ство­рюється для запобігання негативному впливу природних чи антропо­генних факторів на екосистеми заповідної зони, а також регулювання рекреаційних потоків. Зона регульованої рекреації має бути виділена на плані зонування, де її контури повинні оточувати заповідну зону. Ширина оточуючої смуги визначається науковими рекомендаціями, але є не меншою одного кілометра. До зони регульованої рекреації від­носяться лише природні території, що мають, насамперед, рекреацій­не, еколого-освітнє, культурно-виховне та науково-пізнавальне значен­ня. Площа зони регульованої рекреації в національному природному парку не повинна бути більшою за площу заповідної зони, яка поряд із рекреаційним значенням відіграє пріоритетну природоохоронну роль. У регіональному ландшафтному парку площа цієї зони може складати половину всієї території або зменшуватися на користь заповідної зони. Зона регульованої рекреації охоплює екологічні стежки, маршрути по­стійних екскурсій та екологічного туризму. В її межах проводяться ко­роткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особли­во мальовничих і пам'ятних місць. Тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство й промислове добу­вання мисливських тварин, інша діяльність, яка може негативно впли­нути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони. Тут зберігається існуючий ландшафт, хоча можливі заходи з реконструкції ландшафту і ренатуралізації окремих ділянок. На відповідних угіддях цієї зони може вестися господарство відповідно до екологічного зако­нодавства без корінного перетворення екосистем.

Зона стаціонарної рекреації (також "рекреаційна"). Вона призна­чена для розміщення об'єктів рекреаційної інфраструктури, сфери по­слуг – готелів, мотелів, кемпінгів, а також адміністративних будинків, приміщень для екскурсійного бюро, науки, екологічної освіти і просвіти, будівель торгового, культурного призначення, сюди ж можна долучити й оздоровчі заклади, спортивні площадки та поля, об'єкти історико-культурної спадщини тощо. Зона стаціонарної рекреації межує із зо­ною регульованої рекреації та господарською зоною. Площа зони ста­ціонарної рекреації є найменшою серед інших зон національного при­родного парку (може досягати до 10 відсотків).

Експозиційна зона. Вона призначена для стаціонарного утри­мання тварин і рослин та використання їх у культурно-пізнавальних цілях. її відвідування дозволяється в порядку, що встановлюється ад­міністраціями установ штучно створених об'єктів природно-заповідного фонду.

Зона антропогенних ландшафтів. До неї включаються території традиційного землекористування, лісокористування, водокористуван­ня, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності. Вона також виділяється для активізації та розвитку збалансованого менеджменту природних ресурсів. Зона антропогенних ландшафтів оточує по периферії буферну зону, не обмежується у просторі, її роз­міри можуть змінюватись у зв'язку з проблемами, що виникають у біосферному заповіднику.

Господарська зона (також "адміністративно-господарська"). Вона виділяється для активізації та розвитку збалансованого менеджменту природних ресурсів. Як правило, вона може оточувати зони стаціонар­ної та регульованої рекреації, не обмежується у просторі, її розміри можуть мінятися у зв'язку із проблемами, що виникають. Площа госпо­дарської зони має бути меншою за площу зони регульованої рекреації, яка також відіграє охоронну роль. Вона може зменшуватися на користь зони стаціонарної рекреації. У межах цієї зони проводиться господар­ська діяльність, спрямована на виконання покладених на установу природно-заповідного фонду завдань. Тут знаходяться населені пунк­ти, сільськогосподарські угіддя, об'єкти комунального призначення установи, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу природно-заповідної території, на якій господарсь­ка діяльність здійснюється з додержанням загальних вимог законодав­ства, щодо охорони навколишнього природного середовища. Сюди від­носяться також землі, які знаходяться в охоронних зонах суворого режиму джерел водопостачання, небезпечних зонах газопроводів, компресорних і газорозподільчих станцій тощо.

Таким чином, для кожної функціональної зони з врахуванням особ­ливостей її території встановлюються режими збереження, відтворен­ня та використання природних комплексів та об'єктів, які є підставою для планування всієї природоохоронної та господарської діяльності, при цьому здійснюються обмеження землекористування в різних фун­кціональних зонах.

10