6.3.4 Шум і вібрація

Джерелами шуму й вібрації відповідно до ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ [7] є вентилятори, насоси, а також парогенератори. Норми припустимого рівня шуму представлені в таблиці 6.4.

Таблиця 6.4 - Припустимі рівні шуму

Приміщення	Рівні звуку та еквівалентні рівні звуку, дБА
Щит керування	60
Реакторне відділення	80
Машинне відділення	80

З метою зменшення впливу шуму застосовують наступні заходи:

Для колективного захисту застосовуються:

1) акустичні засоби й методи:

а) звукоізоляція (кожухи, кабіни, огородження);

б) звукопоглинання (облицювання стелі й стін, об'ємні поглиначі в стельовій частині);

2) архітектурно-планувальні рішення (раціональне розміщення обладнання, що виступають джерелами шуму в приміщенні);

3) організаційно-технічні методи:

а) застосування малошумних машин;

б) своєчасне проведення ремонтів;

в) раціональний режим праці й відпочинку.

До засобів індивідуального захисту ( ЗІЗ ) ставляться:

1. вкладиші (беруші);

2. навушники.

Вібрація на установці, що обслуговується, відноситься до 3-ої категорії загальної вібрації-технологічної.

Засоби захисту від вібрації подразділяються на інженерно-технічні заходи (використання дистанційного керування, вібродемпфування, віброгасіння, віброізоляція) і організаційно-технічні методи (якісний монтаж, проведення своєчасних ремонтів).

До ЗІЗ від вібрації відносяться: застосування рукавичок, віброзахисних прокладок, спецвзуття, килимів. Також необхідне дотримання раціонального режиму праці й відпочинку.

6.4 Промислова безпека

Безпека АС – це необхідна й достатня захищеність персоналу, населення й навколишнього середовища від всіх можливих шкідливих впливів, що виникають при нормальній эксплуатації АС та при будь-яких аварійних ситуаціях.

6.4.1 Дозові межі радіаційної безпеки для обслуговуючого складу та населення

Згідно Закону України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання [8] встановлені основні дози опромінення населення та обслуговуючого персоналу».

Основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз.

Дозові межі індивідуального опромінення населення та критерії щільності забруднення грунтів на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Основна дозова межа індивідуального опромінення персоналу об'єктів, на яких здійснюється практична діяльність, введених в експлуатацію після набрання чинності [8], не повинна перевищувати 20 мілізівертів ефективної дози опромінення на рік, при цьому допускається її збільшення до 50 мілізівертів за умови, що середньорічна доза опромінення протягом п'яти років підряд не перевищує 20 мілізівертів.

Основна дозова межа індивідуального опромінення персоналу об'єктів, на яких здійснюється практична діяльність, введених в експлуатацію до набрання чинності [8], не повинна перевищувати 50 мілізівертів ефективної дози опромінення за будь-які 12 місяців роботи підряд, з поступовим зменшенням дозової межі опромінення до 20 мілізівертів за рік протягом перехідного періоду.

Тривалість перехідного періоду визначається органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки для конкретних умов практичної діяльності.