- •1 Опис реакторної устанвки та її компонентів
- •1.1 Система компенсації тиску
- •1.2 Система управління і контролю
- •1.3 Система аварійного охолоджування активної зони
- •1.4 Внутрішня шахта реактора ввер-1000
- •1.5 Корпус реактора ввер-1000
- •1.6 Активна зона реактора
- •2 “Пряма” заміна двукисневого
- •2.2 Опис твела базової конструкції
- •2.3 Опис твела проектованої конструкції
- •2.4 Розрахунок кількості палива та його збагачення у проектованому твелі
- •2.4.4 Визначення об'єму займаного паливною композицією у проектованій конструкції твела
- •2.5 Розробка технологічного процесу виготовлення твела
- •Виготовлення стержней
- •Виготовлення паливних секцій
- •Виготовлення твела
- •3 Теплофізичний розрахунок базового твела
- •3.4 Розробка технологічного процесу виготовлення твела
- •4 Теплофізичний розрахунок проектованого твела
- •5 Економічне обгрунтування
- •5.1 Теоретична частина. Продуктивнiсть працi
- •5.1.1 Продуктивнiсть працi: сутнiсть I значення
- •5.1.2 Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •5.2 Розрахунок вартості базової твз
- •5.3 Розрахунок вартості твз з твелами проектованої конструкції
- •6 Охорона праці і навколишнього середовища
- •6.1 Загальні питання охорони праці
- •6.1.1 Поняття про безпеку атомних станцій
- •6.1.2 Перелік небезпечних і шкідливих факторів, що виникають при експлуатації аес
- •6.2 Законодавство про безпечну експлуатацію атомних станцій
- •- Облік ядерних матеріалів, що діляться.
- •6.3 Промислова санітарія
- •6.3.1 Метеорологічні умови
- •6.3.2 Вентиляція й опалення
- •6.3.3 Виробниче освітлення
- •6.3.4 Шум і вібрація
- •6.4 Промислова безпека
- •6.4.1 Дозові межі радіаційної безпеки для обслуговуючого складу та населення
- •6.4.2 Основні вимоги охорони праці при проектуванні та експлуатації аес
- •6.4.3 Відповідальність та функції експлуатуючої організації щодо забезпечення безпеки ас
- •6.5 Пожежна безпека
- •6.6 Дія аес на навколишнє середовище
5.1.2 Показники і методи вимірювання продуктивності праці
Отже, продуктивність праці - це показник ЇЇ ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількості праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого боку. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.
Виробіток — це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, і розраховується за формулою:
В=V/T
де В — виробіток;
V— обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);
Т — затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).
На підприємстві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції і затрати праці.
Якщо обсяг продукції вимірюється натуральними показниками (у штуках, тоннах, метрах тощо), то і відповідні показники продуктивності праці називаються натуральними. Наприклад, цукровий завод, на якому працює 50 осіб, виготовив за рік 1600 тонн цукру. Виробіток на цьому заводі становитиме 1600 : 50 = 32 тонни цукру за рік у розрахунку наодного працюючого. Натуральні показники точні, дуже наочні й показові, проте вони мають суттєвий недолік: неможливість застосування до різнорідної продукції. Якщо підприємство випускає кілька видів схожої продукції, обсяг випуску можна виразити в умовно-натуральних показниках, що приводять різну продукцію до одного виміру (наприклад, різні види палива перераховуються в умовне паливо з теплотворною здатністю 7000 ккал/кг). Проте застосування цих показників теж дуже обмежене.
У ринковій економіці значення натуральних показників помітно зменшується, оскільки домінуючу роль в усіх аспектах економічного життя відіграють вартісні показники. Вартісними називаємо показники виробітку, в яких обсяг продукції вимірюється грошовими одиницями. Ці показники найуніверсальніші, вони дають змогу порівнювати продуктивність праці при виробництві принципово різних благ. Якщо за обсяг продукції взяти вартісний показник чистої продукції, то буде враховано і зростання якості продукції та її необхідність на ринку. Єдиним недоліком вартісних показників є те, що необгрунтоване завищення ціни продукції монополістами призводить до фіктивного зростання їх продуктивності праці, але це вже проблема не економіки праці, а антимонопольного регулювання.
Для оцінки рівня виробітку на окремих робочих місцях при виробництві різноманітної незавершеної продукції використовуються також трудові показники, в яких для характеристики обсягу виробництва застосовуються норми трудових витрат у нормо-годинах. Однак ці показники мають дуже вузьку сферу застосування, оскільки вимагають суворої наукової обгрунтованості використовуваних норм.
Витрати праці при розрахунках її продуктивності можуть вимірюватися відпрацьованими людино-годинами, людино-днями і середньо-обліковою чисельністю персоналу. Однак усі ці показники вимірюють лише кількість праці, нівелюючи ЇЇ якість. Іншими словами, у таких розрахунках робоча сила найкваліфікованіших конструкторів або управлінців додається до робочої сили охоронців та прибиральників. І знову універсальним показником кількості витраченої праці може бути вартість витрат на утримання персоналу.
Трудомісткість — це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), і розраховується за формулою: ТМ=Т/V.
Для планування й аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості.
Технологічна трудомісткість(Тт) визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.
Трудомісткість обслуговування (Т0) визначається витратами праці допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва.
Виробнича трудомісткість (Тв) складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.
Трудомісткість управління (Ту) визначається витратами праці керівників, професіоналів, фахівців, технічних виконавців.
Повна трудомісткість продукції (Тп) відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу. Вона визначається за формулою:
Тп = ТТ + Т0 + Ту = Тв+ Ту.