80. Кримінальна характеристика економічної злочинності

Економічна злочинність - це явище, яке:

- властиве будь-якій державі та виникає в результаті високоінтелектуальної злочинної діяльності осіб з метою незаконного спрямування частини економічних ресурсів на свою користь. У країнах з низьким рівнем ринкових відносин їй додатково сприяє невідповідність законодавчої бази економічним реаліям;

- виникає у сфері управління державним або приватним майном і пов'язана з використанням службового становища з корисливими намірами;

- стримує розвиток ринкових відносин, вільної конкуренції, а в кінцевому підсумку - підриває основи економічної безпеки держави;

- стимулює "тіньовий" капітал, корупцію та організовану злочинність;

- викликає соціальну нестабільність, зневіру законослухняних громадян у спроможність держави захистити їхні інтереси.

За кримінально-правовою класифікацією економічна злочинність поділяється на такі групи:

1) злочини у сфері відносин власності, пов'язані зі службовою діяльністю: розкрадання державного чи колективного майна шляхом шахрайства, присвоєння, розтрати або зловживання посадовим становищем;

2) злочини у сфері використання бюджету: порушення законодавства про бюджетну систему України; видання нормативних актів, які змінюють доходи та витрати бюджету всупереч визначеному законом порядку;

3) злочини у сфері фінансових відносин: виготовлення чи збут підроблених грошей або цінних паперів; незаконні операції з валютними цінностями; приховування валютної виручки; ухилення від сплати податків; порушення порядку випуску (емісії) й обігу цінних паперів; підробка знаків поштової оплати та проїзних квитків; незаконне виготовлення, підробка, використання чи збут незаконно виготовлених й одержаних або підроблених марок акцизного збору;

4) злочини у сфері підприємництва: заняття забороненими видами підприємницької діяльності; порушення порядку заняття нею; фіктивне підприємництво; шахрайство з фінансовими ресурсами; виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними; незаконна торговельна діяльність; протидія законній підприємницькій діяльності; приховування банкрутства; фіктивне банкрутство;

5) злочини у сфері захисту від монополізму та несумлінної конкуренції: незаконне збирання з метою використання чи використання відомостей, що становлять комерційну таємницю; розголошення комерційної таємниці; штучне підвищення та підтримання високих цін на товари народного споживання й послуги населенню; змова про фіксування цін; примушування до виконання або невиконання цивільно-правових зобов'язань;

6) злочини у сфері обслуговування населення: випуск чи реалізація недоброякісної продукції; обман покупців; обман замовників; одержання незаконної винагороди від громадян за виконання робіт, пов'язаних з обслуговуванням населення; порушення правил торгівлі;

7) злочини у сфері митного регулювання - контрабанда.

81. Попередження насильницьких злочинів

Запобігання насильницьким злочинам залежить від тих перетворень соціально-економічного й політичного характеру, що відбуваються в країні, пов'язаних зі становленням загальнолюдських цінностей, гуманізацією морального клімату, реалізацією принципів соціальної справедливості. Вирішення таких загальносоціальних завдань створює передумови для успішної боротьби з насильницькими злочинами та хуліганством.

Основні напрямки профілактики у сфері насильницьких злочинів:

- корекція державного політичного курсу, зміна характеру реформ, приведення їх у відповідність до національних інтересів;

- ефективна боротьба з пияцтвом і наркоманією;

- своєчасність реагування на правопорушення, вчинені на ґрунті побутових конфліктів, здатних перерости в злочини;

- забезпечення ефективної охорони правопорядку в громадських місцях;

- посилення боротьби з розпаленням міжнаціональної ворожнечі;

- обмеження криміногенних упливів рецидивістів і професійних злочинців на неповнолітніх та молодь;

- активізація діяльності щодо виявлення й нейтралізації антигромадських молодіжних угруповань;

- своєчасність профілактичного впливу на осіб з підвищеним ступенем віктимно :т.і.;

- активізація боротьби з фактами незаконного виготовлення, збуту, збереження чи носіння холодної та вогнепальної зброї;

- забезпечення справедливої відповідальності за насильницькі злочини й хуліганство на основі її диференціації та індивідуалізації;

- протидія пропаганді жорстокості й насилля в засобах масової інформації;

- розвиток системи профілактики психопатології, що продукує насилля.