
- •7. Концепції причин злочинності
- •16. Психологічні підходи до причин злочинності. Фрейдизм.
- •22. Анкетування.
- •25. Психологічні методи кримінологічного дослідження
- •26. Соціометричний метод опитування
- •30. Показники злочинності
- •31. Латентна злочинність
- •32. Коефіцієнт злочинності.
- •1. За характером вчинених злочинів виокремлюють такі типи злочинців:
- •2. За глибиною та стійкістю антисоціальності особи виокремлюють таких злочинців:
- •52. Віктимність та віктимізація
- •53. Класифікація жертв злочинів
- •54. Поняття причин та умов злочинності, Класифікація причин та умов злочинності
- •56. Безробіття та злочинність
- •60. Заходи попередження злочинності і їх класифікація
- •62. Прокуратура як суб'єкт профілактики злочинності
- •63. Органи внутрішніх справ (Міліція як суб'єкт запобігання злочинам)
- •77. Кримінальна характеристика злочинності неповнолітніх
- •78. Попередження злочинності неповнолітніх
- •79. Поняття та загальна характеристика насильницьких злочинів
- •80. Кримінальна характеристика економічної злочинності
- •82. Попередження економ. Злочинності.
- •83. Кримінологічна характеристика організованої злочинності
- •84. Протидія організованій злочинності
- •86. Кримінологічна характеристика професійної злочинності
- •87. Попередження професійної злочинності
- •88. Кримінальна характеристика рецидивної злочинності.
- •89. Попередження рецедивної злочинності
- •90. Кримінологічна характеристика необережної злочинності
- •91. Попередження необережній злочинності
- •92. Вивчення та попередження злочинності жінок
- •95. Тарнснацлнальна злочииність
- •96.Інтерпол
- •11. Теория аномии по э. Дюркгейму.
- •Теория аномии по р. Мертону
52. Віктимність та віктимізація
Віктимність - це така соціально-психологічна сукупність рис особи, що зумовлює високу ймовірність стати об'єктом злочинного посягання. Треба зауважити, що віктимність - це якісний показник: чим вища віктимність особи, тим більша ймовірність того, що вона стане жертвою злочину.
Віктимність конкретної особи (індивідуальна віктимність) - це об'єктивно притаманна людині (реалізована злочинним актом або залишена як потенційна) здатність, схильність стати за певних обставин жертвою злочину. Залежно від особистісних рис і поведінки конкретного індивіда ступінь його вразливості може перевищувати середній (підвищена віктимність) або бути нижчим від середнього (мінімізована віктимність). Індивід не придбав віктимність у процесі життєдіяльності, а є віктимним з моменту народження та до смерті; він не може не бути віктимним, оскільки живе в суспільстві, де не ліквідована злочинність, отже, існує об'єктивна можливість стати жертвою злочину.
Віктимізація - це процес перетворення особи чи групи осіб на реальну жертву, а також результат такого процесу; віктимізувати означає: перетворити когось на жертву злочину. Девіктимізація - зворотний процес явища.
Віктимна ситуація - життєва ситуація, що складається у зв'язку з характеристиками особи чи поведінкою потенційної жертви, коли виникає реальна можливість заподіяння їй шкоди.
53. Класифікація жертв злочинів
Кримінально-правовий підхід до класифікації жертв злочину
Важливою віктимологічною категорією є вина потерпілого. Вина - це не тільки юридичне поняття, але й соціально-психологічна категорія, що має моральне значення. Адже завдання віктимології - розробити критерії вини потерпілого у співвідношенні з провиною особи, що скоїла злочин, у межах їхньої спільної відповідальності перед суспільством, іншими громадянами та самим собою. Віктимологію цікавить також проблема правомірності опору злочинним посяганням, включаючи самозахист, самодопомогу й самоконтроль. Характер протидії злочинцеві показує, якою мірою та в який спосіб потерпілий чинив йому опір.
Залежно від вини жертви (кримінально-правовий підхід) віктимологічну класифікацію розробив відомий румунський кримінолог Б. Мендельсон.
Він розрізняє:
-жертву повністю не винну ("ідеальна" жертва);
-жертву з незначною провиною;
-жертву винну однаково зі злочинцем;
-жертву з провиною більшою, ніж у злочинця;
-жертву особисто винну в скоєнні злочину;
-стимулювальну жертву (психічно хворі, малолітні, особи похилого віку).
Комплексним підходом в основу класифікації покладено ступінь віктимності, що найбільш узагальнено відображає:
-віктимну деформацію особи;
-професійну віктимність;
-вікову віктимність;
-віктимну патологію.
Це дає можливість виокремити декілька типів жертв злочинів.
Випадкова жертва - особа стає такою внаслідок збігу обставин. Взаємовідносини, що виникли між жертвою та злочинцем, не залежать від їхніх волі та бажання.
Жертва з незначним ступенем ризику - особа, що живе при нормальних для всіх людей факторах ризику, але віктимність якої зросла непередбачено під упливом конкретної несприятливої ситуації.
Жертва з підвищеним ступенем ризику - особа, котра має низку віктимних ознак. До цієї категорії належать два основних види жертв:
жертви необережних злочинів, коли характер роботи, яку вони виконують, або їхня поведінка в громадських місцях мають більш високу, ніж звичайно, віктимність;
жертви умисних злочинів, соціальний статус яких або роль, яку вони виконують, пов'язані з підвищеним ризиком (працівники правоохоронних органів і воєнізованої охорони тощо). Жертвами цього типу можуть бути й особи, віктимність яких зросла внаслідок конкретних взаємин між жертвою та злочинцем, а також діями третіх осіб, котрі породили конфліктну ситуацію. Віктимність може проявитися також у манерах поведінки майбутньої жертви, в її зовнішності.
Жертва з дуже високим ступенем ризику-особа, морально-соціальна деформація якої не відрізняється від правопорушників. Вона характеризується стійкою анти суспільною спрямованістю, схильністю до алкоголю, наркотиків, статевою розбещеністю тощо. Висока віктимність - це стан, який тривалий час не зникає і після того, як особа змінила свою поведінку.