7. Філософсько-методолгічні засади практичної психології в соціальній роботі

У західній психології методологічні основи закладались у межах тих чи інших шкіл — психоаналізу, гуманістичної пси¬хології, біхевіоризму. Тому поняттєві апарати цих шкіл часто не збігаються, що породжує різні тлумачення тих самих явищ. Натомість практика вимагає співвіднесення методологічних засад різних шкіл — і для навчання спеціалістів, і для адек¬ватного застосування різних методичних прийомів.

Певною мірою виправданим, з нашого погляду, є підхід Г. Абрамової, яка вихідним поняттям практичної психології вважає запит на роботу практикуючого психолога. Через категорію запиту розкриваються основні вимоги до професійної діяль¬ності у сфері практичної психології та її провідні принципи. Разом із тим авторка, мабуть, не ставила за мету розкриття підходів до структури та видів роботи у практичній психо¬логії, а також побудову методологічних основ конструювання психологічних технологій.

В якості вихідної категорії, яка могла б виконувати системо утворювальну функцію, ми б назвали психологічну пробле¬му. Саме психологічна проблема є головним мотивом діяль¬ності практикуючого психолога і соціального працівника. її виникнення та усвідомлення є фактичною підставою застосу¬вання фахівцем психологічних методів практичної роботи. Тільки психологічна проблема породжує запит (суб'єктивний чи об'єктивний) на діяльність соціальної або психологічної служби.

Психологічна проблема — це стан невизначеності, що виникає у процесі життєдіяльності індивіда між його намірами, уявлен¬нями, мотивами й цілями поведінки та об'єктивними й суб'єк¬тивними умовами її реалізації; як протиріччя між очікуваними та реальними результатами дій людини.

У процесі трудової діяльності, навчання й спілкування індивід стикається з багатьма життєвими проблемами. Кожна з них, як правило, має психологічну складову (психологічна проблема), без розв'язання якої неможливе розв'язання про¬блеми в цілому. В одних ситуаціях психологічні проблеми не відіграють вирішальної ролі, в інших вони є центральними. Одні психологічні проблеми вирішуються легко і не потребу¬ють сторонньої допомоги, інші пов'язані з багатьма усклад-неннями та вимагають втручання інших людей. З-поміж останніх є проблеми, що можуть бути розв'язані тільки за до¬помогою спеціалістів.

Психологічна проблема — результат взаємодії індивіда з навколишнім світом. Тому при аналізі проблеми логічно розглядати не тільки індивідуальність особистості, а й життєві обставини, в яких їй доводиться діяти. Низка досліджень останніх років (зокрема Л. Бурлачука) показує необхідність психологічного аналізу ситуації діяльності індивіда в процесі психодіагностики рис його особистості.

Життєва ситуація особистості — це сукупність обставин життєдіяльності, які прямо або опосередковано впливають на поведінку людини, її стан і внутрішній світ, обумовлюючи зміст та напрями індивідуального розвитку, тим самим сприяючи ви¬никненню та роз в’язанню проблем.

Деякі дослідники вживають поняття "психологічна ситуа¬ція", яке розуміють як "наявні конкретні обставини, які ха¬рактеризують психічний стан суб'єкта, відношення до розв'язуваної проблеми, іншої людини, об'єкта тощо..."

"Життєва ситуація" — поняття більш широке, що вклю¬чає як об'єктивні компоненти (сприйняття життєвих обставин особи іншими людьми, взагалі сукупність об'єктивних чин¬ників, які на цю ситуацію впливають), так і суб'єктивні — психологічну ситуацію.

У проблемі долі з особливою гостротою постають питання співвідношення обумовленості, нормативності та власної ак¬тивності людини.

Якщо життєвий шлях та життєва перспектива — категорії аналітичного плану, які констатують перебіг тих чи інших подій, котрі якоюсь мірою вплинули або мають вплинути на особу, то доля має більш узагальнюючий, оцінковий характер. Це по суті загальна характеристика життя людини в цілому, оцінка того, наскільки розкрилася (виявилася) індивіду¬альність у протистоянні обставинам та взаємодії з ними.

Під соціальною активністю особистості ми розуміємо

суспільну значущість поведінки конкретної людини в конкретних

умовах її життєдіяльності.