47. Професійне самоусвідомлення практичних психологів в соціальній роботі

Самоусвідомлення є важливим механізмом формування персональної ідентичності, сформована самосвідомість є передумовою становлення ідентичності.

Специфіка професійної діяльності практичного психолога дозволяє припускати, що для розвитку професіоналізму практичних психологів особливе значення має саме особистісний розвиток. Сполучною ланкою між особистістю й діяльністю виступає професійна самосвідомість, що дозволяє в процесі свого формування досягати оптимального результату, як в особистісному росту, так і в професійній діяльності.

У центрі багатьох психологічних досліджень професійного становлення перебуває вивчення самосвідомості як форми відбиття й переживання людиною свого професійного статусу.

На відміну від самосвідомості в цілому, професійне самоусвідомленність специфиічніше по своєму втримуванню. Якщо самосвідомість формується в життєдіяльності й спілкуванні з оточуючими людьми і є результатом пізнання себе, своїх дій, психічних якостей і т.д., то професійна самосвідомість — це проекція всіх структурних компонентів самосвідомості на професійну діяльність. Традиційно важливим у структурі самосвідомості вважається усвідомлення психічних якостей, особливостей особистості. У професійному самоусвідомленні самосвідомості втримується розуміння саме тих властивостей і якостей, які необхідні для успішного виконання професійної діяльності, тобто професійно важливих якостей. Для різних професій ці якості будуть різними, але ступінь їхнього усвідомлення впливає на вибір завдань, на хід виконання діяльності, на впевненість у собі.

Професійна самоусведомленність (або професійна Я-Концепція) включає подання людини про себе як про член професійного співтовариства, носії професійної культури, у тому числі певних професійних норм, правил, традицій, властивому даному професійному співтовариству. У ці подання включаються характеристики людини, які визначають успішність його діяльності. До них відносять професійно важливі якості (ПВК), у якості яких можуть виступати індивідуально-психологічні властивості й відносини особистості.

Оскільки професійна Я-Концепція є частиною загальної Я-Концепції особистості, виникає питання про їхнє співвідношення. При рішенні цього питання вченими враховуються такі позиції, як місце конкретної діяльності в житті особистості, місце особистості в цій діяльності, місце особистості у власній життєдіяльності, місце професійного самовизначення в життєвому самовизначенні особистості. Підкреслюється, що напрямок, у якому змінюється особистість у процесі професіоналізації, і рух особистості до більше загальним цілям і змістам повинні збігатися. При неузгодженості цих орієнтації можлива зупинка особистісного розвитку й розщеплення свідомості «для роботи» і «для себе».

Класифікація професійних Я-Концепцій, побудована на підставі різних варіантів співвідношення професійної й загальної Я-Концепцій особистості: 1)чоловік «ширше» своєї професії, його професійна Я-Концепція наближається до загального Я-Концепції; 2)людина «дорівнює» своєї професії, його загальна Я-Концепція звужена до професійної Я-Концепцій; 3)людина «уже» своєї професії, у його загальній і професійній Я-Концепціях представлені лише окремі сторони професії.

Професійне самоусвідомлення як комплекс подань людини про себе як професіоналі, це цілісний образ себе як професіонала, система відносин і установок до себе як професіоналові.

Чотири генеральних фактори професійного самоусвідомлення:

1. Мотивація до досягнення високого рівня професійної майстерності;

2. Професійне субъективно-ориентированное навчання;

3. Спрямованість особистості на оволодіння даною професією;

4. Оптимальний часовий проміжок.

Один з важливих механізмів формування професійної Я-Концепції є професійна ідентифікація. У процесі професійного становлення, у міру росту професіоналізму міняється й професійна самосвідомість. Від того, наскільки адекватно сформована в людини професійна Я-Концепція, залежить успішність його професійної адаптації.

48. Етапи професійного самоусвідомлення практичних психологів

На першому етапі відбувається самоусвідомлення в конкретній професійній ситуації. Психолог знаходить сенс у виконанні певних професійних функцій, і, освоївши кілька методичних прийомів, воліє користуватися тільки ними. Формула цього типу виглядає так: «Я вмію працювати зі Штуром» (або «Я вмію підготувати дитини до школи»).

Другий етап характеризується самовизначенням на конкретному професійному пості («Я психолог школи № 15»). Спектр професійних знань, умінь і навичок розширюється, однак можливість зміни місця роботи оцінюється людиною як украй небажана.

У рамках третього етапу психолог самовизначається в спеціалізації («Я фахівець з психодіагностике»). Цей етап характеризується гнучкістю у виборі роботи, активним використанням різноманітних професійних навичок.

І, нарешті, четвертий етап дозволяє психологові самовизначитися в професії («Я дитячий психолог»), обмежити проблемне поле своїх професійних інтересів, стати суб'єктом професійної психологічної діяльності в повному змісті цього слова.