
- •1. Психологічні основи соціальної роботи. Загальне поняття про сучасну практичну психологію
- •2. Практична психологія в системі соціально роботи: цілі, предмет та функції
- •3. Завдання практичної психології в соціальній роботі. Три рівня завдань практичної психології в системі соціальної роботи
- •4. Практична психологія як галузь психологічної науки.Практична психологія в системі міжгалузевих зв’язків психологічної науки
- •5. Специфіка і взаємозв'язок наукової, практичної та побутової психології
- •6. Основні психологічні теорії та їхній вплив на психосоціальну практику
- •7. Філософсько-методолгічні засади практичної психології в соціальній роботі
- •8. Зміст та специфіка підходів до психологічної практики в соціальній роботи: психологічна допомога, психологічне сприяння, психологічна підтримка і соціально-психологічний супровід
- •9. Психологічний зміст соціальної діяльності: формування соціальних потреб, мотивів, прийомів спілкування, сприйняття людини та групи, створення сприятливих умов життєдіяльності людей
- •11. Модель професійної діяльності практичного психолога в соціальній сфері
- •12. Психологічні теорії та різні галузі психологічної науки в соціальній роботі
- •13. Психологічні методи соціальної роботи
- •14. Психодіагностика в соціальній роботі
- •17. Зміст та специфіка підходів до психологічної практики в соціальній роботи: психологічна допомога, психологічне сприяння, психологічна підтримка і соціально-психологічний супровід
- •18. Основні етапи розвитку психологічної практики в соціальній роботі
- •19. Основні види діяльності та функції практичного психолога в соціальній роботі
- •20. Практична психологія освіти:основні завдання та фугкції
- •21. Проблеми становлення особистості у навчально-виховному процесі:індивідуально-диференційна та вікова специфіка
- •22. Психологічне забезпечення сімейного консультування
- •25. Психологічна допомога неповним сімям
- •26. Зміст психологічного забезпечення професійної діяльності практичним психологом у звичайних умовах
- •27. Психологічний аналіз змісту, процесів і результатів професійної діяльності
- •28. Психологічне забезпечення професійної діяльності в екстремальних умовах та у пост травматичний період
- •29. Психологічне забезпечення працездатності
- •33. Психологічна практика як профілактика та корекція залежної поведінки
- •34. Психологічні особливості девіантної поведінки у підлітків
- •35. Психологічна практика роботи з інвалідами
- •36. Психологічна робота з невиліковно хворими
- •37. Психологічна робота з безпритульними
- •39. Професійні вимоги до особистості практичного психолога в системі соціальної роботи
- •40. Знання, уміння та навички практичного психолога в соціальній роботі
- •41. Основи організації роботи практичного психолога в соціальній сфері
- •43. Модель особистості практичного психолога в системі соціальної роботи
- •44. Психологічна корекція професійного вигорання практичних психологів соціальної роботи
- •45. Професійна культура психологічної практики соціальної роботи
- •46. Просвітницька обота практичних психологів як фактор формування психологічної компетентності населення
- •47. Професійне самоусвідомлення практичних психологів в соціальній роботі
- •49. Професійна самодопомога в діяльності практичних психологів
33. Психологічна практика як профілактика та корекція залежної поведінки
Профілактика, корекція й психотерапія алкогольної й наркотичної залежностей
Профілактика, за рекомендацією Всесвітньої організації охорони здоров'я, ділиться на первинну, вторинну й третинну.
Під первинною профілактикою мають на увазі роботу з популяцією умовно здорових людей, у якій існує певна кількість осіб із груп ризику. Ця робота містить у собі дії, спрямовані на формування позитивних стресостійких форм поводження з одночасною зміною дезадаптивних, уже сформованих, порушених форм поводження.
Вторинна профілактика спрямована на популяцію людей, у яких поводження ризику вже сформовано, і містить у собі систему дій по зміні вже сформованих дезадаптаційних форм поводження й позитивному розвитку особистісних ресурсів і особистісних стратегій.
Третинна профілактика - це профілактика рецидивів, спрямована на зменшення ризику поновлення вживання наркотиків або інших психоактивних речовин і на активізацію особистісних ресурсів, що сприяють адаптації до умов середовища й формуванню соціально-ефективних стратегій поводження.
Будь-які заходи щодо профілактики, корекції й психотерапії залежностей повинні додержуватися основних принципів, до яких відносять принципи: добровільності, усвідомленості, відповідності (адекватності), доцільності, допустимості й гуманності.
У якості ефективної й адекватної методики профілактики й корекції залежного поводження у вигляді алкогольної або наркотичної адикції застосовується розроблений антиципаційний тренінг.
Профілактичні програми повинні обов'язково враховувати вік аудиторії. Працюючи з дітьми, що не досягли 12 - 13 років, можна наголошувати на страху смерті. Підлітки часто не дуже високо цінують своє життя, однак їх страшать перспектива втратити здоров'я, убогість. Молодь 18 - 19 років і більше може високо оцінювати можливу соціальну неспроможність, невідповідність положення в суспільстві віку.
Основні завдання психотерапевтичної допомоги при алкогольній залежності.
Психотерапія - це комплексний лікувальний вплив за допомогою психологічних коштів на психіку хворого, а через неї й на весь його організм. До психологічних коштів відносять мову, міміку, мовчання, емоційність і так далі. У вітчизняній наркологічній практиці традиційно більшу роль займає гіпносугестивна терапія (у тому числі емоційно-стресова). В останні роки поряд із цим напрямком застосовуються психодинамічна терапія, біхевіоральна терапія, трансактний аналіз, психодрама.
Психологічна корекція потяга до алкоголю відбувається комплексно й на різних рівнях психічної діяльності. На когнітивному рівні це подолання анозогнозії, на рівні самосвідомості - вплив на самооцінку й самоповагу, на емоційному - комплексне лікування афективних порушень, на рівні поводження - зміна стилю й способу життя й вплив на середовище пацієнта, на мотиваційному - створення й зміцнення мотивів, альтернативних стосовно патологічного потяга до алкоголю.
Головна мета психотерапевтичного впливу при алкоголізмі - досягнення хворими повного утримання від уживання алкоголю. Для успішного досягнення цієї мети необхідне виконання наступних завдань.
1. Формування емоційно пофарбованих, довірчих відносин між психотерапевтом і хворим, зниження афективної напруги, створення атмосфери конструктивної взаємодії.
2. Подолання алкогольної анозогнозії, тобто формування адекватного відношення до хвороби й установки на повне утримання від алкоголю.
3. Група завдань, спрямована на осьовий симптом алкоголізму - патологічний потяг до алкоголю:
• установлення типу потяга до алкоголю;
• ослаблення фрустрацій, що зіграли провідну роль у становленні потяга до алкоголю;
• зниження інтенсивності потяга до алкоголю шляхом методів поведінкової або сугестивної психотерапії, що викликають індиферентне відношення до смаку, заходу, зовнішньому вигляду спиртних напоїв;
• аналіз можливостей хворих у плані створення в них альтернативної стосовно потяга до алкоголю мотивації.
Індивідуальна психотерапія починається із установлення конструктивних довірчих взаємин між фахівцем і хворим. У процесі індивідуальної психотерапії можна виділити три етапи.
1. Діагностичний етап
2. Інтерпретація психотерапевтом життєвого шляху хворого.
3. Етап актуалізації у свідомості хворого проблем, які з'являться в нього після стаціонарного лікування.
Групова психотерапія осіб з алкогольною залежністю. У цьому виді психотерапії використовується феномен внутрігрупової взаємодії на хворих. Групова психотерапія має у своєму розпорядженні значні можливості для подолання алкогольної анозогнозії, дозволи або ослаблення внутріособистісних конфліктів і труднощів міжособистісної взаємодії.
Сімейна психотерапія алкоголізму.
Сімейна психотерапія спрямована на формування в членів родин алкоголіків правильного відношення до захворювання й лікування хворого, ослаблення в них невротичної симптоматики, зміна системи внутрісімейної взаємодії. Важливим завданням сімейної психотерапії при алкоголізмі є аналіз і руйнування патологічних і манипулятивних взаємин хворих з їхніми найближчими родичами. Це складне завдання, без дозволу якої неможливе побудова щира довірчих відносин у родині хворого.
Сімейна психотерапія найчастіше реалізується в тріаді "психотерапевт - хворої - дружин хворого". На завершальних етапах стаціонарного лікування й при підтримуючій терапії важливу роль грає групова психотерапія подружніх пар.
Як показує практика, чоловіка (чоловік) алкоголіка часто є самим тонким діагностом динаміки потяга до алкоголю. Відомо, що дружини алкоголіків мають свою "шкалу" інтенсивності потяга й можуть досить точно пророчити наближення рецидиву. Це може допомогти в лікувальному процесі, особливо при аналізі мотивів, пов'язаних з алкогольним потягом.
Психологічне консультування залежних від алкоголю особистостей.
Психологічне консультування може проводитися самостійно, а може бути частиною лікувального процесу й здійснюватися паралельно з лікарською психотерапією. Страждаючим алкоголізмом можуть дотримуватися наступних неконструктивних способів міжособистісної взаємодії.
Ефективність психологічного консультування визначається по таких ознаках, як підвищення впевненості в собі клієнта, усвідомлення їм причин своїх утруднень, ступінь совладання з важкою життєвою ситуацією. Людина може виявитися на прийомі в психолога задовго до того, як йому буде поставлений діагноз "алкоголізм". Причини обігу можуть бути досить далекі від пияцтва. При виявленні того, що в основі проблем клієнта - зловживання алкоголем, психологові не коштує відразу "передавати" його в руки наркологів. Це можна зробити тільки після вироблення в клієнта установки на лікування в лікаря.