Особливості діяльності інвестиційних фондів (взаємних фондів інвестиційних компаній)

з інвестиційними сертифікатами

Відкриті фонди	Закриті фонди
Мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних сертифікатів на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-кратного розміру статутного фонду
Створюються на невизна­чений термін і виконують свої зобов’язання щодо викупу інвестиційних сертифікатів у встановлений фондом строк	Створюються на визначений строк і здійснюють розрахунки по інвестиційних сертифікатах після закінчення строку своєї діяльності
Учасники придбають інвестиційні сертифікати за власні кошти	Інвестиційні сертифікати учасники придбають за власні кошти та за приватизаційні папери
Інвестиційні сертифікати вільно­му продажу не підлягають	Інвестиційні сертифікати підлягають вільному продажу
	Інвестиційні сертифікати підлягають викупу не раніше закінчення терміну використання приватизаційних паперів
	Учасникам фонду не гарантується фіксований розмір дивідендів
	Фонд має право на додаткову емісію інвестиційних сертифікатів у 50-кратному розмірі до обсягу прийнятих для розміщення приватизаційних паперів

Інвестиційний фонд (інвестиційна компанія — у галузі спільних інвестицій) не мають права:

• випускати облігації та векселі;

• тримати в своїх активах понад 10 відсотків цінних паперів одного емітента (25 відсотків — за умови придбання їх за приватизаційні папери), та інвестувати понад 5 відсотків своїх активів, крім інвестування в державні цінні папери;

• тримати в цінних паперах менше ніж 70 відсотків активів;

• купувати інвестиційні сертифікати інших інвестиційних фондів (компаній);

• займатися представницькою діяльністю з приватизаційними паперами;

• брати банківський кредит, крім випадків використання цього кредиту для викупу відкритим фондом своїх інвестиційних сертифікатів;

• здійснювати інвестиції в цінні папери, емітентом яких є афілійована особа (тобто та, що володіє не менше ніж 25% інвестиційних сертифікатів, а також інвестиційний керуючий і засновники);

• давати майнові гарантії, укладати договори застави;

• купувати цінні папери повних та командитних товариств.

На цей час українські інвестиційні фонди (компанії) свою діяльність зосереджують переважно на роботі з приватизаційними паперами.

2. Права як види цінних паперів

Види прав

Варант — цінний папір, що випускається разом з привілейованими акціями чи облігаціями і дає право власнику (протягом встановленого в ньому терміну) на купівлю простих акцій за обумовлену ціну.

Володіння варантами дає власнику можливість отримати дохід за рахунок різниці курсів простих та привілейованих акцій і облігацій (за зростання вартості простих акцій).

Опціон — цінний папір, що засвідчує право його держателя купити, продати чи відмовитися від угоди по цінних паперах (а також товарах, валюті) за обумовлену опціоном ціну і протягом терміну, що ним передбачений.

Розрізняють американський опціон, коли право держателя може бути реалізовано будь-коли протягом опціонного строку, і європейський опціон, котрий реалізується лише після настання терміну виконання зобов’язань.

Ф’ючерс — цінний папір у вигляді стандартного контракту, що засвідчує право його держателя купити чи продати відповідну кількість фінансових інструментів (цінних паперів, валюти, біржового індексу та ін.) за обумовлену ціну. Ф’ючерсна угода, на відміну від опціону, є обов’язковою для виконання.

До ф’ючерсу трохи подібний форвардний контракт. Відмінності між ф’ючерсом та форвардом наведені в табл.

Права використовуються переважно для спекуляцій.

Таблиця